"Ми хотіли залишити фінал відкритим для інтерпретації": інтерв'ю з командою другого сезону "Сварки"
Лі Сон Джін, Оскар Айзек, Кері Малліган і Чарльз Мелтон на пресконференції, присвяченій другому сезону "Сварки"
Відзначений нагородами антологічний серіал "Сварка" (Beef), створений Лі Сон Джіном, повернувся 16 квітня з новим акторським складом і новим конфліктом. Цього разу дія розгортається у світі кантрі-клубу в Монтесіто, де ми знайомимося з новими персонажами та їхніми протистояннями.
Наталія Серебрякова побувала на гібридній пресконференції для членів "Золотого глобусу", присвяченій серіалу, та записала розмову з командою. Продюсер, сценарист та режисер Лі Сон Джін, а також актори Оскар Айзек (Джош), Кері Малліган (Ліндсі) і Чарльз Мелтон (Остін) розповіли про свою співпрацю над другим сезоном серіалу.
Перший сезон мав неймовірний успіх і був дуже тепло прийнятий. Що змусило вас подумати: "У мене є ще одна історія, яку я хочу розповісти"?
Лі Сон Джін: Знаєте, спочатку я просто намагався накидати якомога більше ідей для Netflix. Я думав: "Що ще потрібно зробити?" (сміється). Тоді представниця Netflix казала мені: "Тобі необов'язково робити другий сезон "Сварки". Це завершена історія. Ми можемо поговорити про інший проєкт, але не варто робити другий сезон, якщо ти не відчуваєш справжньої пристрасті".
І лише коли саме життя буквально "вдарило мене по обличчю" певною ситуацією, у мене з'явився творчий імпульс. Я почув гарячу суперечку в домі однієї пари. Сама ситуація була не надто цікавою, але реакції людей на неї — ось що мене зачепило.
Коли я розповідав цю історію молодшим знайомим із покоління Gen Z, вони були шоковані, буквально хапалися за голову і запитували: "Ти подзвонив у поліцію? Усі в порядку?". Тоді як мої ровесники — міленіали та представники покоління X — реагували приблизно так: "Та нічого страшного". І цей контраст здався мені дуже цікавим.
Далі ми почали думати, як переконати акторів найвищого рівня знятися в моєму невеликому серіалі.
Оскаре та Кері, ви вже працювали разом у "Драйві" та "Всередині Люїна Дейвіса", а тепер і в "Сварці". Чим цей досвід відрізнявся, коли ви грали пару? І як досвід спільної роботи допоміг сформувати взаємодію ваших персонажів?
Оскар Айзек: Я дуже люблю Кері. Справді дуже. І мене надзвичайно тішила думка знову попрацювати разом, особливо в цьому проєкті.
Ми працювали разом у дуже важливі моменти нашого життя. Коли ми вперше зустрілися на зніманнях "Драйву", ми були молодими, відкритими до світу, тільки починали свої кар'єри. Під час роботи над "Всередині Люїна Дейвіса" ми вже зустріли своїх партнерів і стояли на порозі створення сімей. І в обох випадках наша спільна робота тривала недовго.
Ми залишалися на зв'язку, дружили й постійно думали, над чим могли б попрацювати разом знову — чи то в театрі, чи в кіно.
Коли з'явився цей проєкт, я поговорив із Сонні й згадав Кері, і виявилося, що він і сам вже про неї думав. Мене це дуже надихнуло. Адже можливість привнести в роботу наш спільний досвід, нашу історію і вже сформовану довіру — це надзвичайно важливо. Я знав, що ми зможемо бути сміливими разом, не стримуючи себе. Це дозволило нам створити щось справді живе, розвинути ці стосунки й принести їх у проєкт.
Сонні водночас був дуже відкритим до співпраці. Особливо пам'ятаю нашу першу сцену сварки — ми витратили дуже багато часу, щоб точно налаштувати її тон, зрозуміти, як саме вона має завершитися, і перепробували безліч варіантів. Це була справжня творча головоломка. І навіть під час знімань ми продовжували це відпрацьовувати (сміється). Можливо, саме тому сцена вийшла такою живою та емоційною.
Кері Малліган: З Оскаром неймовірно легко працювати, тому що він… не грає. Він просто проживає емоції так, як це роблять люди. У своїх рішеннях він дуже сміливий, але це ніколи не має штучного вигляду — усе здається природним. Тому я ніколи не відчувала, що ми "граємо".
Гадаю, завдяки тривалому підготовчому процесу — численним розмовам із Сонні, репетиціям — коли ми нарешті почали зніматися, було відчуття, ніби ми вже майже поставили виставу. Значна частина наших сцен відчувалася саме так — як театральна робота. І це дало нам можливість експериментувати, пробувати різні підходи. Але водночас у всьому цьому була дивовижна легкість, бо він настільки хороший актор.
Чарльзе, розкажіть про свою корейську спадщину, особливо у контексті знімань у Кореї. Як це було — знову відчути зв'язок із нею? І вас частіше правильно ідентифікують як корейсько-американця чи плутають з кимось іншим?
Чарльз Мелтон: Кумедно, але в одній серії, коли герої сидять у китайському ресторані, один із них каже: "Усі думали, що я мексиканець". Це насправді особистий досвід, яким я поділився з Сонні, і він додав його у "Сварку".
Лі Сон Джін: Я й сам так думав. Тому й узяв його в серіал.
Чарльз Мелтон: Але я ідентифікую себе як корейсько-американець. І знаєте, що дивовижно в цьому серіалі та в роботі Сонні — його мистецтво не має обмежень і не зводиться лише до теми ідентичності. Він торкається універсальних тем.
Для мене поїздка до Кореї з усією командою була наче повернення додому. Я прожив там шість років, і під час знімань по-справжньому занурився у свою "корейськість", якщо можна так сказати — навіть у манеру поведінки.
Це був неймовірний досвід. І ми бачимо, як мій герой, Остін, намагається орієнтуватися в цьому середовищі — він говорить, що ніколи раніше не був серед такої кількості корейців. А інша персонажка називає його радше "аризонцем", ніж корейсько-американцем. Для нього це своєрідна зустріч із власною ідентичністю — і корейською, і американською водночас.
Що вас привабило у темі конфлікту поколінь між Джошем і Ліндсі та Остіном і Ешлі? І, Сонні, окремо для вас — що надихнуло на символізм з комахами?
Лі Сон Джін: У першому сезоні були ворони. І я думав, який мотив обрати для цього сезону — так з'явилися мурахи та бджоли. У серіалі є достатньо підказок, щоб глядач міг сам сформувати власну інтерпретацію. Але це колективні істоти, що існують як єдиний організм. Для нас було важливо знайти баланс — не бути надто прямолінійними, але й не робити все надто абстрактним і розмитим.
Оскар Айзек: Конфлікт поколінь… Знаєте, у нас із Сонні були дуже довгі Zoom-зустрічі, ми годинами говорили, занурювалися в теми, хоча й досить вільно.
Зрештою, ми багато говорили просто про життя.
І ще після перегляду першого сезону — особливо сцени, де герой Стівена Йона приходить до євангельської церкви й починає плакати під музику — це було водночас смішно й дуже тривожно, емоційно. Я подумав: "Цей хлопець що, знає моє життя?". Як іммігрант, який також має досвід у євангельській спільноті, я впізнав себе. А потім — пісня Incubus наприкінці… усе це було дуже особистим.
І під час наших розмов стало зрозуміло, що це не випадковість. Сонні має неймовірний обсяг знань. Він присилав мені детальні біографії персонажів: де вони народилися, де навчалися, як змінювалися їхні доходи — абсолютно все. І водночас він був дуже гнучким — готовим відмовлятися від цього, якщо з'являлися нові ідеї. Я ніколи не працював із кимось, хто поєднує таку структурованість і таку відкритість до змін.
Наприклад, мого героя спочатку не писали як латиноамериканця, а Ліндсі — не як британку. Але ми знайшли спосіб привнести це в персонажів і зробити їх більш справжніми.
А щодо конфлікту поколінь — це відчуття, ніби ми колись були тими молодшими людьми. Тепер ми дивимося на них із певною оцінкою, бо вже більше знаємо про життя. Але вони самі не усвідомлюють, як поводяться.
І в цьому є особливе задоволення для глядача — ми впізнаємо себе. Думаємо: "О, тепер я розумію". Але насправді — ні, бо майбутнє ще попереду. І наше майбутнє "я" колись подивиться на нас теперішніх і скаже: "От якби ж ми тоді знали…"
А як поживає актор, який грав собаку Джоша і Ліндсі?
Лі Сон Джін: Його звати Джонс, і це його перша роль. Ми якраз про нього говорили, коли заходили сюди. Актори жартували, що я робив більше компліментів Джонсу, ніж їм.
Кері Малліган: Так, у перший день знімань ми з Оскаром цілий день ходили й питали: "Сонні, тобі подобається? Це те, що ти мав на увазі? Ми правильно робимо, так?"
Оскар Айзек: А він нічого не казав.
Кері Малліган: Ми весь день сумнівалися в собі. А потім за кілька днів на майданчику з'являється собака, і він такий: "Джонсі — хороший хлопчик! Джонсі такий молодець! О, Джонсі!"
Лі Сон Джін: Насправді я так само думав і про вас, просто це звучало б зверхньо — казати таким акторам, як Оскар Айзек і Кері Малліган: "Молодці".
У цьому серіалі стільки тексту, емоцій — усе дуже інтенсивне й насичене. Ви вже трохи про це говорили, Чарльзе, але як ви готувалися і підходили до цього матеріалу?
Чарльз Мелтон: Думаю, усе почалося із Сонні, Лі Сон Джіна. У нас були сотні годин спільної роботи, коли ми просто ділилися особистими історіями та досвідом.
Сонні бере не лише свій досвід, а й твій, змішує їх і перетворює на ту складну, багатошарову тканину, якою є "Сварка".
От що мені пригадалося. Ми знімали сцену, де персонаж Оскара пропонує Остіну буфо, а моя перша репліка: "Ні, дякую, я поки утримаюся".
Ми її відзняли, а потім Сонні підходить і каже: "Усе чудово, усе чудово. Але початок…". Я питаю: "Що саме?". І він починає пояснювати: "Уяви, що ти зустрічаєшся з дівчиною, і тебе запрошують до неї на День подяки. Ви разом лише місяць, і ти хочеш справити гарне враження. І ось її трохи дивна тітка пропонує тобі якусь запіканку з тунцем, яка має не дуже хороший вигляд, але ти хочеш бути ввічливим". І я такий: "А, зрозумів-зрозумів". І вже граю по-іншому.
Він настільки точний у своїх поясненнях. У нашій роботі було дуже багато таких нюансів і деталей, які врешті просто природно оживали. Для мене робота з Кайлі, Кері й Оскаром була справжнім подарунком. Мені залишалося лише добре підготуватися, вивчити текст — і постійно дивуватися тому, що роблять вони.
Поговоримо про соціальні коментарі у цьому сезоні. Коли ви писали його, що саме вас найбільше цікавило у дослідженні класової динаміки та конфлікту поколінь через призму цих пар?
Лі Сон Джін: Гадаю, сьогодні неможливо написати щось правдиве про 2026 рік, не торкаючись питання класу. Це фактор, який пронизує практично кожну взаємодію — і, на жаль, не схоже, що ситуація покращується. Тому коли ти намагаєшся мислити як ці персонажі й зрозуміти, як вони діятимуть, гроші стають надзвичайно важливим чинником.
Для мене дуже важливим був корейський складник. У перерві я знімав музичне відео для RM у Кореї — це був мій перший досвід знімань там за довгий час. Мене приймали й розважали представники вищих ешелонів корейського суспільства, з якими я раніше ніколи не стикався.
І я подумав: "Вау, у мене ніби прокидається генетична пам'ять". Це було зовсім не схоже на те, до чого я звик в американських корпораціях. І тоді я зрозумів, що важливо показати корейського чеболя чи CEO і те, як вони функціонують.
Спочатку я боявся, що деякі сюжетні ходи можуть здатися надто перебільшеними. Але, зважаючи на новини останніх місяців, це має зовсім не такий вигляд. Ми просто спостерігаємо за реальністю і намагаємося перенести це в серіал.
Які теми другого сезону, на вашу думку, глядачі обговорюватимуть після перегляду?
Лі Сон Джін: Ми намагалися дослідити концепцію сансари — духовного поняття, яке найчастіше зустрічається в буддизмі та індуїзмі. Це вічний цикл життя і смерті, любові та страждання, у якому ми всі з якихось причин застрягли.
І кожен із нас по-своєму намагається з цим упоратися. Тому ми хотіли залишити фінал відкритим для інтерпретації — щоб глядач міг сам осмислити цей цикл сансари й знайти власну відповідь. Усе залежить від того, на якому етапі життя ти перебуваєш. Але для мене це була головна ідея.
Оскар Айзек: Я б сказав, що важливо мати змогу впізнати в цих персонажах певні риси поведінки — навіть якщо це неприємно. І водночас відчути співчуття до того, як люди поводяться в подібних ситуаціях.
Кері Малліган: Для мене головний висновок — це крихітні шорти Чарльза (сміється). Думаю, ми ще довго про це говоритимемо.
Чарльз Мелтон: Якщо говорити про мене, я вважаю, що в кожній людині є щось хороше. І в житті часто виникають моменти вибору, коли ти маєш вирішити: зробити "правильний" крок чи той, що вигідний особисто тобі.
Іноді це одне й те саме, а іноді — ні. І на ці рішення впливають зовнішні чинники: структура капіталізму, прагнення до матеріального, до поверхневих ознак успіху — і як це все співвідноситься з любов'ю та стосунками. Це, мабуть, не зовсім відповідь… Тож скажу коротко: сансара.
