Нова українська музика: Кажанна, Drevo, KOLA та інші
Кажанна. Фото: instagram.com/kazhanna_
Музичний критик Олесь Ніколенко прослухав нові релізи тижня й відібрав ті, які справді варто почути. У добірці — новий трек Кажанни, маніфест Drevo, дует Maryna Krut та ONUKA та інші помітні прем'єри.
Кажанна — "Сльозка"
Нова композиція Кажанни виходить після абсолютного тріумфу її попереднього треку "Boy", який отримав "Пісню року" на премії Jäger Music Awards і (дещо неочікувано) нагороду "Найкращий хіп-хоп хіт" на YUNA, де артистка також стала "Відкриттям року". Цікаво, що YUNA — доволі консервативна премія, де зазвичай перетасовується колода одних і тих самих топартистів (MONATIK, "Океан Ельзи", The Hardkiss, Артем Пивоваров тощо). Нові імена туди потрапляють рідко і зазвичай вже після інституційного визнання.
Те, що одну з ключових нагород отримала Кажанна, свідчить не лише про певні зрушення, а й про те, що вона із зухвалої дебютантки перетворилася на явище, яке складно ігнорувати. Це фактично визнав навіть інертний і доволі закритий український шоубізнес. Водночас медійний хайп майже не вплинув на саму музику. "Сльозка" підтверджує, що Кажанна продовжує рухатися у власному напрямку: це винахідливий електро-альт-поп, який поєднує хітовість із тим самим відчуттям меломанської знахідки — коли випадково натрапляєш на ноунейм-трек на SoundCloud і не можеш його вимкнути.
lesfleures — "Кілометри"
В українському хіп-хопі є одна досить помітна проблема: розрив між теорією і практикою. Довгі роки існувала велика кількість артистів, які комфортно почувалися в маргінальному статусі: мало слухачів — але й майже нуль критики та відповідальності. Роби, що хочеш. І коли жанр раптом почав виходити з підпілля і отримувати реальну медійну увагу, багато хто просто виявився до цього не готовим: ні за звучанням, ні за інтонацією.
На цьому фоні lesfleures виглядає як представник нової хвилі, яка не обтяжена цим бекграундом. Він не ріс на журналі Х3М і не тусив в клубі Ultra, його навіть на світі ще не було, коли в Україні "зароджувався хіп-хоп" — і в його випадку це тільки плюс. Його музика не намагається відповідати "канонам правильного репу", а інтуїтивно ловить те, що працює тут і зараз. "Кілометри" — це якраз про це. Легкий, вайбовий, майже ситуативний трек, який не претендує на гучну заяву, але дуже точно потрапляє в настрій. І, можливо, саме в цій відмові від зайвої серйозності і є головна сила нової школи — вони не доводять, що вони репери. А просто роблять музику, яку хочеться слухати.
Drevo — "Все іде по плану"
"Все іде по плану" — особистий маніфест артиста, історія про пройдений шлях, боротьбу з обставинами та трансформацію особистості. У когось подібні заяви, як і загальна серйозність та епічність композиції, можуть викликати іронічну посмішку: яка боротьба у хлопця, що виріс у TikTok-епоху, грамотно вибудував медійку, а згодом отримав підтримку сильного продюсера? Але це, зрештою, не так принципово. Drevo не стільки проживає цей "шлях героя", скільки приміряє його — як пальто в кліпі, стоячи посеред снігу й сіна і дивлячись у далечінь. І це цілком органічно: сучасна попмузика давно працює не з досвідом як таким, а з його візуалізацією й відчуттям.
У цьому сенсі "Все іде по плану" — дуже точний продукт свого часу. Тут є все, що потрібно: внутрішній монолог, трохи іронії, образ "мене не зрозуміли" і легкий флер романтизованого страждання. Це не про реальну драму, а про її відчуття — достатньо безпечне, щоб його можна було слухати на репіті. І головне — це працює. Бо слухачу зазвичай не потрібна справжня боротьба, йому достатньо відчути, що вона ніби є. І Drevo це відчуття дає — акуратно, красиво і без зайвого ризику.
KOLA — "Каблучка"
KOLA в тандемі з продюсером Іваном Клименком перетворилася на справжню машину хітів із безперебійним живленням. Буквально за три-чотири роки вона пройшла шлях, на який раніше в традиційній моделі українського шоубізнесу витрачалися десятиліття.
Секрет успіху — у піснях, які справді потрапляють у нерв масового слухача. KOLA знайшла золоту середину між форматним попом і щирістю нової хвилі української музики, що напряму комунікує зі своєю аудиторією через соцмережі, минаючи телебачення та радіо. "Каблучка" — не виняток. Це хрестоматійна, майже за підручником, поппісня про заручену дівчину, якій колишній коханий освідчується в максимально невдалий момент. Тему підсилює ностальгійний кліп у стилі культового серіалу "Баффі — винищувачка вампірів", який додає історії ще один шар — уже візуальний.
Maryna Krut, ONUKA — "Поясни"
Марина Круть і ONUKA випустили свою першу спільну роботу — трек "Поясни". Пісня з'явилася як задум під конкретну колаборацію: Марина від початку писала її, тримаючи в голові саме цей дует. У результаті вийшла зустріч двох різних звукових систем — бандури Круть та електроніки й сопілки ONUKA, які довго існували поруч, але нарешті перетнулися в одному треку.
Для ONUKA ця робота виглядає органічним продовженням її давнього інтересу до етнічного звуку. Ще у 2005 році Ната Жижченко грала на сопілці на альбомі Zavoloka — і вже тоді працювала з тим самим матеріалом, який згодом стане основою її фірмового стилю. Тобто "Поясни" — це не випадковий експеримент, а радше ще один етап у тривалому ресерчі етнокоду, тільки тепер — у більш камерному, інтимному форматі.
Попри світле й навіть заспокійливе звучання, "Поясни" — пісня про втрату. Але не в прямому, драматичному сенсі, а про той дивний стан після, коли людина ніби продовжує жити далі, але вже без колишньої опори. Це відчуття зависання, внутрішньої невагомості, коли звичні сенси розмиваються, а реальність трохи віддаляється. І саме цей тонкий емоційний баланс — між світлом і внутрішньою порожнечею — робить трек особливо влучним.
Anton Kukri — Pasma
Наймодніший саундпродюсер моменту (працював із Володимиром Дантесом, OTOY та ще низкою актуальних артистів) вирушає у сольне плавання. І тут варто відзначити ширше явище — умовну "нову продюсерську школу", до якої можна зарахувати і Кукрі, і, скажімо, Badwor7h. Це ті люди, які впускають свіже повітря в український поп. Під їхнім впливом попсцена, зберігаючи свою формальну логіку "музики для мас і для TikTok", поступово оновлюється: з'являються неочевидні референси, нові текстури, інший підхід до звучання.
Щодо сольної кар'єри Кукрі поки рано робити далекі висновки — Pasma виглядає радше як перша розвідка території. Але вже тут відчувається його головна сила: дуже точне, майже інтуїтивне розуміння того, що таке стиль у сучасній музиці. Не "звук заради звуку", а цілісна естетика, яка тримає трек разом. І якщо в продюсерській роботі Кукрі допомагає іншим артистам виглядати сучасніше, то у сольному форматі він ніби тестує, як далеко можна зайти самому.
PRIANA — "Втеча"
Свіжа кров української попмузики та її дуже комфортний і приємний реліз. Це робота про ескапізм і спробу його не лише прожити, а й осмислити — чесно відповісти собі на прості, але незручні запитання: чому і від чого ми біжимо та куди насправді хочемо потрапити.
"Втеча" — центральний трек релізу, який задає йому тон і виступає емоційним ядром. У ньому PRIANA говорить про те, що постійна включеність у світ — не завжди благо. Іноді необхідно буквально "вимкнутися з мережі", щоб не перегоріти зсередини. І саме ця проста, але точно сформульована думка робить трек близьким і зрозумілим — без зайвого пафосу, але з відчуттям внутрішньої чесності.
