Нова українська музика: Тіна Кароль, LAUD, Phil It та інші
На фото — Тіна Кароль. Джерело: facebook.com/tina.karol
Тіна Кароль випускає масштабний реліз до 20-річчя своєї діяльності, LAUD переосмислює класику, а Phil It знову йдуть у бік "пісень не для TikTok". Музичний критик Олесь Ніколенко зібрав найцікавіші свіжі треки українських артистів, на які варто звернути увагу цього тижня.
Tina Karol — "Кохання. Сльози. Маніфест"
Епічний реліз на 33 треки, випущений до 20-річчя творчої діяльності Тіни Кароль. Окрему та ключову частину складають колишні хіти співачки ("Полюси", "Ніченька" та інші), вперше переосмислені та переспівані українською мовою. Звісно, є велика спокуса просто звинуватити співачку в кон'юнктурщині, мовляв, у своїй битві за право називатися "попспівачкою номер один" Тіна не зупиниться ні перед чим. І зробила це, щоб отримати валідацію та схвалення масової публіки.
Однак насправді артистка такого калібру навряд потребує подібних жестів. Спостерігаючи за тим, як Тіна Кароль упевнено веде свою публічну комунікацію (спокійно виходить у паблік, щоб відповісти на хейт з приводу пісні про відсутність світла, чи вступає в полеміку з іншими артистами, стаючи, наприклад, на захист Drevo), стає зрозуміло, що вона могла б цього не робити. І залишити свої російськомовні пісні в сірій "ностальгійній" зоні та просто випускати нові треки. Але, схоже, для неї цього недостатньо — через власні високі стандарти.
Тому цей реліз працює не як проста ретроспектива, випущена "під актуалочку", а як спроба переписати власну історію в нових культурних координатах. Так, не всі треки звучать однаково переконливо: десь відчувається інерція оригіналів, десь нова мовна оболонка ще не до кінця "зростається" з музикою. Але це другорядне на тлі масштабу самого жесту — перезапуску минулого. "Кохання. Сльози. Маніфест" — не просто музика, а документ часу, в якому попмузика раптом перестає бути лише розвагою і стає частиною ширшого культурного процесу.
Cepasa — Blue Light
Один із треків з нового однойменного EP Cepasa, який готує до виходу повноцінного альбому-саундтреку до документального фільму "Замки з піску". Стрічка присвячена українським митцям та їхній діяльності на фестивалі Burning Man в американській пустелі Блек-Рок.
Cepasa — один із чемпіонів українського електронного easy listening. Майстер своєї ніші, він професійно створює саундскейпи, які точно передають той чи інший настрій. Трек Blue Light транслює саму атмосферу Burning Man: позитивну, сонячну, максимально творчу й розслаблено-розкуту. Те, що відбувається на фестивалі, зазвичай складно описати словами — це повноцінний досвід, який часто змінює спосіб мислення або ставлення до життя. Однак Cepasa підходить до цього максимально близько й музично дуже влучно передає те, що можна відчути на фестивалі.
Phil It — "Орфей"
"Тримай мене, допоки світ на нас не впаде". Проєкт Phil It Пилипа Коляденка та Емілії Шепель записує пісні для вічності, а не для TikTok. Їхній новий трек "Орфей" — чергове тому підтвердження. Чи могли ми мріяти про те, щоб почути пісню, натхнену давньогрецьким міфом про Орфея, скажімо, у 2018 році? Точно ні.
Щось змінилося в контексті сучасної української музики — крига скресла. По-перше, активно відбувається процес оновлення й зміни поколінь. По-друге, саме в умовах екзистенційної загрози артисти, здається, почали розуміти, що варто вкладатися в змістовні й красиві пісні, які дійсно відображають їхнє єство, а не просто робити порожні, зроблені за формулами треки, які "зайдуть у соцмережах".
"Орфей" — якраз із таких винятків, що поступово стають новою нормою. Це трек, у якому форма не домінує над змістом, а навпаки — підпорядковується йому. Він не намагається сподобатися одразу, не працює на швидкий ефект, а розкривається поступово, залишаючи після себе відчуття чогось цілісного й продуманого. І саме в цьому його сила: Phil It не просто переосмислюють міф, а вписують його в сучасний емоційний досвід, роблячи "Орфея" піснею не про минуле, а про теперішнє.
Lida Lee — "Під дощем"
Неочікувано потужний трек від Lida Lee, який напряму пов'язаний з особистою історією та, без перебільшення, "другим днем народження" артистки. Про контекст, що стоїть за "Під дощем", співачка відверто розповіла у власному шоу "Що ДаLee" — і це той випадок, коли бекграунд справді підсилює сприйняття пісні. Це історія про межу, про досвід, який міг зламати, але натомість був проговорений і винесений назовні.
Трек "Під дощем", для якого лірику написав Сергій Локшин (автор "Плакала" гурту KAZKA), працює як емоційний блокбастер у прямому сенсі. Тут є все: різкі образи, тригерні маркери, контраст між інтимністю й небезпекою, і головне — постійне відчуття руху до точки вибуху. Приспів — це чиста емоційна кульмінація, де накопичена напруга нарешті проривається назовні, і саме в ці моменти трек звучить максимально переконливо. Lida Lee робить ставку на максимум емоції — і ця ставка спрацьовує. "Під дощем" не виглядає як черговий реліз "за формулою хіта", а як спроба зафіксувати власну історію через музику. І саме тому цей трек відчувається сильніше, ніж просто ще одна абстрактно-драматична пісня про кохання.
Гапочка — Ptakha
Новий EP гурту Гапочка Kyiv-Praha — це справжній флешбек у безтурботне українське інді кінця 2000-х — початку 2010-х за своїм звучанням. Хіба що назва релізу та окремі рядки пісень натякають на зміну контексту. Сам реліз, а особливо трек Ptakha, волею-неволею навіює атмосферу світлої меланхолії, вимушеної еміграції та необхідності фактично починати все з нуля. Красива метафора птахів, які летять крізь свої дорогоцінні спогади й осідають у нових, далеких і водночас красивих містах, містечках і селах, викликає майже фізичне відчуття туги.
"Чи колись спитаю я / Ким ми стали за роки / Наші залишки тепла, наші діти виросли" — делікатно підібрані слова треку точно передають плин часу, сум і певне прийняття власного стану. Тут немає драматичного надриву, а радше є тихе усвідомлення: частина життя вже залишилася позаду, і з цим нічого не зробиш. В цьому — головна сила релізу: він звучить як щось дуже особисте, але водночас до болю спільне для багатьох українців.
LAUD — "Людина-пес"
LAUD продовжує працювати з класичною українською літературою, яка в масовому сприйнятті досі часто зводиться до "шароварщини" та спрощених уявлень. Новий трек "Людина-пес" став результатом співпраці з Олександром Бобиком, який виступив ініціатором цього експерименту. Замість очікуваної драматичності артист обирає легший за формою, але не за змістом підхід — реггі-поп із характерним басом і розслабленою подачею. Саме ця м'якість звучання створює контраст із доволі жорстким змістом: пісня говорить про людське его, рабську психологію та неминучість розплати за пиху.
В основі треку — переосмислення текстів Тараса Шевченка, які в такій інтерпретації звучать напрочуд актуально. LAUD не просто адаптує класику, а намагається відчитати її заново, витягнувши з неї енергію протесту й внутрішньої свободи. У підсумку "Людина-пес" працює як своєрідний міст між епохами: поєднання поезії, соціального висловлювання і сучасного саунду, яке не тисне моралізаторством, а радше залишає після себе відчуття легкої, але впертої внутрішньої свободи.
Klavdia Petrivna — SLAY
Попартисти завжди із запізненням підхоплюють нові тренди та слова, що використовуються в побуті. Колись слово slay можна було почути лише в лексиконі спільноти ЛГБТКІ+. За останні роки воно увійшло, як-то кажуть, у мейнстрім, а однією з перших його взяла на озброєння українська артистка ТУЧА: її "Слей Шоу" почало виходити на YouTube ще три роки тому. І от тепер до цього тренду підключається Klavdia Petrivna — з традиційним для попсегменту запізненням, але з максимально впевненим виглядом, ніби все так і задумувалося.
Трек SLAY звучить як доволі передбачувана вправа на тему емоційного вигорання, упакована в легкий попформат. Уся ця бравада з "будь оптимістом" і показною байдужістю до власного стану виглядає не як деконструкція, а як акуратно прорахований продукт під аудиторію, якій потрібен простий і зрозумілий емоційний маркер. Klavdia Petrivna тут не ламає правила — вона просто дуже добре в них орієнтується. SLAY працює рівно настільки, наскільки й має: як швидкий, зручний і трохи іронічний трек для стану "мені погано, але тримаємось далі".
