Нова українська музика тижня: CHEEV, Злата Огнєвіч, KALUSH, Віктор Павлік та інші релізи
Фото: CHEEV та ZLATA OGNEVICH
Музичний критик Олесь Ніколенко щотижня слухає нові українські релізи, інколи даремно намагаючись розшифрувати, що в них закладено, та відбирає найкраще. До твоєї уваги — нові дуети CHEEV і ZLATA OGNEVICH, KALUSH із Віктором Павліком, YAKTAK із Golubenko — і не тільки.
CHEEV, ZLATA OGNEVICH — "Обійми-обійми"
Топлігу української попмузики можна порівняти з високоризиковими інвестиціями на кшталт криптовалюти, бо обидві сфери тримаються на хайпі, довірі та вірі в майбутнє без жодних гарантій. Артист може раптово залетіти у тренди завдяки одному хіту (або шматочку звідти) й отримати величезні прибутки, як новий токен, що раптово виріс у десятки разів. Але так само швидко може втратити актуальність і зникнути з радарів через купу цілком реальних причин. Ризики тут колосальні: вкладення у просування, продакшен, високоякісний контент, кліпи чи тури не мають жодної страховки — як і купівля крипти. "Ціна" того чи іншого артиста, як і койну, формується не стільки музикою чи технологією, скільки ажіотажем навколо імені/назви: медійністю, скандалами, трендами, алгоритмами та системністю просування.
Власне, тому цей український попмузичний тренд "колаба успішних з успішними" навіть і не думає згасати. Оскільки справді успішних артистів не так багато, можна навіть передбачити всі наступні спільні треки.
"Обійми-обійми" — безпрограшна комбінація хітмейкера CHEEV, чиї треки знає весь TikTok, та Злати Огнєвіч — всюдисущої попдіви, яка завжди тримає руку на пульсі трендів. Як кажуть у рекламних агенціях, коли намагаються вмовити клієнта на дорогий цінник за свої послуги: "це win-win колаборація". Так і тут. Все ідеально-романтично, аж трохи занадто.
KALUSH, Віктор Павлік — "Край села"
На сьогоднішньому етапі вже важко розрізняти: KALUSH — це в першу чергу бізнес-організація чи все ж таки музичний гурт? "Край села" — показовий приклад того, як KALUSH перетворює українську ностальгію на повноцінний поппродукт. Вони беруть архетипічний сюжет української юності, знайомий кожному: сільська дискотека, найвидніша дівчина, підбитий "ДЕО", сварки за те, хто проведе її додому з "гопніками", і роблять з нього пісню.
Задля, як ми писали вище, успішного успіху на трек був запрошений легендарний Віктор Павлік. Він тут не випадковий гість, а символ 1990-х і 2000-х: тієї доби, коли сільське радіо в бабусі та дідуся крутило закордонний "євроденс" та романтичні балади про кохання, а дискотеки в клубах були головним місцем соціалізації та перших історій кохання чи самоствердження.
Водночас уся ця ностальгія — трохи експлуатаційна: вона використовує стереотипи про "село" як про сцену для наївного, але щирого кохання, і продає їх у форматі доступного масового хіта. Чи є це справжнім відтворенням атмосфери тих часів, чи радше іронічним ретро-косплеєм — слухач вирішує сам. Але в будь-якому разі "Край села" влучно демонструє, як сучасний український поп здатний переробляти минуле та працювати не з абстракціями про кохання у вакуумі, а з реальним досвідом аудиторії.
Golubenko, YAKTAK — "Ультрамарин"
Чергова "приречена на успіх" колаба, що тільки підтверджує все, що ми написали в рецензії на перший трек в цьому огляді. Пресреліз "Ультрамарину" рясніє словосполученнями типу "майбутній хіт", а для тих, хто в цьому сумнівається — наводяться цифри та перегляди на YouTube попередніх спільних робіт Golubenko та YAKTAK: звісно ж, там не один мільйон. Цікаве в цьому треку інше.
Доволі очевидно, що "Ультрамарин" — це пряме та відверте зазіхання на територію (та аудиторію) Макса Барських. "…Запах твій міцніший за dolce…", "ультрамаринові очі світяться в темноті", "ти наче кішка… лягаєш на груди" — усе це викликає ретро-неоновий настрій, близький до пісень Барських. Макс часто використовував метафори нічних тусовок, глибоких поглядів, неонової естетики, тонкої еротики й цього вайбу "нас двоє у темряві, що ж це між нами відбувається". Цей мотив "ти і я, ніч, ми лишились сам на сам" — базова формула попромантики, яку він майстерно оформлював як в композиціях, так і у візуальній естетиці.
"Ультрамарин" — не стільки пародія, скільки естетичне продовження: ледве-ледь оновлені, але явно спадкоємні фрагменти "ультрамарину нічного кохання". Але це, звісно ж, не критика і не докір, адже спадкоємність української музики — це однозначно позитивне явище.
The Curly — TV
TV від The Curly — це R'n'B для покоління, яке амбіції давно замінило вайбом. Тут навіть драма про кохання та колишню виглядає як легкий фон для скролу стрічки: фотки в інсті, ностальгія за тим, що вже не повернути, і трохи самобичування з приводу "випадкової зради" — все це зливається в лінивий, солодкий чіл. Жодних планів на майбутнє, жодних будівельних проєктів життя: тільки ти, твоя меланхолія, нескінченна стрічка соцмереж та, знову ж таки, ліниве сподівання "потрапити на тіві". TV — це саундтрек покоління, яке обирає переживати почуття у форматі рилс, а не реальних кроків. Так би звучала рецензія бумера на цей трек.
У рецензії зумера на цю пісню варто було б використати наступні фрази: присутність в моменті, чіл, софт-фокус, Френк Оушен, плавний саунд, лежати на підлозі, ніяких зобов'язань, Khalid, естетика, грув, наклали фільтри, щось про плейлист на репіті, драма в директі. Важливий "настрій", миттєвість "вайбу", в яких і не варто шукати глибоких сенсів, бо їх нібито взагалі нема.
Ганна Польська, Лабра Дудлі, Tember Blanche — "Принцеса"
Tember Blanche представили нову пісню "Принцеса" з однойменним кліпом. Композицію створили герої майбутньої повісті Саші Ганапольської (учасниці гурту): студентка філфаку Ганна Польська та її музичний колега Лабра Дудлі — альтер его продюсера гурту Влада Лагоди. Трек розповідає про дівчину, яка не хоче відповідати батьківським очікуванням, але водночас мріє про легке й красиве життя. Текст поєднує дитячі фантазії, "дорослість" і легку іронію щодо бажання "жити красиво".
"Принцеса" увійде до третього концептуального альбому Tember Blanche, який вийде цієї осені, а його реліз супроводжуватиме книга Саші Ганапольської з такою ж назвою та абревіатурою "ТДД".
Найцікавіше в цьому треку ніби винесено за його дужки, а саме — реальні мотиви та історії, на які він натякає. Дівчата, які не страждають від відсутності батьківської любові або творчо уникають традиційної кар'єри, і їхні союзи з умовними айтівцями чи "дуже перспективними, але поки без капіталу" партнерами — дійсно чудовий матеріал для творчості. От тільки в житті ж все інакше: айтішники з грошима дуже часто виявляються емоційно недоступними (у кращому випадку), а "перспективні хлопці" зазнають поразки за поразкою і не досягають суттєвих успіхів, поки роки пролітають, а мрії про легке та красиве життя розсипаються. Саме цей контраст — між казковим мультивсесвітом пісень і трагікомічною реальністю, яка формується просто перед нашими очима, — робить музику Tember Blanche такою цікавою.
Іво Бобул — "Різні в нас долі"
Іво Бобул демонструє, як сьогодні працює принцип perception is reality. Його новий трек "Різні в нас долі" виконаний у традиційній естрадній манері, як і 20–30 років тому. Здавалося б, час цієї естради давно минув і її місце — десь на узбіччі української культурної історії. Але сьогодні саме соцмережі визначають, що є актуальним. У випадку Бобула TikTok, вірусні челенджі та меми перетворили його на Бобула 2.0 — культурний тренд для нових поколінь, незалежно від того, наскільки "класично" звучать його композиції.
Феномен Бобула сьогодні — доказ того, що управління сприйняттям в інфопросторі важливіше за сам зміст: його пісні стають вірусними, бо подобаються алгоритмам соцмереж, які своєю чергою "просувають" їх на ширшу аудиторію, а молодь не лишається осторонь. Спостерігати за тим, що зараз відбувається з виконавцем, цікаво як за соціальним експериментом — життям за законами візуального та медійного впливу. У цьому сенсі популярність Іво Бобула — не про ноти, тексти чи навіть крінж як невіддільну частину нас самих, а про те, як соцмережі формують сучасну реальність, де perception стає reality.
Omana — "Коли серце твоє горить"
Якісний "альтернатив-рок" для тих, хто сумує за своїми нульовими та кліпами в ефірі телеканалу Enter-music. Продюсером нового альбому Omana "Коли серце твоє горить" виступив легендарний Сергій Knob Любинський (це на його совісті, наприклад, звучання гурту ТОЛ — "альтернативного" гурту України номер один, пісні якого з роками стають тільки кращими).
І це дуже відчувається, що релізом займалася людина зі смаком та бекграундом: альбом нагадує щільний саунд, скажімо, подвійного релізу System of A Down "Hypnotize/Mezmerize" 2005 року. В українській рок-музиці так багато порожнин, які потребують заповнення, що витримана, якісна "альтернатива" гурту Omana дійсно на часі.
