Нова українська музика тижня: Маша Кондратенко, Макс Барських, "Друга Ріка" — і не тільки
Кадр з кліпу Маші Кондратенко "Мухи", джерело - YouTube канал співачки
Музичний критик Олесь Ніколенко щотижня слухає нові музичні релізи, намагаючись відшукати в них якийсь сенс.
У сьогоднішньому випуску: трек Маші Кондратенко про мух — претендент на "пісню року-2025", нова англомовна пісня Макса Барських для вечірок з басейном, повернення гурту "Друга Ріка" — і багато іншого.
Маша Кондратенко — "Мухи"
В українській попмузиці рідко з'являються речі, які здатні водночас розважати та іронізувати над самими слухачами. Трек Маші Кондратенко "Мухи" робить саме це: під виглядом легковажного жарту про комах продає нам дзеркало, в якому відображаємось ми самі — з нашими безглуздими звичками, невротичними втечами та дрібними радощами. Пісня звучить ніби веселий нонсенс для соцмереж, але в ній закладена філософська притча про істоту, яка вміє те, чого так прагне сучасна людина — бути по-справжньому байдужою до чужих драм, правил гри й зовнішньої валідації.
У цій пісні муха — не випадковий байт на TikTok-віралочку, а універсальний символ чистої, примітивної свободи. Вона не шукає лайків, не робить красивих фоточок під час подорожей "повітряними маршрутками". Їй байдуже, чи це італійське кафе, чи смітник біля під’їзду — її координати незмінні, адже її внутрішній світ не залежить від зовнішнього. Людина, яка шукає себе через подорожі, зміну роботи чи нові марафони саморозвитку, часто повторює власний варіант мухиного "миття лапок" — нескінченного ритуалу, що насправді нічого не змінює. І тут головне питання, яке пісня ставить непомітно, але прямолінійно: ми сміємося з мух, бо вони дурні… чи тому, що вони надто схожі на нас? Без перебільшення, геніальний трек, який абсолютно точно увійде в наш топ пісень 2025 року.
MAX BARSKIH — MINE
Макс Барських — абсолютний чемпіон прозахідного груву в українській попмузиці, і його новий трек Mine вчергове підтверджує цей статус. Виконавець уже давно дивиться в бік глобальної англомовної попмузики — і дуже вправно зчитує звідти останні тренди у звучанні. Ця пісня, як поясняє сам Барських, це експеримент з афрохаус-стилістикою та його фірмовою мелодикою. Експеримент вийшов максимально вдалим: трек одразу ж навіює образи вечірок біля басейну, шаленої атмосфери іінфлюенсер-патіз, де найцікавіші моменти залишаються в неопублікованих фото на телефоні, а також американських аквапарків улітку, де майже цілодобово звучить подібна музика, що спонукає тебе зняти одяг та відпочити у воді.
Справляє приємне враження і те, наскільки природно Макс Барських працює з англомовним матеріалом. Відчувається, що він не просто вивчив мову за підручниками Плахотника чи під психологічним тиском сови з Duolingo, а дійсно володіє нею на native-рівні й здатен передати розкутий вайб "американського" відпочинку, який далеко не кожному під силу відтворити.
"Друга Ріка" — "Залишаю дім"
Колись злі язики образливо називали "Другу Ріку" "клонами Океан Ельзи". Але потім злі язики подорослішали, а "Друга Ріка" у 2017-му випустила акустичну програму "Інша Ріка", після якої вже ні в кого не повинно виникати сумнівів в тому, наскільки самобутнім є цей гурт та скільки в ньому тихої, прихованої краси, що розкривається не одразу.
"Залишаю дім" — це класична "Друга Ріка", яку ми любимо: меланхолійна, рефлексивна балада з глибокими метафорами, що відображає чисто український смуток і пошук сенсу на тлі складних, воєнних подій. Трек — як спілкування зі старим другом, з яким вас розвело життя на довгі роки, а потім ви зустрілись, сіли на кухні — і наче не було тих років. Власне, в цьому і полягає творчий секрет гурту: вони плекають власну формулу звучання, якій і не потрібні радикальні зміни, адже час сам все розставляє на свої місця. Найважливіше в цьому часі — бути разом та триматись докупи.
Білий Бо — "Граю знов"
Львівський хітмейкер та учасник творчого колективу "Братське коло" роками відшліфовував свій стиль — в цьому (виключно музичному) плані його, мабуть, можна порівняти з Каньє Вестом. Білий Бо теж не фанат дотримування якихось там реперських канонів, і знає ціну мелодійному приспіву, який дуже часто "тягне весь трек", тобто чіпляє слухача на гачок. А ще виконавець весь час прогресує, як за формою, так і за змістом — і це цілком органічно вивело його в сьогоднішнього, як-то кажуть, чарт-топпера.
Якщо коротко, це "реп для тих, хто не любить реп". В Україні є "реп для реперів" — андеграундний реп, "попреп" — наприклад, alyona alyona, KALUSH. І є Білий Бо, що дуже давно вірний своєму стилеві, де рефлексія (але не надто глибока) текстів множиться на чуттєвість жанру R'n'B і ефектні приспіви. Це заходить навіть дуже далеким від хіп-хопу людям, що шукають в музиці трушність і душевність. До речі, хто ще не знайомий з Білим Бо, але спіймав наживку нової пісні, відсилаємо до торішнього альбому "Баланс Білого" та відкриваючого треку "Лицемір".
Околиця, Melancholydi — "хтось когось"
Треки Околиці без будь-яких спеціальних поштовхів, на цілковитій органіці, стають вірусними в українському TikTok і навіть потроху розходяться на цитати. "Переїду жити на Осокорки / Та буду тусуватись на Подолі. Якими б українці не були / Таки навчились виживати у бетоні". "Моя утома рідко ночує вдома". Впізнавані кожним легкі штрихи урбанізованого життя, в якому Околиця шукає свою власну поезію — і знаходить.
Особливого шарму трекам Околиці — і зокрема пісні "хтось когось" — надає привид гурту the xx у звучанні. А точніше — привид їхнього хрестоматійного найпершого альбому, що випередив свій час та став таким собі саундтреком яскравих внутрішніх життів всіх інтровертів.
Cepasa — "Серце" (альбом)
Український електронний музикант Cepasa (Павло Ленченко) випустив шостий альбом "Серце". У ньому — 15 треків глибокої електроніки (або, як раніше казали, IDM — intelligent dance music) та хаусу, написаних у Києві під час війни. Альбом передає відчуття того, як місто оживає після повітряних тривог, тепло спогадів про близьких та силу не втратити себе під час найскладніших випробувань. Серед хайлайтів альбому — переосмислення хіта Квітки Цісик "Місто Спить / Де ти тепер", енергійний "То любов" з духовими у стилі Daft Punk, потужний хаус-трек "Веснянка" та дві колаборації: "Тільки в Києві" з Артемом Бородатюком (засновником Netpeak Group) та "Закарбує" зі співачкою NICHKA.
"Серце" шукає рівновагу між крихкістю і силою — мелодії виважені, але не холодні, ритми пульсуючі, але не агресивні. Як каже сам музикант: "Для мене цей альбом про те, що поки б'ється серце — ми живі. Це пошук сили у прийнятті себе справжнього. Серце знає завжди, що твоє, а що не твоє, треба просто навчитися його слухати".
KLER — "Хай світ пам'ятає"
Трек-подорож у золоту епоху танцювальної музики з сучасним українським акцентом, підсилений кліпом з бездоганною хореографією. KLER повернулася до танців після багаторічної перерви, і це повернення відчувається у кожному кадрі.
"Хай світ пам'ятає" — пісня про споріднені душі та безмежну любов. Це не просто ностальгічна постмодерна гра, а гарна стилізація, виконана з душею, що ідеально передає вайби вихідного дня.
