Нова українська музика тижня: Parfeniuk, Христина Соловій, LATEXFAUNA та інші прем'єри
Христина Соловій, промофото композиції "Галіція"
Музичний критик Олесь Ніколенко продовжує відбирати найцікавіші релізи українських артистів і розповідає, які сенси та контексти в них закладені. У свіжій добірці — дует Parfeniuk та Adam, саундтрек UNIT.City від LATEXFAUNA, нова пісня Христини Соловій та багато інших вартих уваги прем'єр.
Parfeniuk, Adam — "Твоя краса врятує світ"
Parfeniuk, один із головних хітмейкерів моменту, презентував ліричний мініальбом "Душа", що складається з 5 треків. Трек-маніфест "Твоя краса врятує світ" — хайлайт релізу, в якому виконавець надзвичайно впевнено почуває себе на ниві інтимного, чутливого поп-рок-R'n'B. Parfeniuk здивував усіх шанувальників, які звикли до його іміджу розкутого топблогера, заявивши, що "Душа" — це він справжній, а "блогерство — не моє".
Це щире зізнання, як і в принципі манера комунікації Парфенюка — те, що якісно вирізняє його на тлі української попсцени. Великі українські артисти, як правило, приховують своє приватне життя, ба більше: образи, у які вони перевтілюються, абсолютно не відповідають дійсності. Тобто це завжди якась гра на публіку. У Парфенюка, як здається, такої гри немає. Він розуміє правила шоубізнесової гри: щоби здобути якомога більшу аудиторію (та солодкі рекламні контракти й щедрі гонорари на корпоративах), на популярність треба працювати. Але це абсолютно не йде в дисонанс з його особистістю. І такі релізи, як "Душа", прочиняють віконце в те, що дійсно відбувається всередині. Parfeniuk так і каже: "Слухайте ці пісні та здогадуйтесь, що зі мною відбулося за останній час".
Христина Соловій — "Галіція"
Христина Соловій обирає правильні орієнтири — і замість того, аби губитися в абстрактній ліриці чи рафінованому, недоступному для дешифрування образі, рухається назустріч собі (і слухачеві). Співачка цитує Ірину Білик у кліпі на "Галіцію" та поглядає в бік Віки Врадій. Ця спадкоємність у референсах відновлює історичну нерозривність, заповнює часово-просторові пробіли між піднесенням української музики в 90-х та сьогоднішнім днем.
Звісно, не обійшлося без рекламної інтеграції, але вона м'яка та ненав'язлива. Як ми вже відзначали в одному з минулих текстів, продакт-плейсмент нині допомагає українським артистам продовжувати знімати кліпи, випускати музику — й нагадувати слухачам, хто ми, звідки й куди прямуємо. Якщо Христина Соловій закріпиться на цьому шляху — з часом ми отримаємо дійсно велику артистку та справжню спадкоємицю Ірини Білик, яка, цілком у дусі Лани Дель Рей, допомагає українцям визначити та осягнути, з чого складається їхнє колективне несвідоме та культурні архетипи — ті невагомі речі, що дійсно, а не на словах, об'єднують.
LATEXFAUNA — CITY
Урбаністична попмузика, а ще — офіційний саундтрек UNIT.City. Докладніше про співпрацю гурту та команди UNIT.City ми писали тут: показовий кейс синергії креативної економіки. Зашкалюючий оптимізм цього треку в сьогоднішніх українських реаліях видається справжнім бунтом, адже спокуса перетворитися на циніка та песиміста зараз надзвичайно велика. Менше з тим, користуючись своєю відточеною естетикою, LATEXFAUNA доносять радикально інший меседж, якого дуже мало в масових медіа: саме оптимізм рухає цей світ уперед.
Адже справжній оптимізм — не сліпе заперечення труднощів, а сила, здатна перемагати страждання, привілей сильних. Тому заряджений вірою у краще майбутнє CITY, якщо його дійсно пропустити через себе, може стати ефективною пігулкою проти негативного мислення.
MAX BARSKIH — "Все ок"
Сила Макса Барського завжди була в тому, що він давав саме те, що потрібне великій аудиторії в той чи інший час. Чи то його серце дійсно б'ється в унісон із серцями публіки, чи він навпаки не має серця — і як алхімік просто користується своїми секретними формулами попхіта. Але факт лишається фактом: його пісні часто потрапляють у нерв часу. 9 березня, на самому початку повномасштабного вторгнення росії, артист випустив "Буде весна" — україномовний трек, що швидко став одним із символів спротиву та духопідйомною композицією, яка допомагала багатьом людям знижувати рівень стресу в тілі.
Станом на сьогодні трек "Буде весна", зібравши просто дивовижну статистику (мільярдні охоплення в TikTok, понад 19 мільйонів стримів на онлайн-майданчиках), закріпився у статусі міжнародного хіта, який слухають по всьому світу. Але на четвертий рік повномасштабки люди потребують уже іншого. Власне, це і відчув Барських та як досвідчений психотерапевт або лайф-коуч від попмузики випустив своєрідний маніфест "Все ок". Він визнає, що "час не повернеш": досвід війни нас усіх докорінно змінив і відкотитися назад, на дефолтні позиції, уже не вийде. Також зізнається, що сумує за минулим. Але найважливішим є інший меседж: "Знаю, буде день — це скінчиться колись / Ще краще заживемо, знайдемо новий зміст / Пиши мені завжди, не припиняй зв'язок / Разом буде ок, разом нам — все ок". І цей меседж із вуст Барських залітає всередину, як життєва мудрість турботливого батька.
хейтспіч — "ЮНІТІ"
У безтурботні часи політичні агітки гурту The Clash сприймаються як надмірний пафос і зайва нав'язливість, ніби вони підсовують слухачам політику замість музики. І душа тягнеться скоріше до Ramones — з їхньою прямотою, простотою і відривним рок-н-ролом без зайвих підтекстів. Або до Sex Pistols, які зі своїм постіронічним, провокативним цинізмом дозволяють сміятися з абсурду, а не занурюватися в ідеологію та політику.
Однак ми з вами живемо в турбулентні часи — і Spanish Bombs від The Clash звучить якось більше "на часі", ніж іронічний ескапізм Ramones. Так і з хейтспіч. Деяких музичних критиків крінжує соціально-політична загостреність гурту, але насправді їхні меседжі — це прямий голос епохи, дух часу, що промовляє просто зараз, у моменті. Меседж треку "ЮНІТІ" особливо влучний, адже він з гіркотою підсумовує, що "тільки з дулом у скроні в нас прокидається юніті". Тобто ми об'єднуємося тільки перед обличчям екзистенційної загрози, а увесь інший час зайняті гризнею один з одним та соціально-політично пасивні.
Сусіди Стерплять — "Сольова альтушка"
Харківський гурт "Пошлая Молли" свідомо залишився в російськомовному полі, тому про його вакантне місце (потайки) мріє багато українських рок-гуртів, що працюють зі схожим сегментом аудиторії.
Сусіди Стерплять, якщо судити за їхніми треками, одні з головних претендентів на це місце, з тою відмінністю, що "Сольова альтушка" — це ностальгійний трек про покоління тих самих тридцятирічних, які раніше пили Revo замість води та пропадали на дуже дивних вписках. Але життя внесло свої корективи — і вони неминуче подорослішали: працюють на дорослих роботах, їдять на сніданок авокадо-тости. Однак достатньо лише вдягнутись один раз, "як у старі добрі часи" — і спогади про пригоди минулого оживають.
Sudno — "Слово"
Раптова популярність постпанку на українських теренах — загадковий феномен, що потребує детальнішого дослідження. Sudno — один із найяскравіших представників новоспеченої постпанк-сцени України. За три роки існування гурт розкрутився до цілком солідних цифр прослуховувань та ком'юніті палких шанувальників. Тобто досяг показників, про які деякі музичні лейбли тільки мріють, хоча цей проєкт відповідає головному постпанк-принципу: DIY (do it yourself). Це зроблена і розповсюджена самотужки, без допомоги продюсерів та піарників, музика, яка не має на меті бути чи стати комерційною. Однак треки Sudno органічним чином ширяться соцмережами.
Основний секрет популярності колективу — чітке дотримання рамок жанру, що викликає у слухача відчуття "повернення до чогось знайомого". Sudno відносять до doomer wave — мікрожанру всередині постпанку, який має дуже конкретні стилістичні пунктирні лінії: романтично-похмуре звучання, ностальгія за минулим, естетика та світосприйняття, грубо кажучи, головної героїні серіалу "Венздей". Атмосферна музика для покоління, що живе між апатією й екзистенційною тривогою, де синтезаторні мелодії та мінімалістичні біти стають саундтреком до сучасної невпевненості.
