Нова українська музика: YAKTAK, MamaRika, Артем Пивоваров — і не тільки
Гурт Schmalgauzen разом зі співачкою KOLA
Музичний критик Олесь Ніколенко прослухав кілька сотень українських пісень, що вийшли за останній тиждень, — і відібрав сім найцікавіших, на його думку, новинок. У цій добірці — новий трек та альбом YAKTAK, маніфест від MamaRika, дует Schmalgauzen і KOLA та інші композиції, які варто послухати.
YAKTAK — "Буду собою"
Український поп у 2025-му застряг у мотиваційному шаблоні, і YAKTAK, попри всі таланти й потенціал, чомусь теж у нього вписується. "Буду собою" — трек-маніфест з однойменного альбому, першого повноформатного релізу в дискографії YAKTAK. Звучить він як мотивація у форматі словесної інструкції: вір у себе, ігноруй хейтерів, йди напролом і сам пиши свою долю. Десь ми вже це чули, і не один раз.
Одночасно з релізом артист виклав у своєму Instagram серію дитячих знімків і розповів свою історію: як був малим і як став тим, ким є сьогодні. Цей персональний скрапбук ностальгії виглядає мило, але це радше частина алгоритмічного ритуалу під назвою "контент-план релізу альбому". Загалом альбом і трек нагадують бездоганний споживчий товар: усі добре постаралися, все чудово — від самого контенту до його пакування та маркетингу. Але не торкає.
Мабуть, найцікавіше в цьому релізі ховається між рядків (буквально). Адже автором текстів більшості пісень "Буду собою" є Андрій Шалімов aka Freel — один із найяскравіших реперів 2010-х, чиї треки стали саундтреком Революції гідності й не тільки. Freel завжди робив (і робить досі) дуже якісний хіп-хоп у дусі часу, але пробитися у вищу лігу українського шоубізу йому не вдалося. Його "Чорний дим" вийшов у історичному 2014-му, а дебютний альбом "Спалах" — лише у 2018-му. І от тепер Freel стоїть за хітами нового покоління української попмузики в обличчі YAKTAK — така собі гірка іронія української реальності, де досвідчені автори дають молодим артистам те, чого самі колись прагнули. Через це в "Буду собою" додатковий вимір: ніби гімн про впевненість у собі пише людина, якій так і не дали шансу цю впевненість довести власним успіхом.
MamaRika — "Люби себе"
Черговий гімн чи маніфест "любові до себе", самодопомоги та інших популярних практик, до яких вдаються люди, що намагаються снідати тостами з авокадо, слідкувати за своїм тілом за допомогою абонементу у спортзал та, можливо, ще медитувати й менше думскролити. Пісня, звісно, актуальна, адже хто з нас не відчуває щільного тиску капіталістичного реалізму кожного дня? Це вже не кажучи про воєнні реалії.
Але, як і у випадку з YAKTAK, десь ми вже це чули. "Люби себе" дивно критикувати серйозно, бо дійсно всім зараз складно, і чому б не послухати черговий раз мотивашку від відомої співачки? Раптом комусь допоможе. Але і сприймати цей трек як певну подію в дискографії MamaRika складно. Це така "індустріальна пісня", яка заповнює проміжки між більш енерго- та ресурсомісткими творами, як-от нещодавній дует співачки з Alena Omargalieva. "Люби себе" нагадує м'якеньку флісову кофточку із супермаркету з написом типу Love Yourself And Be Brave і вишитим котиком. Але живуть такі кофточки все ж таки недовго, та й на якусь світську подію їх не вдягнеш.
Schmalgauzen, KOLA — "Бувай"
Schmalgauzen — представники абсолютно нетутешньої (в хорошому сенсі) музичної культури, на кілька голів вищої за черговий шоубізнесовий проєкт із коротким горизонтом планування та нав'язливою потребою якнайшвидше відбити вкладені інвестиції. Вони своїм прикладом нагадують, що театрально-драматургічне мистецтво та бурлеск — жива, сучасна матерія, а не архаїка із затертого підручника чи бутафорія, яку ще досі викладають у кількох столичних "культурних" вишах.
Трек "Бувай" із нового EP гурту "Сад закоханих лілій" нагадує випадково почутий виступ трушних кабарешників десь у маленькому містечку країни, мову якої навіть приблизно не розумієш. Як розповідають у колективі, це пісня про закохану пару на грані розставання. Однак Schmalgauzen та KOLA реалізують цей сюжет радше як породистий європейський артхаус. Композиція нагадує уривок із фільму раннього Філіпа Гарреля або сніппет із "морального циклу" Еріка Ромера, де любовні історії розгортаються із пристрастю та театральною напругою, але без нашої типової меланхолії, в якій усі лише сумують і огортають себе драмою розбитих сердець. Таких пісень, що не народжені за калькою українського мейнстрім-попу, хотілося б чути більше.
Артем Пивоваров — Ave Maria
Парадоксальна ситуація: з ростом популярності Артема Пивоварова його пісні стають усе менш людяними. Станом на сьогодні він концертний артист України номер один — особливо після рекордних семи (!) зібраних столичних Палаців спорту. Але новий трек Ave Maria текстово нагадує роботу рандомайзера чи штучного інтелекту, який працює за надто абстрактним запитом, а музично — меси духовного центру "Відродження", де всі танцюють і співають, як під гіпнозом.
Проблема не в тому, що пісня зроблена погано. Навпаки — вона зроблена надто добре. Це той випадок, коли продакшн блищить, вокал бездоганний, — водночас ти не можеш витягти з цієї смислової вирви нічого конкретного. Просто красивий мультитрековий шум, який має дати тобі емоцію, навіть тоді, коли ти не розумієш, яку саме. З іншого боку, Пивоваров зараз у статусі, коли йому нічого й нікому доводити. Все, що потрібно, — тримати масштаби. Тут сумнівів немає: Пивоваров на поп-Олімпі. І, можливо, саме тому Ave Maria звучить так прісно: коли ти давно виграв гру, драма зникає, а з нею — і потреба щось вкладати в пісні, крім бездоганної упаковки.
Паліндром — "Бензин"
Один із найкращих треків цього тижня. Паліндром надає звіт про проведену відпустку на Кирилівській у форматі фірмового злого речитативу. Тільки не на тій Кирилівській, про яку ви подумали, а трохи далі — у приміщенні психіатричної лікарні. Артист безкомпромісно резюмує "тута хворі добріші, ніж здорові на Хрещатику", натякаючи на стан справ у країні, і при цьому вставляє кілька влучних панчлайнів про відомих діячів культури.
За рядки "Так ненавиджу я всю цю вашу цинічну тусовочку / Хочеш покинути систему, то попробуй сонячну" взагалі хочеться вручити Паліндрому якусь премію — "Золота жар-птиця" чи щось подібне — і запросити виступити на такій премії з рядом інших його антипоп-естеблішмент треків, типу "Літній час", щоби нагадати всім, що в українській музиці ще є місце для гострого слова й живого бунту.
Кажанна — boy
Так буває: людина колись крутила шаурму в кіоску, а сьогодні вона — одне з найцікавіших відкриттів української попмузики останніх двох років. Чому найцікавіших? Бо за ступенем винахідливості Кажанні наразі немає рівних. Якщо інтрига та хайп навколо, скажімо, Клавдії Петрівни, здебільшого будувалися на спланованій "стратегії запуску" та початковій "анонімності" артистки, то сьогодні її треки вже не викликають того вау-ефекту. Як ми вже писали раніше, Клавдія Петрівна сумлінно дотримується власних пісенних формул — і радше створює відчуття дежавю, ніби чуєш одну й ту ж саму пісню знову і знову. Як надійна, передбачувана та привітна сусідка, з якою завжди комфортно, але нуднувато.
А от Кажанна — це та сама пригода, яка трапляється в буденному, звичному житті й розфарбовує його яскравими відтінками. Вона не виправдовує очікувань, постійно змінюється й кудись рухається, а її саунд неможливо передбачити. Публіка ще не встигла повною мірою переварити альбом "Рукокрила", а виконавиця у треку boy вже дивиться кудись убік танцювальної музики. Але при цьому так вправно грає словами, що, мабуть, змушує нервувати багатьох колег по сцені.
Ігор Кайдаш — "останній день"
Як приємно, що в Україні нарешті з'являється інді-рок. Ну, тобто не черговий попрок-гурт з амбіціями стати новою "Другою Рікою" або "Латексфауною", всеукраїнськими турами та м'якими радіоформатними піснями "під Вакарчука". А саме інді — без великих планів, лейблів та продюсерів і з милим серцю альтернативно-постгранжевим звучанням, що нагадує всі улюблені закордонні інді-гурти 1990-х одночасно.
Особливість Ігоря Кайдаша в тому, що він цей непричесаний інді-саунд поєднує з доволі літературними текстами. Виходить дуже стильно. Якщо хтось хотів повернути собі свою "альтернативну" молодість або переживає її зараз — вам сюди.
Читай також: "Нова українська музика: Джамала, badactress, Shmiska та інші"
