Нова українська музика: Женя Галич, Fiїnka, Epolets та інші
На фото: кадр з кліпу Fiїnka — "Серце гримит"
Музичний критик Олесь Ніколенко щотижня слухає нову українську музику та обирає найцікавіші, на його думку, треки. У сьогоднішній підбірці — камбеки з 2016 року, багато незалежної музики, нові треки Жені Галича та Fiїnka — і не тільки.
Epolets — "уревнощах"
Цей гурт привернув до себе увагу публіки десять років тому. Тоді їхній третій альбом "Cult" отримав високі оцінки як пересічних слухачів, так і критиків, а самі музиканти завдяки участі в телешоу "X-Фактор" отримали доступ до широкої аудиторії. На жаль, Epolets трохи не дотиснули в плані постійної публічної присутності та регулярності. Адже, як відомо, щоб пробитися в топ-ешелони українського шоу-бізнесу, треба не просто випускати якісний матеріал, а ще й грати за правилами індустрії: вигадувати інфоприводи (навіть на пустому місці), нагадувати про себе за будь-якої нагоди і якось пробитися на телебачення.
Однак, нехай і без формального статусу небожителів українського поп-Олімпу, Epolets, по-перше, усе ще живі, а по-друге, випускають чудовий матеріал. Поки в TikTok нове покоління слухачів української музики відкриває для себе їхні роботи десятирічної давності, гурт продовжує плекати свій фірмовий денс-поп-рок стиль. "уревнощах" нагадує модний на початку нульових "диско-панк", гурт The Rapture і продукцію лейблу DFA Records — доволі рідкісні референси на наших теренах. Цінуйте Epolets, бо вони такі одні.
Женя Галич — "Розриває на шматки"
У жовтні ми співали дифірамби треку Галича "Коли ти плачеш". Якісна попса від трушного рокера — це те, що потрібно (і чого не вистачало). І от Женя Галич випустив нову пісню, з якої стає зрозуміло, що минулий раз був не випадковістю: ми дійсно спостерігаємо метаморфози артиста. Спостерігати за артистом, який до того ж не боїться реально експериментувати з жанром і стилем — цікаво удвічі.
"Розриває на шматки" — продовження сольної подорожі Галича. У ній він досліджує поп-територію, але не відмовляється від свого рок-коріння. Трек має структуру класичної поп-пісні, але всередині міститься напруга, яку артист приніс із рок-сцени, і справжні емоції, а не шматочки для TikTok.
Fiїnka — "Серце гримит"
Поняття "етнокоду" останніми роками, коли багато українців наново відшукують у культурі свою ідентичність, стало трохи затасканим. Однак є ті, хто на цьому паразитує, а є артисти, що дійсно рухають етнокультуру вперед та зачіпають за живе. Серед останніх — Fiїnka та її оригінальне прочитання гуцульської культури, яке сьогодні має велику кількість палких прихильників.
У 2000-х українська культурна спільнота відкрила для себе геніальний гурт з Івано-Франківська під назвою "Перкалаба". Їхній дикий коктейль з гуцульської музики, ска-панку та карпатської психоделіки заворожував одразу і не відпускав, викликаючи стан зміненої свідомості. Щось подібне, лише для масової аудиторії, здається, намагається робити Fiїnka. "Серце гримит" — це звернення до гуцульської містики, яка відгукується слухачеві на якомусь генетичному рівні.
Figurat — "лютий"
Місце Івана Дорна в українській поп-музиці досі порожнє. Хтось час від часу пробує туди втиснутися: той самий Brykulets, наприклад, але йому бракує хуліганства й внутрішньої самовпевненості. Figurat підходить на цю роль краще — і звучить так, ніби ні в кого дозволу не питав. Він не намагається виглядати зручним і, як здається, абсолютно не думає, як це зайде в плейлистах і чи вистрілить у TikTok. Робить музику так, як відчуває — і не сильно переживає, якщо це комусь некомфортно. Через це широка аудиторія поки тримається осторонь. Зате ті, кому вже нудно від акуратної попси, написаної за формулами, ловлять кайф.
Короткий альбом "лютий" — яскраве цьому підтвердження. Половина треків — фристайли. А те, як Figurat співає про секс, може когось шокувати, але принаймні це щось живе та щире, а не чергові обережні натяки, якими українська поп-сцена часто прикриває банальність.
Стас Корольов — your quest is over. we present you a new quest
Стас Корольов продовжує гратися з формою, деконструювати сучасну пісню й креативно знущатися з артистичних кліше. Він вибудовує мета-рівні всередині власного всесвіту: раніше у своїх релізах розгортав концептуальну історію Цифрового Утікача, а новий трек звучить як самокоментар до цієї та інших ліній.
Разом із релізом з’явилося відео, що відтворює знайомий до болю робочий стіл Windows XP. Саме там розгортається своєрідний рекап попередніх проєктів артиста. Серед вікон — Winamp, той самий медіаплеєр, з якого для багатьох почалася особиста історія слухання музики.
Kulshenka — "Меланхолія" (EP)
Ще один приємний спогад із того самого 2016 року в нашій підбірці. Kulshenka — сольний проєкт Ірини Кульшенко, однієї із засновниць дівочого інді-поп-тріо Panivalkova. Саме у 2016 році гурт Panivalkova випустив альбом "Донтворі" — один із найкращих релізів нової музичної сцени, що сформувалася після Революції гідності.
На жаль, реюніону Panivalkova ми так і не дочекалися (колектив розпався у 2019 році). Але Ірина Кульшенко періодично радує нас сольними релізами, а цього разу вона випустила щось узагалі по-хорошому нетутешнє. Її новий реліз "Меланхолія" цілком і повністю натхненний французькою музикою 60–70-х років минулого століття, але "прожитий українською мовою", як розповідає артистка. Це дуже рідкісна для українського музичного простору естетика та надзвичайно кінематографічні пісні, які так і просяться в нове українське незалежне кіно.
Disappeared Completely — Lesson I Never Learn
Музична платформа "на її основі" продовжує знайомити з випускниками програми "Гранти 3.0". Цього разу в центрі уваги — Disappeared Completely із новим треком про стан, коли минуле раптом накриває хвилею — трохи болісною, але водночас світлою.
За словами учасників гурту, пісня з’явилася спонтанно під час поїздки до міста, з яким пов’язані ключові події їхнього життя. Саме це повернення до знайомих локацій і задало інтонацію композиції. Музиканти розповідають, що дорогою згадували людей, розмови та епізоди, які колись здавалися визначальними, а тепер існують лише в пам’яті — вже без тієї гостроти, але з відчутним теплом. "Lesson I Never Learn" — ідеальний саундтрек для внутрішньої мелодрами, особливо тієї, що пов’язана з переїздами, зміною місця й інколи — прощанням назавжди.
