Нові українські фільми про 1990-ті, на які варто звернути увагу

Кадр із фільму "Назавжди-назавжди". Фото надала пресслужба

Понад 8,5 тис. глядачів зібрав 7-й "Київський тиждень критики", який проходив 12-18 жовтня у столичному кінотеатрі "Жовтень". Це найкращий показник відвідуваності за весь час існування кінофестивалю. Його заснували 2017-го, а цьогоріч вдруге провели під час повномасштабної війни. Торік подія зібрала 6,5 тис. людей.

"Київський тиждень критики" — фестиваль арткіно, який створила кінокомпанія "Артхаус Трафік". Своєю місією організатори називають ознайомлення української аудиторії з найкращими новими та класичними фільмами, які обирають професійні кінокритики.

Саме участь критиків є ключовою особливістю цього заходу. Кураторів четверо: Дарія Бадьйор, Станіслав Битюцький, Сергій Ксаверов та Анна Дацюк. Вони щороку формують лайнап фестивалю та обговорюють стрічки з глядачами після показів. Відбирають хіти з програм головних світових кінооглядів, а також картини, які вплинули на історію кіно або присвячені визначним діячам цього мистецтва. 

Цьогорічна подія мала чотири програми та спеціальний показ. Загалом продемонстрували 26 фільмів. Окрім закордонних прем'єр, української та міжнародної ретроспектив, були й три вітчизняні новинки. Вони увійшли до секції "Фокус: Україна — Польща". 

Далі розповідаю про нові українські фільми, які представили на "Київському тижні критики". Усі три — про 1990-ті роки. Два з них — повнометражні дебюти, для яких це була українська прем'єра. Світова прем'єра кожної з цих робіт відбулася цьогоріч на одному з важливих міжнародних фестивалів. У прокат вони мають вийти наступного року.

Ля Палісіада

Режисер: Філіп Сотниченко
Виробництво: Україна, 2023
Прокат: з 11 січня 2024-го

Що це. Кримінальна драма про правоохоронну систему та смертну кару, яка стала дебютним повнометражним фільмом Філіпа Сотниченка. Він сам називає її пострадянським нуаром. Головні ролі зіграли Андрій Журба, Навруз Пашаєв, Олександр Пархоменко, Валерія Олейнікова та Олена Мамчур.

Про що. Дія відбувається в Ужгороді 1996 року за п'ять місяців до мораторію на смертну кару в Україні. Двоє друзів — слідчий Ільгар Сабітов та судовий психіатр Олександр — розслідують убивство полковника міліції. Вони занурюються у заплутану справу та стають свідками й учасниками беззаконності проведення розслідування, за сюжетом.

Що треба знати. Світова прем'єра відбулася у січні цього року на Роттердамському кінофестивалі, де стрічка здобула приз Міжнародної асоціації кінопреси. А на Вільнюському кінофестивалі Kino Pavasaris отримала нагороду за найкращий фільм. Українська прем'єра пройшла на "Київському тижні критики". Також картина стала найкращим повнометражним ігровим фільмом року за версією національної премії кінокритиків "Кіноколо". 

Хто зняв. Філіп Сотниченко — режисер, сценарист і продюсер. А також співзасновник об'єднання кінематографістів "Сучасне Українське Кіно", серед учасників якого — Антоніо Лукіч і Катерина Горностай. Протягом 2009-2019 років Сотниченко зняв сім короткометражних стрічок. Серед них — "Цвях" і "Технічна перерва". Дворазовий лауреат Одеського кінофестивалю та двічі номінант на національну кінопремію "Золота дзиґа".

Що кажуть автори. За словами Сотниченка, на створення фільму його надихнув факт існування смертної кари в Україні до 1996 року. Вирішив дослідити тему та зробити стилізацію тієї епохи через знайомі образи й символи. А щоб ще більше заглибитися в деталізацію часу, знімали стрічку на касетну камеру. Водночас це історія про сьогодення і "коріння, що не дає нам відірватись від нашого пострадянського минулого", як зазначає продюсерка Валерія Сочивець.

Виникло бажання поринути в той період і комбінувати побут людей, вивчаючи домашні архіви та міліцейські оперативні відео, які ми фактично перефільмували на тодішню техніку. Зупинились на камері, яку використовували Ларс фон Трієр та Томас Вінтерберґ у своїх перших фільмах, щоб повною мірою передати на екрані атмосферу та фактуру зображення того часу, — каже Філіп Сотниченко. 

Назавжди-назавжди

Режисерка: Анна Бурячкова
Виробництво: Україна, Нідерланди, 2023
Прокат: невідомо

Що це. Драма про дорослішання, школу та аб'юзивні стосунки. Це повнометражний дебют Анни Бурячкової. Центральні ролі виконали Аліна Чебан, Захар Шадрін, Артур Алієв, Єлизавета Цілик і Дар'я Жихарська.

Про що. Події відбуваються в Києві 1998-го. 15-річна Тоня переходить зі школи в центрі міста до іншої у спальному районі. Разом із новою компанією вона шукає пригод і неприємностей. Дівчина закохується в однокласника Журіка тоді, як нею цікавиться його друг Саня. Водночас Тоню переслідує колишній хлопець, через якого вона змінила навчальний заклад.

Що треба знати. Світова прем'єра відбулася у вересні на Венеційському кінофестивалі. Українська — на "Київському тижні критики". 

Хто зняв. Анна Бурячкова — режисерка та кліпмейкерка, сценаристка. Знімала музичні відео, зокрема, для гуртів "Океан Ельзи", "Друга ріка" та Onuka і співачок Джамали та Стасік, а також рекламу. Крім того, серед її робіт — документальна короткометражка "Анаконда". 

Що кажуть автори. За словами творців фільму, це історія про життя у Києві 1990-х років, сподівання та кохання, пошук власного шляху та суперечливі взаємини у перші роки відновленої незалежності України. Режисерка називає стрічку піснею любові, присвяченою розгубленим підліткам того часу. Каже, що герої "виросли серед пострадянської руїни, засвоївши правило — якщо тебе ніхто не полюбить, ти не виживеш". Вони шукають своє місце в суспільстві, толеруючи насильство та несправедливість.

Це кіно про підлітків кінця 1990-х. Тих самих, яких ті дивні, складні та болючі часи загартували настільки, що зараз, ставши дорослими, вони і є найактивнішими борцями за свободу й рушійною силою спротиву російській агресії в цій війні, — пише Анна Бурячкова.

Ти мене любиш?

Режисерка: Тоня Ноябрьова
Виробництво: Україна, Швеція, 2023
Прокат: у квітні 2024-го

Що це. Драма про дорослішання, стосунки в сім'ї та початок самостійного життя на тлі розпаду Радянського Союзу. Другий повний метр Тоні Ноябрьової. У ролях — Карина Химчук, Олександр Жила, Максим Михайліченко, Наталія Лазебнікова, Дар'я Палагнюк.

Про що. Дія розгортається в Києві 1990-го. 17-річна Кіра навчається у театральному училищі. Коли її батько-режисер покидає сім'ю заради коханки, дівчина починає стосунки зі старшим за неї фельдшером Мішею та переселяється до нього в комуналку. 

Що треба знати. Світова прем'єра відбулася в лютому на Берлінському кінофестивалі. Українська — в серпні на Одеському кінофестивалі, де Карина Химчук отримала спеціальну відзнаку національного конкурсу за найкращу жіночу роль. Також її нагородили премією кінокритиків "Кіноколо" у номінації "найкраща акторка". 

Хто зняв. Тоня Ноябрьова — режисерка, сценаристка і продюсерка. В її доробку є короткометражки "День незалежності" та "Все буде добре". Повнометражним дебютом стала трагікомедія "Герой мого часу" 2018 року, за який отримала номінацію на "Золоту дзиґу". Лауреатка Одеського кінофестивалю та Київського кінофестивалю "Молодість". 

Що кажуть автори. За словами творців стрічки, це історія про дорослішання в умовах народження незалежної держави та моральні виклики й потребу в ухваленні дорослих рішень. 

Це особиста історія мого дорослішання та становлення покоління. Моя пісня про прощання з дитячими ілюзіями й відчайдушні пошуки кохання. Хотіла, щоб аудиторія фізично відчула, як наше минуле вислизає, немов пісок крізь пальці. Кіра — символ мого покоління, першого покоління незалежної України, — говорить Тоня Ноябрьова. 

Одразу після завершення фестивалю організатори також оголосили дати проведення наступного заходу. 8-й "Київський тиждень критики" відбудеться 17-23 жовтня 2024 року.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter