Ольга Рапай. Монументальні шедеври Києва

Фото: Олександр Панченко

Ми продовжуємо розповідати про київські монументальні роботи українських митців. Сьогодні покажемо тобі неймовірні твори Ольги Рапай. 

Шедеври Ольги Перецівни впізнаються одразу (навіть якщо ти не затятий мистецтвознавець, а нормальна людина): їх відрізняє легкість, святковість та якась яскрава казковість. А ще — в них багато світла...

На згадку Примаченко

Ти точно бачив цю роботу Рапай. І робив селфі на її фоні для соцмереж, бо пройти повз такої краси — просто анріал. 

Керамічні композиції загальною площею понад 300 кв. м розташовані на фасаді Будинку національних творчих колективів України (бульв. Шевченка, 50-52).

Ця робота — присвята Марії Примаченко. Шана, яку один майстер віддає іншому майстру...

Панно стало останньою публічною монументальною роботою Рапай. Зроблено воно у 1987-му, тож кераміці вже "стукнуло" 36 рочків.

Дует з Іваном Марчуком

На жаль, цю мозаїку дуже складно сфотографувати: заважають дерева. А якщо це робити знизу, то порушуються пропорції, зображення викривляється. Тож тримай архівну чорно-білу світлину:

Мозаїчне панно "Любіть книгу — джерело знань" можна побачити на торці школи № 82 (вул. Миколи Шпака, 4). Створена мозаїка 1968 року у співавторстві з Іваном Марчуком.  

Серед мозаїк на фасадах київських шкіл ця вирізняється ретельністю виконання, гарною графікою кладки... — зазначає мистецтвознавиця Олена Корусь

Рельєфи у театрі

Ці панно (зроблені у 1977 році) щодня бачать актори Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки. Бо вони прикрашають залу одразу за службовим входом. На жаль, зайти з вулиці та поглянути на них тобі не дозволять. Тож маєш шанс помилуватися ними бодай на світлинах.

Як розповідав мені завліт театру, нібито була ще "якась кераміка Рапай у приміщенні театральної кав'ярні". Проте простір здали в оренду, і власники закладу чи то все потрощили, чи просто закрили фальшстінами. 

Скарби бібліотеки

Перше, що бачать відвідувачі, ступаючи у вестибюль, — фантастичні вази-квіти та перламутрові кашпо для кімнатних рослин. 

Але це тільки початок. Найголовніше — на другому поверсі: панно "Першодрукарі", що розповідає історію писемності (від єгиптян і Київської Русі до сьогодення).  

Що по-справжньому дивує, то це те, що роботі вже майже 50 років, а вона буквально виблискує соковитими кольорами — наче панно створили нещодавно!

Проте це не єдина робота Ольги Перецівни, що прикрашає бібліотеку. Так, у залі мистецтв ''росте" дивовижне керамічне дерево.

Тут і Паганіні, і Моцарт, і джазові бенди (мій улюбленець — музикант, що грає на саксофоні), і бандуристи — повна музична феєрія!

Але перевершує все казкова стіна:

Дивовижна "Рослина"

Інститут ботаніки ім. Миколи Холодного (вулиця Терещенківська, 2) — це ще одна закрита для вільного входу локація, яку прикрашає рапаївська просторова композиція "Рослина" (а також вази та рельєфи майстрині). Проте, якщо ввічливо попросиш, то, швидше за все, тобі дозволять розглянути роботи художниці (залежить від вахтерок).

До речі, що приємно, ім'я Рапай все частіше звучить у культурному просторі міста. Нещодавно з успіхом пройшли виставки, присвячені врятованим барельєфам мисткині. Ба більше, буквально днями у Києві нарешті з'явилася дошка, присвячена художниці. І це надихає. 

Адреса дошки: бульвар Шевченка, 50-52

 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter