Що читає радниця з адвокації Настя Степула
Колаж: "ТиКиїв"
Настя Степула — радниця з адвокації ГС "Української мережі за права дитини" та засновниця організації Happy Today. У громадський сектор Настя прийшла через особисту історію: коли її сину було два роки, йому діагностували аутизм, і вона розповідала новим знайомим про особливості дітей з аутизмом. Згодом у 2018 році — започаткувала громадську організацію, що адвокатувала права людей з РАС, створювала інформаційні кампанії, працювала з державною політикою у сфері інклюзії та видала книжку для дітей та батьків про те, як зрозуміти аутизм.
Минулого року Настя приєдналась до команди громадської спілки, що опікується реалізацією прав дитини, а також веде проєкт з повернення українських дітей, викрадених росією.
З читачами "ТиКиїв" Настя Степула поділилася чотирма останніми прочитаними книгами та дослідженням про повернення викрадених росією дітей в Україну.
Про читання та вибір книжок
Я постійно читаю, бо це вимога моєї роботи: адвокація потребує постійного пошуку, збору і підтвердження інформації з різних джерел для формування обґрунтованих стратегічних і тактичних рішень. То ж я щодня читаю як міжнародні, так і локальні дослідження, резолюції, гайдлайни, норми та рекомендації, викладені в різноманітних стосах паперу й онлайн-файлах.
Літературні твори — набагато рідше, зазвичай, перед сном або під час відпочинку на природі, і це стається не частіше 2-3 разів на тиждень.
Книги я вибираю за рецензіями, які мені сподобались, відгуками знайомих або спеціальною темою, яка мене цікавить.
Читання для мене — це єдина можливість сприйняття нової інформації, я зовсім не запам'ятовую інформацію на слух і дуже поверхнево сприймаю відео. То ж для того, щоб справді щось дізнатися, чимось надихнутися, щось зрозуміти, щось намріяти, мені потрібно саме читання.
Сергій Жадан, "Інтернат"
Це художня книга, яка розповідає про українську реальність: окупаційні війська в Донецькій області, історія сім'ї, що живе там. Мама працює провідницею на залізниці і через постійну відсутність вдома віддає сина на виховання в інтернат. Стається наступ і частина міста, де розташований інтернат, опиняється в окупації, а частина, де живе сім'я — все ще вільна. Рідний брат матері відправляється на пошуки племінника.
Книга художня і є справжнім пригодницьким романом, але, на жаль, і чимось на зразок документалки, бо в Україні більша частина дітей в інтернатах — це діти, які мають батьків. Батьків, які не можуть або не хочуть виховувати своїх дітей і віддають їх на виховання державі, як і в цій історії. І так само, як і в цій книзі, багато дітей в інтернатах опинились в заручниках під час російської окупації, були примусово переміщені або депортовані.
Марісса Кінг, "Соціальна хімія"
Ця книга — результат дослідницької роботи Марісси Кінг у сфері психології, нейронауки й вивчення соціальних зв'язків. За висновками авторки, існує всього три типи (формули) вибудови зв'язків і контактів між людьми.
Книга детально пояснює, як формуються наші контакти, як працює нетворкінг і які плюси й мінуси в того чи іншого підходу, і все це з дуже цікавими прикладами. Мені ця книга подарувала багато інсайтів, я почала спостерігати за людьми й тим, як вони вибудовують зв'язки з іншими, знайшла багато підтверджень теорії "Соціальної хімії".
Міхаель Бар-Зохар, Ніссім Мішаль, "Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки"
Ця книга — подарунок від людини, з якою ми спільно захоплюємось спецопераціями ізраїльської розвідки. З підліткового віку працями про Моссад ділився зі мною і мій тато, то ж я маю вже доволі глибокі знання про організацію і її діяльність. Ця книга згодилась ідеально для заповнення мого часу між поїздами та літаками.
Артем Чех, "Хто ти такий?"
Дуже концентрована і багатогранна історія про становлення і ламання людей під час розпаду совку і розбудови України у 90-ті. Чех фантастично розкриває драматургію кожного з героїв і, розповідаючи історію життя одного хлопчика, згадує одночасно про ціле покоління, яким є ми.
На велику кількість особливостей людей, що росли в ті часи і ростили дітей, подивилась зовсім під іншим кутом після цієї книги.
Дослідження "(Не)повернення дітей: Україна перед викликом найбільшої кризи десятиліття"
Це дослідження буде презентовано Україні й світу 6 вересня, і я рекомендую всім українцям з ним ознайомитись. У нашій організації є проєкт "Шлях додому", в якому ми займаємось поверненням і репатріацією дітей, які були депортовані або примусово переміщені росією, та супроводжуємо їх у перші місяці після повернення до вільної України. Це дослідження було створене трьома організаціями — ГС "Українська мережа за права дитини", БФ "Голоси дітей" і "Регіональний центр з прав людини".
БФ "Голоси дітей" надає репатрійованим дітям психологічну підтримку, а Регіональний центр з прав людини працює у юридичному полі з Міжнародним кримінальним судом для того, щоб путін і його команда понесли відповідальність за скоєні злочини проти українських дітей.
У цьому дослідженні ми зібрали увесь свій досвід за останні три роки війни й об'єднали його, щоб проаналізувати, за яких обставин ставалося викрадення малечі, зрозуміти, що ми, як країна, можемо покращити, щоб не допускати надалі ці злочини, а потім і запропонувати рішення в підтримку наших дітей.
