Що читає fashion-візіонерка Ліна Христофорова
Фото: колаж "ТиКиїв"
Ліна Христофорова — стиль- та бренд-менторка, засновниця освітнього проєкту Flab. Вона працювала фешн-редакторкою в L'Officiel Україна, має 15-річний досвід роботи персональним шопером, організовувала fashion-події у Києві, Відні та Нью-Йорку, а зараз навчає стилістів та допомагає людям розкривати свою особистість через стиль.
Редакції "ТиКиїв" Ліна розповіла про свої читацькі ритуали та останні книжки, які її вразили.
Про звичку читання та вибір книжок
Зазвичай я читаю вдома. Влітку я просто бігла додому, щоб на своєму балконі насолодитися книгою. Літературу я обираю здебільшого самостійно. Іноді в книгарнях набираю цілу купу книжок, сідаю і починаю читати уривки з середини, але лише на кілька хвилин, — просто, щоб відчути, чи це "моя" книга, чи легко сприймається текст, чи захоплює він мене.
Читання для мене — це особистий, якісний час. Це натхнення і своєрідне "оновлення файлів" у голові.
Донна Тартт, "Щиголь"
У книзі "Щиголь" я відчула, як головний герой, Тео, сприймає світ через свою матір. Для нього вона була не просто рідною людиною, а справжнім орієнтиром, путівною зіркою. Смерть матері залишила глибоку порожнечу в його серці, і він довго шукав опору в її емоціях, адже вони залишалися для нього сенсом і напрямком навіть після загибелі жінки.
Особливо мене вразила тема кохання, яке не завжди знаходить свій шлях. Тео любив, але через страхи, сумніви й переживання не зміг зберегти цей зв'язок. Це доводить, що внутрішні бар'єри, які ми самі собі створюємо, можуть зруйнувати навіть найщиріші почуття.
Також я побачила, як всесвіт веде нас туди, де ми повинні бути. Картина "Щиголь" стала для Тео своєрідним ангелом-охоронцем, що проводив його через всі труднощі. Врешті-решт усе стало на свої місця, і кожен отримав те, на що заслуговував. Головне — йти своїм шляхом із гідністю!
І, звісно, книга про те, що справжня сім'я — це не завжди про кров. Люди, які не є рідними, можуть стати найближчими, а ті, хто мав би бути близьким, можуть віддалитися і стати чужими. Це важливе нагадування, що справжня близькість формується через вибір бути поруч, а не через генетичні зв'язки.
Метью Макконагі, "Зелене світло"
У книзі я відчула, наскільки важливо бути собою: Макконагі не намагається сподобатися чи підлаштовуватися під чужі очікування. Він просто живе у своїй правді, не зраджуючи собі. Це, мабуть, те, до чого я прагну, тому цей момент особливо відгукнувся в моєму серці.
Стосунки Макконагі з батьком також стали для мене важливою темою. Вони поєднують близькість, страх і повагу. Це те, що я переживала у своїй родині, тому було багато паралелей. Батьки люблять нас так, як уміють, навіть якщо ця любов іноді буває жорсткою.
Особливо мене вразила історія знайомства з його дружиною Камілою. Їхні стосунки показують, що справжнє кохання не можна оминути. Макконагі не боїться бути щирим у своїх почуттях, і це мене дуже надихає. Так само, як і безумовна віра Каміли в нього.
Ще одна річ, яка справила на мене сильне враження, — це його абсолютна довіра до себе. Через свої сни він відчував, куди поїхати, що зробити, як перейти на новий рівень свідомості. Це вражає: так Метью відмовляється від тих пропозицій, які могли б його знецінити в майбутньому.
Джеймс Клір, "Атомні звички"
Ця книга відкрила для мене важливий інсайт: усьому можна навчитися, а будь-яку ціль — досягти, якщо рухатися маленькими кроками. Головне — усвідомити, що велика мета стає досяжною, коли розбити її на прості, послідовні дії. Саме ці, на перший погляд, незначні кроки закладають основу для масштабних змін. Вони є частиною глобального шляху і ведуть до серйозних досягнень.
У цьому я побачила головну силу "Атомних звичок": великі результати народжуються з маленьких, але систематичних зусиль.
Герман Гессе, "Сіддхартха"
Ця книга стала для мене особливою, адже її порекомендував друг, з яким я познайомилася, коли жила у Відні. Він австрієць, старший за мене, і його раптова пропозиція прочитати духовну книгу мене здивувала. Я не очікувала, що саме від нього отримаю таку рекомендацію.
Один із перших моментів, який мене вразив, — це те, як у книзі показано, що Будда був реальною людиною. Ми часто ідеалізуємо релігійних вчителів і святих, забуваючи, що їхнє життя також було сповнене земних випробувань. А в "Сіддхартсі" показано, що шлях Будди складався з різних етапів.
Ще один ключовий момент — справжнє усвідомлення приходить через досвід. Сіддхартха в книзі спершу був монахом-аскетом, потім жив у будинку жінки легкої поведінки, став купцем. Він приміряв на себе різні ролі, прожив багато життів, перш ніж знайти свій справжній шлях.
Але, мабуть, найголовніший урок книги — гармонія народжується лише після того, як ти дозволяєш собі відчути багатогранність життя. Сіддхартха не просто міркував про сенс буття — він прожив його, відчув усі його грані. І, пройшовши цей шлях, зміг нарешті знайти внутрішній спокій.
