Книжки про креатив, музику та культуру: що читають Ірина Горова та лейбл pomitni
Колаж: "ТиКиїв"
Що читають люди, бізнесом яких є креативність та шоубізнес? Ми поговорили з командою pomitni — українського музичного лейбла, що співпрацює з понад 45 артистами, серед яких — DOROFEEVA, OTOY, Liza Bibikova та інші. З 2023 року сумарна кількість стримів артистів pomitni та партнерів перевищила 923 млн.
У команді pomitni — 24 людини. Вони працюють з артистами на довгій дистанції: допомагають структурувати процеси, вибудувати стратегію та знайти стабільну модель розвитку й монетизації. Лейбл увійшов до списку 250 перспективних малих і середніх компаній за версією Forbes Ukraine.

Для "ТиКиїв" pomitni розповіли про свої читацькі вподобання та рекомендують книжки, які допомагають у творчості та роботі.
Ірина Горова Founder & CEO лейблу pomitniЯ намагаюся читати у вільний час, який доводиться буквально ставити в календар. Роботи дуже багато й, чесно кажучи, я не завжди задоволена кількістю прочитаних книг.
Найчастіше читаю там, де з'являються "вікна": в дорозі, у літаках чи ввечері, коли приїжджаю додому. Книжки зазвичай обираю за рекомендаціями — наприклад, професійних спільнот чи людей, які багато читають. Іноді прямо питаю поради. А іноді спілкуюся з ChatGPT — теж хороший спосіб знайти щось цікаве. Зараз я проходжу навчання з менеджменту в іноземних лейблах, і там також багато рекомендують. Нещодавно, перебуваючи в Америці, накупила класних книг англійською. Вбиваю двох зайців — вчу англійську й читаю професійну літературу.
До речі, саме її я переважно й читаю. Вона дає мені нову оптику, інсайти, розширює бачення. Я накопичую знання, потім їх переосмислюю, намагаюся інтегрувати в роботу. Освіта для мене — це не абстрактна цінність: я постійно думаю про те, як ще можу себе підсилити.
"Міряй важливе. OKR: простий метод вирости вдесятеро"

Одна з книг, яку можу рекомендувати. Її давно й активно використовують різні бізнеси — і ми не виняток. Цього року вона реально допомагає нам упровадити систему цілей і результатів. Це дуже непросте завдання, особливо у творчих командах. Але коли система працює, вона дає фокус, структурує рішення, допомагає зрозуміти, куди рухатися, і визначити пріоритети.
Тому я рекомендую її менеджерам C-level, власникам бізнесів і всім, хто працює з командами й хоче підсилити системність.
Читаю не те щоб регулярно, але намагаюся хоча б кілька разів на тиждень короткими сесіями. Зазвичай у дорозі або перед сном, коли можна (і варто) забути про роботу. Книжки обираю під конкретні задачі або за рекомендаціями близьких. Читання дає ширший контекст і точніші формулювання для рішень та допомагає спокійніше ставитися до невизначеності.
Деніел Канеман, "Мислення швидке й повільне"

Ця книга розбирає на гвинтики те, як ми приймаємо рішення і чому так часто помиляємося, коли несамовито впевнені у власній раціональності. Книга робить тебе тверезішим: починаєш активніше помічати, як інтуїція, контекст і формулювання впливають на вибір людей, оцінку даних і прогнози.
Для мене це практичний інструмент у роботі з аудиторіями, аналітикою та стратегічними рішеннями. Рекомендую всім, хто працює з маркетингом, продуктами, медіа та управлінням — вона класно "прошиває" мислення на більш точну оптику, але й не спонукає погоджуватися з усім написаним.
Колись почув думку, що читання робить людей кращими. Я достатньо скептичний до цієї тези в її рафінованому значенні (можливо, тому що небагато читаю), бо саме по собі читання як акт не робить тебе кращим. Читання може бути як розвагою, так і інструментом навчання, переживання певного досвіду, розвитку навичок і появи нових ідей. Читання — це інструмент. А те, наскільки ефективно він використовується, залежить від нас.
Мене особисто читання навчає концентрації. Саме ця навичка є причиною, чому останнім часом я виділяю більше часу саме на книги, хоча його все ще дуже мало. Через брак часу та певну розфокусованість, я давно віддаю перевагу коротшим форматам, що швидко реагують на реальність і пропонують спільно прожити й обговорити певний досвід.
Тому в мене в закладках і збережених часто з'являються матеріали з re/visions — щомісячного двомовного онлайн-журналу про ідеї та культуру. Есеї, розмови, інтерв'ю, рецензії. Кожен випуск має свою тему — наприклад, останній був про дружбу. Особливо сподобався матеріал про Ганну Арендт і значення дружби для неї — у розмові з Роджером Берковіцом. Йшлося про різницю між прощенням і примиренням у дружбі та антитоталітарну сутність дружби.
Нещодавно перечитував в укритті оповідання Володимира Винниченка "Федько-халамидник". Думаю, тут без коментарів, адже ми всі єдині у наших почуттях щодо цього твору. А з актуального нещодавно почав "Біжи, Кролику" Джона Апдайка.
Книги для читання обираю за рекомендаціями, стежу за видавництвами, які роблять класні проєкти та яким довіряю. Це, напевно, ключовий підхід у виборі книг. Ну і, чесно кажучи, обкладинка.
Останнім часом я читаю небагато — даються взнаки обставини, в яких ми всі живемо, та втома. Коли з'являються сили й час, тягне до чогось легкого, наприклад пригодницьких романів. Щодо професійної літератури, то наразі черпаю інформацію більше з пабліків та спільнот — короткі вижимки досліджень або інтерв'ю експертів.
Філ Пухарєв, "Це вам не естрада"

Філ — мій давній колега, який роками досліджує попмузику. Тож мені було цікаво побачити його погляд як професійного музичного журналіста. Ця книга — захопливий гайд історією української музики радянського періоду. Тут купа цікавих і маловідомих фактів про тогочасних композиторів, артистів, про шлягери й гучні справи. І головне — вона дає важливий контекст для всіх, хто сьогодні працює з українською музикою. Показує, що українська попкультура існувала, розвивалася й шукала себе навіть у межах колоніальної системи, і що музика в Україні завжди була формою культурного спротиву.
Бонусом — наприкінці кожного розділу є плейлист для ще глибшого занурення. Цю книгу рекомендую всім, хто працює або хоче бути дотичним до музичної індустрії.
Я читаю книги, скільки себе пам'ятаю. Жанрами себе не обмежую, обожнюю сам процес — він для мене наче "потік" із приємними бонусами у вигляді деталей, які я збираю як людина, що працює з текстами. Колеги постійно жартують, що я читаю тисячу книг на рік. А я заохочую їх читати, поповнюючи офісну "помітну бібліотеку" книгами про музичну, креативну й творчу сфери. І читаю за них, збираючи корисні інсайти, які можуть допомогти нам усім у роботі.
Не буду тут радити, що читати, щоб писати — адже, щоб писати, треба просто писати. Багато.
Мартін Пухнер, "Культура. Оповідь про нас, від наскельного живопису до музики кейпопу"

Пам'ятаєте прислів'я про те, що все вже було віднайдено й створено до нас? Кожна нова культура — ніби монтаж попередніх.
Так ось, у своїй книзі гарвардський професор Мартин Пухнер досліджує, як різні народи в різні епохи перевинаходили культуру. Думаю, буде цікаво й корисно всім, хто працює з культурними та креативними проєктами, брендами, ідентичністю та сенсами.
Як часто я читаю? Рідше, ніж хотілося. Але намагаюся читати щодня хоча б по 15-30 хвилин. Найчастіше роблю це зранку за кавою. У мене є ці щоденні хвилини після прогулянки з собакою і до початку роботи чи справ — коли я роблю собі каву й читаю. Ще дуже люблю читати в подорожах, але це трапляється не так часто.
Книжки для читання обираю за рекомендаціями друзів, колег, нашої креативної копірайтерки Іринки або через соцмережі, якщо бачу щось справді цікаве.
Що дає мені читання? Насамперед нові думки й новий погляд на буденні речі. Іноді — просто можливість відключити мозок від поточних задач і проблем. Зараз усі ми стикаємося з величезною кількістю інформації: сповіщення, соціальні мережі, листування — усе це постійно навколо нас.
Йоганн Гарі, "Мистецтво зосереджуватися. Як у нас вкрали увагу"

Це книга, яка досліджує проблему втрати уваги й концентрації через потік контенту, який ми щодня отримуємо з усіх боків.
Чому вона класна й корисна? По-перше, з нею можна і варто попрацювати над покращенням власної концентрації — а це особливо важливо для творчих людей. По-друге, через розуміння механізмів втрати уваги можна краще зрозуміти, в який момент і яким чином цю увагу аудиторії "ловити", як достукуватися до людей своєю творчістю, думками й історіями.
Насправді я рекомендую цю книжку всім, тому що всі ми так чи інакше страждаємо від розсіяності уваги, складності сконцентруватися на чомусь одному й від постійної багатозадачності. Особливо корисною вона буде для тих, хто щось створює, комунікує з людьми онлайн і намагається донести свою творчість до широкої аудиторії через соцмережі.
Чи часто я читаю саме книги? Якщо чесно, останній рік майже весь вільний час іде на навчання — лекції, матеріали, дослідження, обов'язкові списки статей. Чи багато читаю загалом? Так. Але це більше про постійну "надивленість" — розуміння того, що зараз роблять українські бізнеси, як вони мислять, які рішення приймають і як змінюється ринок.
Керолін Дьюар, Скотт Келлер та Вікрам Малготра, "Досконалість керівника. Шість способів мислення, які відрізняють найкращих лідерів від решти"

Ця книга свого часу надихнула мене мислити набагато масштабніше й системніше. Побачити, що бренд формується не лише комунікаціями, а й рішеннями, процесами та культурою всередині компанії.
Книга спирається на дослідження компанії McKinsey: автори проаналізували тисячі керівників і виокремили близько 200 CEO, які понад шість років очолювали великі компанії зі стабільними результатами. Це розбір того, як народжуються рішення, що змінюють масштаб бізнесу. Наприклад, колишній CEO Mastercard Аджай Банга з його амбітною ціллю "вбити готівку". Замість боротьби за частку вже наявного цифрового ринку, компанія сфокусувалася на 85% платежів, які ще не стали електронними. Він змінив кут зору — і разом із ним увесь ринок.
Після цієї книги бренд перестає бути "обкладинкою". Починаєш чіткіше бачити зв'язок між управлінськими рішеннями та тим, що в підсумку сприймає аудиторія.
Читай також: Література, написана жінками: 7 книжок від феміністичного видавництва Creative Women Publishing