0:00/0:00

Що читають київські творці: книжки для тих, хто хоче створювати ідеї

Що читають київські творці: книжки для тих, хто хоче створювати ідеї Колаж: "ТиКиїв"

Що читають люди, для яких креативність — це щоденна робота? Про це "ТиКиїв" запитав представників київських креативних індустрій: дизайнерів, артдиректорів, стратегів і підприємців. Ми зібрали список книжок, які вони рекомендують тим, хто хоче думати інакше та знаходити нові підходи до створення ідей.

Приводом для цієї добірки стала нова книжка дизайнера та підприємця Олександра Трегуба "Метод Казана" — про те, як влаштований творчий процес і чому вміння генерувати ідеї більше не є привілеєм "творчих людей".

Олександр Трегуб CEO та співзасновник Projector Institute, автор книжки "Метод Казана"

Ед Кетмелл, "Корпорація творців"

Ед Кетмелл — один із засновників студії Pixar — розповідає, як будувати організацію, де творчість не забезпечує зростання. Це чесна розмова про те, як утримати культуру, коли компанія стає корпорацією.

Ти дізнаєшся, як побудувати середовище креативної безпеки для команди та як вирішити конфлікт між творчою свободою й комерційним результатом. Прочитати варто, бо Кетмелл не продає ілюзії — він показує реальні ситуації та рішення, через які пройшов сам.

Генрі Форд, "Моє життя та робота"

Генрі Форд писав цю книжку як людина, яка щиро вірила, що змінює світ — і змінювала. Це маніфест людини з чіткою картиною того, як має бути влаштоване виробництво, його продукт і суспільство.

Ти дізнаєшся, як мислила людина з індустріальним баченням, що таке системне мислення в дії та чому переконання — не слабкість, а умова успіху. Книжка тренує здатність мислити переконано й до кінця, не зупиняючись на пів шляху.

Цього квітня у видавництві Projector Publishing Олександр Трегуб видав книжку "Метод Казана". Видання переосмислює природу творчості, показує її як навичку, яку можна і треба розвивати — в дизайні, бізнесі та будь-якій іншій сфері. В основі книжки — метафора приготування супу: казан знань, вогонь стимулів, ефір ідей і момент, коли обираєш рішення. Написано для всіх, хто наважується створювати щось нове.

Іван Філіппов Cтратегічний директор і партнер креативної агенції banda

Міямото Мусасі, "Книга п'яти кілець"

Мене вразила жорстка ясність цієї книжки. Вона говорить про дію в моменті, коли зайва емоція, красивий стиль або розфокус можуть коштувати перемоги.

Для стратега та креативника це книжка про дисципліну уваги, точність руху і здатність бачити поле ширше за власний прийом. Вона вчить не закохуватись у метод, а щоразу шукати найточнішу дію для конкретної ситуації.

Мігай Чиксентмігаї, "Потік"

Мені сподобалося, як точно Мігай Чиксентмігаї описує стан повного занурення в роботу. Коли складність задачі збігається з рівнем майстерності, зникає шум, а мислення починає працювати глибше й чистіше.

Ця книжка корисна як інструкція з налаштування власного стану. Вона показує, що сильні рішення народжуються не тільки з таланту, а й з правильної напруги, фокусу, ритму та середовища.

Валерій Курінський, "Українська постпсихологічна автодидактика"

Валерій Курінський говорить про навчання як про особисту практику — живу, вперту, тілесну, інтелектуальну й дуже самостійну.

Це книжка про здатність самому будувати собі школу. Вона нагадує, що професійне зростання починається там, де людина перестає чекати готової програми й починає сама збирати метод, ритм, дисципліну та власну траєкторію мислення.

Настічка Жеребецька Артдиректорка та художниця, дизайн-директорка Spiilka Design Büro

Рюбен Патер, "Політика дизайну"

Назва трохи оманлива — одразу здається, що йтиметься про дизайн навколо політики. Але книжка насправді більше схожа на енциклопедію з типографії, символів, зображень і кольорів. Уся інформація подана у вигляді коротких і цікавих статей. Наприклад, чому знак STOP червоний? Або чому в деяких країнах марки машин мають різні назви? Або чому одні культури пишуть зліва направо, а інші — навпаки?

Це посібник, який я завжди раджу. Він пояснює дизайн, який здається просто даністю.

Мішель Пастуро, "Кольори наших споминів"

Книга спогадів про кольори від відомого геральдиста й дослідника кольору. З одного боку, він ділиться суб'єктивною думкою щодо кольорів і відтінків, а з іншого — постійно посилається на академічні джерела, історичні факти, статистичні дослідження.

Ця книжка теж складається з коротких статей, які цікаво читати й потім обдумувати. Наприклад, чому зелений — колір лиходіїв у фільмах? Або чому діти полюбили фіолетовий? Або як різні відтінки синього в одязі раніше позначали різні класи суспільства у Франції?

Влад Болсун Founder і CEO мерч-агенції Select Form, дослідник креативності

"НАРБУТ. Студії. Спогади. Листи" (реконструкція знищеного 1933 року "Нарбутівського Збірника)

Ця книжка — про видатного митця і творця смислів, якого багато хто називає одним з основоположників українського графічного дизайну. Неймовірне видання, щоб осягнути велич людини та її робіт, які досі впливають на культуру й дизайн.

Я вважаю, що щоб створювати щось нове та унікальне, треба добре розуміти минуле, наше коріння й те, що було зроблено до нас. Ця книжка якраз допомагає зрозуміти історію для того, щоб творити майбутнє.

Таня Поставна Креативна продюсерка, засновниця студії Craft Story

Рутгер Брегман, "Утопія для реалістів"

Нонфікшн-маніфест про те, що багато ідей, які здаються наївними та неможливими, насправді можуть бути прагматичними політичними рішеннями. Рутгер Брегман каже: утопічне мислення потрібне не мрійникам, а реалістам — адже скасування рабства, 8-годинний робочий день і власні паспорти для жінок теж колись здавались утопією.

У книжці багато історичних прикладів, соціальних експериментів, економічних аргументів і — найголовніше — запалу змінити світ на краще. Особливо корисно читати, коли опускаються руки: дає сили встати і продовжувати лупати цю скалу.

Френсіс Фукуяма, "Лібералізм і його протиріччя"

Коротка й доволі твереза спроба Френсіса Фукуями пояснити силу і слабкість лібералізму в часи його кризи. Він визнає: лібералізм сам породив частину власних проблем — через крайній індивідуалізм, втрату спільного морального горизонту й політику ідентичності. Але все ж захищає його як систему, що найкраще дозволяє людям мирно співіснувати.

Читати Фукуяму — це наче підлаштовувати власний соціальний компас і думати: де в усьому цьому я й що мені робити?

Олівер Беркмен, "4000 тижнів. Тайм-менеджмент для смертних"

Це мастрід, який варто покласти на робочий стіл. Не чергова книжка про продуктивність, а доступний антидот до культу ефективності. Головна ідея: не навчитися контролювати час, а прийняти його обмеженість і зрозуміти, що справжня свобода — це визнати, що ми не всемогутні.

Розумна, людяна книжка, яка не продає "систему успіху", а навпаки — розбирає невроз постійної оптимізації. На мою думку, знижує тривожність і стрес не гірше за пігулки й терапевтів.

Читай також: Що читають ті, хто документує війну: книжкові поради від фотографів Костянтина та Влади Ліберових

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Фанат культури. Пишу про кіно, театр, образотворче мистецтво, музику, літературу. Закінчив Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Понад п'ять років працюю культурним журналістом.

Може бути цікаво

Знайшли друкарську помилку?

Роботу над знаковим проєктом для виликого стримінгового сервісу не зупинила навіть війна.

Цей сайт використовує cookie-файли
Більше інформації