Що читати, щоб кинути пити: 7 книжок про алкогольну залежність і те, як її позбутись
Фото: Колаж "ТиКиїв"
Я підготувала цю добірку не просто так: я сама маю особливі стосунки з алкоголем, а саме — залежність. Наразі я не п'ю вже пів року і не планую починати. Цей мій шлях не можна назвати простим: моїх спроб кинути вживати алкоголь було багато: я була у клініці-рехабі, домовлялась з друзями про парі та челенджі, слухала сотні різних історій, і, звичайно, читала книжки.
Безумовно, однією книжкою навряд собі допоможеш: я не знаю жодної людини, життя якої змінила б одна книжка. Але читання та історії інших точно додають натхнення, сил і впевненості.
Навіть якщо ви переконані у тому, що книжки про алкоголізм — не для вас, подумайте ще раз: можливо, у вас є друзі, знайомі, родичі з цією проблемою? Про залежність варто читати всім, щоб зрозуміти, що це — хвороба, це біль душі, травма, а не "лінь" і "слабка воля", як заведено думати у нашому суспільстві. Це явище дуже стигматизоване: проговорюючи слово "алкоголік", у голові виникає образ нікчемної людини під парканом, що втратила все. Це слово викликає відразу, а не емпатію та розуміння. Але це не так: більшість алкоголіків функціональні. Вони відповідальні, працюють, можуть бути успішними та привабливими, тому ти ніколи не назвеш їх "алкоголіками".
Стигматизація призводить до того, що вилікуватись складно: бо залежна людина боїться навіть зізнатись у цьому, і всі навколо ніколи не озвучують проблему вголос. Говорити, читати про це необхідно: знаючи, як працює алкоголізм, чому він виникає і що відчуває залежний, у нас є більше шансів вилікувати як людину, так і суспільство.
Я зібрала 7 книжок про алкоголізм, від класики — Алана Карра та книги спільноти Анонімних Алкоголіків — до мемуарів Метью Перрі, який витратив понад 7 мільйонів за життя на лікування від цієї залежності.
Метью Перрі, "Друзі, коханки і велика халепа"
Для довідки: "велика халепа" Метью Перрі — це алкоголізм і залежність від речовин. Він почав пити у 14 років, у 20 вже випивав стабільно мінімум по літру горілки за вечір, а у "Друзях" лише один сезон, де він повністю тверезий, — дев'ятий. Три роки зйомок "Друзів" він не пам'ятає взагалі. У свою першу лікарню для залежних він потрапив у 24 роки, потім їх було ще 16. На жаль, до алкоголізму додалась залежність від наркотиків (знеболювальних та антидепресантів): Метью вживав до 1800 мг оксикодону за день просто, щоб вижити. Він переніс 14 операцій на шлунку, прожив майже рік з колостомним мішком і витратив понад 7 мільйонів доларів на боротьбу із залежністю. Помер він від реакції на кетамін кілька місяців тому.
Це страшна і корисна книжка: корисна — щоб нагадати, що від залежності не можна вилікуватись, можна лише навчитись з нею жити (і не факт, що це життя буде приємним і легким. І не факт, що зможете навчитись — Метью не зміг). Страшна, бо я впізнавала у розповідях автора себе: можливо, ти впізнаєш когось зі знайомих. Страшна, бо реальність алкоголіка дуже неприємна: "мені не потрібен був Оскар, мені потрібен був ще один день". Перрі з легкістю б помінявся місцями з будь-якою людиною без грошей і слави, але без залежності.
"Я був просто канадським хлопчиком, всі мрії якого здійснились. Просто це були неправильні мрії". Всю книжку він згадує щось нове, що "врятувало його життя цього разу", — актор з 20 років ходив по краю прірви, й там неймовірно багато історій, у яких дивуєшся, як він взагалі міг прожити цілих 54 роки. Що ж, на якийсь раз його вже нічого не врятувало, на жаль.
У своїй автобіографії, виданій у 2022-му році (бестселером книга стала після смерті актора у жовтні 2023) Метью розповідає про себе: від дитячих прагнень — до слави, залежності й одужання від неї після одного страшного інциденту, який міг би коштувати йому життя.
Метью Перрі показує нам розбиту сім'ю, у якій він виріс (і був покинутий напризволяще), жагу визнання, яка привела його до слави, і діру в душі, яка не загоїлася навіть після здійснення найграндіозніших мрій. А ще він розлого розповідає про спокій, який віднайшов у тверезості, і ділиться враженнями від повсюдності "Друзів". Метью розповідає історії про акторів цього ситкому й інших зірок, які зустрілися йому на шляху. Перрі щиро, самосвідомо, яскраво і з коронним почуттям гумору змальовує боротьбу із залежністю, яка переслідувала його все життя, і пояснює, що підживлювало її, хоча й здавалося, що в нього було все.
Ця книга для тих, кого цікавлять найтемніші дні актора, його втрачене кохання та найближчі друзі. Також вона буде цікавою шанувальникам серіалу "Друзі" та любителям автобіографій.
Купити книгу на сайті видавництва
Алан Карр, "Легкий спосіб контролювати алкоголь"
Книжку Карра про "легкий спосіб" я прочитала років п'ять тому, ще до усвідомлення того, що маю реальні проблеми з випивкою. Коротко: ні, вона не допомогла.
"Позбудьтеся згубної звички, яка руйнує життя! Новаторський метод Аллена Карра дозволяє не тільки неймовірно швидко подолати вже наявну залежність від алкоголю, але й легко контролювати його вживання, якщо ви помітили, що стали частенько перебирати через край. Просто прочитайте цю книгу! Тут немає ніяких залякувань або надмірно важких умов. Якщо виконувати всі вказівки автора, результат гарантовано!", — здається, таких маркетингових текстів вже не пишуть, бо їм і не вірять, але вони існують! Мені ця книга не допомогла, але відкрила шлях до розуміння важливості та можливості змін у житті. Вже через п'ять років я можу пояснити, чому це не працює: алкоголізм — не просто "шкідлива звичка" або погана сила волі, це хвороба. Тому примітивними поясненнями по типу "атомних звичок" це неможливо вилікувати. Буду рада знати, що комусь ця книга дійсно допомогла.
Насправді більш популярною книгою автора є "Легкий спосіб кинути курити", і взагалі у Карра не менше 10 подібних творів, кожний з яких — бестселер. На хвилі популярності Алан Карр навіть відкрив мережу всесвітньо відомих клінік Easyway ("Легкий шлях"), у яких завзятим курцям допомагають впоратися із залежністю від тютюну, використовуючи розроблений автором метод.
Важливо знати, що автор — колишній бухгалтер, який навіть не має медичної освіти, а сутність його методики зводиться до того, що він упевнений, що курці не отримують задоволення від викурювання цигарок. Їхня ейфорія — самообман. Насправді уявна нормалізація цього стану пов'язана з тим, що чергова порція нікотину знімає неприємні відчуття, викликані вивітрюванням тютюнового диму після попереднього закурювання. Отже, щоб позбутися залежності, потрібно усвідомити ілюзорність задоволення від неї, і тоді відмова від куріння пройде безболісно.
Автор говорить і про страхи, пов'язані з процесом відвикання, причому наполягає, що це помилкові страхи. Допомогти курцеві та людям, що страждають іншими залежностями, усвідомити сутність їхньої проблеми, щоб без труднощів перемогти її, покликані роботи зі списку книг Аллена Карра.
Купити книгу на сайті магазину
Керолайн Непп, "Випивка: історія однієї любові"
Ще у 2021-му я побачила на полиці у книжковому цю книгу і подумала "о, і я могла б це написати". Саме звідси я дізналась про існування "функціональних алкоголіків", які сильно відрізняються від стереотипного образу п'янички. Це особиста історія американської журналістки, яка пила 20 років, починаючи з 14. У подробицях, соромних зізнаннях своєї безконтрольності, дурних вчинків та щоденної втрати контролю.
Авторка розповідає про тип людей, яких складно розпізнати як алкоголіків, — високофункціональні алкоголіки. Це ті, які виглядають пристойно та соціально, досить успішні у своїй сфері вдень, але ввечері/вночі/коли ніхто не бачить — п'ють. Це ті, які незважаючи ні на що, захищають дисертації, одержують гранти, всіляко рятують світ та пишуть книги. До речі, Керолайн навіть наводить список письменників, що п'ють, з якими вона себе ототожнювала — Дороті Паркер, Томас Вульф, Джек Лондон, Вільям Фолкнер, Скотт Фітцджеральд, Теннессі Вільямс.
"Висока функціональність для алкоголіків — дорожній знак типу "все під контролем", і в них завжди є виправдання, подушка безпеки, — завжди є хтось, хто пішов у деградацію на кілька кроків далі, саме вони доводять тобі, що з тобою все гаразд, це вони алкоголіки, а не ти".
Керолайн вперше спробувала алкоголь у чотирнадцять. Вона пила протягом навчання в університеті Ліги Плюща, а потім — протягом успішної кар'єри редакторки та авторки колонок, за які отримала визначні нагороди. На публіці Керолайн Непп була слухняною дочкою та вишуканою професіоналкою. Наодинці — пила до забуття.
Ці напрочуд відверті мемуари оголюють авторку, сімейні міфи та руйнівні стосунки, які часто присутні при вживанні алкоголю. Перш за все це історія любові на всі часи: повна пристрасті та розбитих сердець, зради та бажання, це історія тріумфу над болем та обманом, які характерні для життя з алкогольною залежністю.
Анонімні Алкоголіки, Велика Книга. Історія про те, як тисячі чоловіків і жінок вилікувалися від алкоголізму
Цій книзі 80 років, а на цей час групи АА існують у 180 країнах, і загальна кількість учасників сягає 2-х мільйонів людей. "Велика книга", що містить легендарні 12 кроків, — це найважливіший документ учасників, з якого починається шлях одужання. У книзі описується природа виникнення алкоголізму як смертельної хвороби, породженої комплексом моральних вад залежного. На прикладі досвіду багатьох "врятованих" пропонується за допомогою програми "Дванадцять Кроків" виправити ці недоліки та почати повноцінне тверезе життя, беручи за основу духовні принципи. Так, головний секрет АА — у "вищій силі", якій потрібно довіритись, щоб зцілитись, тому що самотужки залежний не зміг впоратись.
До речі, членами АА було і є багато світових зірок, серед них: Елтон Джон, Ентоні Хопкінс та Роберт Дауні молодший, а спільноту АА підтримував навіть Рокфеллер.
Серед "12 кроків" — визнання своєї залежності, апелювання до "вищої сили" для лікування, відшкодування збитку, завданого іншим в результаті залежності, й допомога та підтримка узалежнених.
Анонімні Алкоголіки були засновані в 1935 році Біллом Вілсоном і доктором Бобом Смітом в Акроні, штат Огайо. Двоє чоловіків боролися з алкоголізмом і виявили, що спілкування один з одним і обмін досвідом допомагають їм залишатися тверезими. У 1939 році АА опублікували "Велику книгу". У ній викладаються принципи програми АА та містяться особисті історії одужання. 12 кроків є наріжним каменем програми АА та забезпечують основу для особистого одужання від алкоголізму.
Холлі Вітакер, "Кидай, як жінка"
Алкоголізм жіночий ще більш стигматизований, ніж чоловічий, але за статистикою майже 20% жінок вживають алкоголь більше за дозволену дозу, 10% мають з цим питання. Говорити про це і лікуватись — соромно і складно, бо ми маємо відповідати уявленням про стандарт жінки у суспільстві. Зараз жіночих історій з'являється все більше, і книжка цієї авторки та успішної підприємиці, — одна з них.
Історія Холлі — це історія всіх жінок, які намагаються відповідати тому життю, яке, як їм кажуть, вони повинні хотіти, яке добре виглядає на папері та в кіно. Вона пила зелений сік, поводилась пристойно, мала підтягнуте тіло. Вона робила правильні речі, доки всі ці правильні речі не залишили її п'яною на підлозі її квартири.
Але, коли вона почала шукати шлях до одужання, системи підтримки тверезості, які вона знайшла, були архаїчними й патріархальними. Закликати питущих до новознайденого смирення чудово, якщо ви чоловік, але якщо ви жінка, потрібен зовсім інший підхід. "Кинути як жінка" — це мемуари, які водночас є закликом до зброї, революцією проти всього, що ми вважаємо правдою про алкоголь і залежність, а також святкуванням того, як навчитися вимагати від життя всього, що воно може запропонувати.
Холлі Вітакер — засновниця та генеральна директорка Tempest (раніше Hip Sobriety). Маючи багаторічний досвід у сфері охорони здоров'я та технологій, у 2014 році вона створила орієнтовану на людину методику відновлення та віртуальну платформу, що пропонує освітні, громадські та допоміжні послуги. Про Холлі писали в New York Times, Vogue та TechCrunch.
Джек Лондон, "Зелений Змій, або Алкогольні спогади"
Джек Лондон спробував алкоголь у п'ять років, а помер у 41 від передозу морфію, яким він лікував алкогольну депресію. У дитинстві вітчим посилав його з відерцем по пиво в найближчий бар, а у чотирнадцять він міг перепити дорослого чоловіка. "Двадцять років я прищеплював собі смак до міцних напоїв, потім ще десять років змушував себе їх полюбити й став п'яницею через те, що алкоголь був завжди занадто доступний", — пише він у своїй автобіографії, до речі, дуже мило та з любов'ю про алкоголь. "Джон Ячмінне Зерно" — таке прізвисько він мав все своє життя.
У зрілому віці він так напився до чортиків, що на Оклендських корабельнях звалився в затоку Сан-Франциско, де запросто міг і потонути, якби йому не допоміг рибалка. Менше з тим, у нього була жорстка дисципліна: щодня писати по тисячі слів, працювати по 17 годин на день, і у 37 років він став високооплачуваним письменником (перший американський автор, який заробив літературною працею мільйон доларів, але все одно топив свою депресію на дні склянки).
У повісті "Зелений Змій, або Алкогольні спогади" Джек Лондон відверто згадує своє раннє знайомство з алкоголем та глибоко аналізує причини його вживання, описує вплив хмільних напоїв на організм і душу. Автор неодноразово підкреслює, що він не був алкоголіком від природи, однак через хмільні напої міг легко втратити два десятки розкішних років, які йому вдалося ще прожити. Він прагне застерегти від Зеленого Змія гідних людей, яких той підманює на "дорогу смерті". Письменник шкодує, що Зеленого Змія вельми шанували у сучасному йому суспільстві, яке він прямо називає "варварською цивілізацією", та сподівається, що Зелений Змій стане пережитком того темного часу.
Джек Лондон (1876–1916) прожив недовге, але насичене яскравими подіями життя. Він побував майже в кожній точці Північної Америки, випробував на собі морози Аляски і пекуче сонце Соломонових островів.
Купити книгу на сайті видавництва
Кетрін Грей, "Несподівана радість тверезості"
Ще одна автобіографічна жіноча книжка про алкоголізм, читати її майже боляче, розуміючи, як страждала героїня. Журналістка Кетрін Грей застрягла в пекельному круговерті "Пити, приймати жахливі рішення, похмілля, повторювати". Все ж таки у неї вийшло кинути, і вона розповідає про те, що було після: життя без похмілля, тверезе весілля, секс, Різдво та розставання. Для багатьох з нас жодна з цих подій не може відбутись без алкоголю.
Спираючись на власний досвід подолання алкогольної залежності, Кетрін Грей аргументовано й натхненно пояснює, в який спосіб тверезе життя може виявитися якісно ліпшим, значно цікавішим, багатшим, насиченішим, яскравішим, щасливішим. А втім, лише вам вирішувати, чи обрати цю альтернативну реальність без випивки й втішатися життям без похмілля.
У "Несподіваній радості тверезості" авторка проливає світло на суспільне підштовхування до вживання алкоголю і розмовляє з провідними нейробіологами та психологами про те, чому ми п'ємо, заглиблюючись у науку, що стоїть за тим, як алкоголь впливає на наш мозок і тіло. Це не просто розповідь про потойбічний світ залежного пияцтва, це книга про втечу від нього і про те, чому тверезе життя може бути більш п'янким, ніж ви могли собі уявити. Незалежно від того, чи ви безнадійно залежний алкоголік, чи просто цікавитеся тверезістю, чи вже кинули пити, вам сподобається ця книга.
Кетрін Грей — авторка п'яти книг, що увійшли до списку бестселерів Sunday Times, зокрема з дебютним хітом "Несподівана радість тверезості". Вона продала понад чверть мільйона книжок, а її доробки перекладені дев'ятьма мовами. Вона не вживає алкоголь з 2013 року.
