Що читати, щоб мріяти масштабно: 5 книжок від засновниці мережі освітніх проєктів MriyDiy
Колаж "ТиКиїв"
Лідія Білас — підприємиця, засновниця мережі освітніх проєктів MRIYDIY. Її місія — робити світ кращим через створення позитивних та якісних змін в освіті для нових поколінь. Читання є однією з ключових складових освітнього процесу проєктів Лідії, а також її професійних та особистих треків розвитку. Для читачів "ТиКиїв" вона підготувала п'ять книжкових рекомендацій, які допоможуть розширити світогляд та мислити (мріяти) масштабніше.
Як часто ви читаєте і за яких обставин?
Я читаю не так часто, як мені хотілося б, але намагаюсь робити це регулярно. Найчастіше читаю перед сном і люблю чергувати кілька книг одночасно, тому під рукою завжди маю 2-3 твори, до яких звертаюсь з відповідним настроєм.
Намагаюсь дисциплінувати себе в цьому процесі: час від часу долучаюсь до книжкових клубів, де щомісяця читають і обговорюють одну книгу. Такі спільноти також додатково мотивують мене та дають можливість вибудовувати пріоритети: якою зайнятою я не була б, книгу потрібно встигнути прочитати до наступної зустрічі. Відповідальність перед іншими учасниками клубу — дуже дієвий інструмент для мене, тому раджу його спробувати всім, хто теж часто не може знайти час для книг.
Що вам дає читання?
Читання для мене — завжди про насолоду. Важлива не тільки книга, але й сам процес, який дарує мені максимально можливі уповільнення та спокій, яких так бракує у сучасному світі з його швидкостями та викликами. Крім того, це можливість структурувати мислення, розвивати уяву та візуалізувати мрії.
Книжки — найкращі з моїх вчителів, а також — місця зустрічей з їхніми авторами, наче портали до стилів життя та розвитку думок минулих епох.
Як ви обираєте книжки для читання?
Здебільшого мій список книг складає художня література. Історії мають для мене найбільшу цінність, вони дарують досвід та бачення, яких я раніше не мала або ніколи не матиму змоги отримати в реальному житті. Але я також обов'язково додаю нон-фікшн, аби читання було міксом відпочинку та розвитку.
У своїй читацькій практиці вибору книг я здебільшого покладаюсь на рекомендації друзів. Також слідкую за Telegram-каналами та читацькими групами. Окреме джерело нових книг у моїй бібліотеці — книжкові події, де можна придбати новинки видавництв, надихнутись атмосферою читання та познайомитись з книгами через особисті зустрічі з авторами. Книжковий Арсенал — один з обов'язкових для відвідування фестивалів для мене вже багато років. Крім того, я люблю часом заходити у книгарні без певного запиту та купувати те, що відгукнулось у моменті.
Джаред Даймонд, "Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу"
Автор розповідає, як у недалекому минулому деяким країнам вдалося успішно пережити радикальні зміни, пояснює, що вони для цього зробили — від вивчення моделей інших країн до усвідомлення відповідальності та відвертої самооцінки. Для повноти картини варто прочитати його перші книги: "Книга Зброя, мікроби і сталь. Витоки нерівностей між народами" — про те, як цивілізації з'являються, і "Колапс. Чому одні суспільства занепадають, а інші успішно розвиваються" — про те, як вони занепадають. Для мене залишилось питанням, чи здатне людство взагалі навчатися на прикладах минулого?
Раджу всім, хто цікавиться історією, політикою чи соціологією і хоче зрозуміти, чому одні країни виходять з кризи, а інші перебувають у ній постійно.
Книга вкрай своєчасна сьогодні, коли практично всі країни обтяжені проблемами та мають багато чому навчитися, аби подолати виклики, які перед ними постали. Ця історично-літературна мандрівка відповідає на важливі питання: що об'єднує всі війни та що спільного у всіх лідерів країн?
Ніл Ґейман, "Обережно, тригери!"
Цю книгу треба читати повільно. Насолоджуватися глибиною схованих почуттів. Має 24 окремі твори, кожен з яких дуже різний: вони будуть лякати, дратувати і викликати бурю емоцій. Чому? У кожному з них захований тригер, що зачіпає і не залишає байдужим. Тут є історії реалістичні, поетичні, казкові, магічні, меланхолійні, тривожні, детективні, моторошні та жахливі. Вірші тут — приємний бонус для поціновувачів поезії. Книга не є однозначною та простою, заставляє думати. Це й робить її прекрасною.
Вона може бути цікавою широкому колу читачів, бо торкається теми масок, за якими ховається наше справжнє "Я", щоб показати наші вразливі сторони і виявити, ким ми є насправді.
Окремої уваги вартують передмова та коментарі автора до кожного з оповідань. Це прекрасний хід, адже коротке слово автора допомагає краще зрозуміти історії. І, зрештою, Ніл Ґейман — особлива людина. Він хотів стати письменником — і став ним, попри всі обставини. Він хоче писати і пише: різнобічно, жваво, пробуючи себе в різних жанрах і формах.
Ніколя Матьє, "Діти їхні"
Ода французькому "втраченому поколінню", підліткам 90-х, що мріють вирватися з крихітних міст, де панує безробіття, апатія та деіндустріалізація. Водночас це гімн молодості та безтурботності, бо будні героїв — це вічні літні канікули з вечірками, алкоголем, спекою, мотоциклами й розпеченими шосе. Сюжет не вичерпується підлітковою проблематикою чи деіндустріалізацією.
Книга вийшла у 2018 році й того ж року була відзначена однією з найпрестижніших літературних нагород — Гонкурівською премією. З моменту першого видання вона встигла наробити у світі чимало шуму, через гострі соціальні та політичні теми критики рекомендували її для читання Емманюелю Макрону. Цілком достатньо аргументів, щоб взяти роман до рук.
Роман може стати книжкою для сімейного читання, адже розкриває дуже цікаві етичні дилеми, теми особистого вибору, а також конфлікт поколінь. Тому я раджу читати його як батькам, так і дітям.
Оксана Мороз, "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців"
Книга, написана людиною з 20-річним досвідом у формуванні громадської думки, не може не зацікавити. Виборчі кампанії, робота з чиновниками від президента до регіональних управлінців, олігархами, політиками і великим бізнесом — структуровано, захопливо, з кейсами політичних залаштунків. Насправді — це посібник від досвідченої комунікаційниці про те, як протистояти зараженню інформаційними вірусами. Про ботів, поширення інформації, яка коригує свідомість, продаж майбутнього, якого нема, інформаційні віруси, що інфікують і перетворюють своїх жертв на слухняне стадо. Важливо, що, прочитавши цю книгу, ти дізнаєшся, як індустрія вже змінила кожного з нас, навіть якщо ми про це ще не здогадуємось.
Ця книга — інструмент з критичного мислення у мережі, яка буде дуже корисною насамперед тим, у кого низький інформаційний імунітет. Питання, яке я взяла для власних роздумів: чи усвідомлюють такі люди потребу в такій інформації? Попри це, я впевнена, що книга вартує уваги більшості наших сучасників: комусь для закріплення знань, комусь для повного перезавантаження сприйняття. Рекомендую усім, окрім медійників. Навряд вони знайдуть там щось нове для себе.
Ернест Гемінґвей, "Свято, яке завжди з тобою"
Посмертна книга-збірка нотаток автора, який часто здається мені злегка відлюдькуватим, але з палкою любов'ю до життя. Один із найкращих творів усе того ж французького "втраченого покоління". Книга, яку потрібно просто смакувати, не задумуючись про те, що хотів сказати автор, бо вона про вміння радіти життю.
"Свято, яке завжди з тобою" — сповнена світлом, дуже легка й елегійна. Тут Гемінґвей у притаманній собі манері пише про те, що бачить навколо себе і чим живе сам. Я добре розумію ідилічність і часову відірваність книги від реальності, але саме зараз, вже вкотре, вона є моєю маленькою guilty pleasure.
