Сценарії майбутнього, химерні істоти й дивні сновидіння: 5 цікавих робіт виставки "Київ — Венеція"
Виставка "Київ — Венеція" відкрилася в Центрі сучасного мистецтва М17. Фото надане пресслужбою ЦСМ М17
30 липня в Центрі сучасного мистецтва М17 відкрилася колективна виставка "Київ — Венеція". Вона містить роботи 33 українських художників різних жанрів і поколінь та символічно поєднує Дніпро й Венеційську лагуну, вступаючи в діалог із темою цьогорічної Венеційської бієнале In Minor Keys ("У мінорних тональностях").
Спеціально для "ТиКиїв" про нову виставку в ЦСМ М17 розповіли її кураторки Наталія Шпитковська та Юлія Букус. Вони зосередилися на п'яти роботах, представлених у межах проєкту.
Що треба знати про виставку
"Київ — Венеція" звертається до мистецтва як простору емоційного та сенсорного досвіду. Як пояснюють кураторки, у фокусі виставки — феномен "мінорності" як стану уважності, внутрішньої рівноваги та відновлення. Через тематичні паралелі між українськими митцями й учасниками Венеційської бієнале експозиція вибудовує маршрут, який поєднує мистецтво, звук, слово, рух і взаємодію.
"Ця виставка — акт творчої фантазії. З-поміж нашарувань актуальних тем і сенсів цьогорічної бієнале ми виокремили лише деякі, свідомо фокусуючись на локальному феномені "мінорності" у контексті прагнень кураторки Койо Куо. На відміну від мажору, мінор звучить тихіше. У межах концепції він не тотожний смутку чи меланхолії, а є способом уповільнення та інтимного, щирого діалогу із самим собою", — каже співкураторка Наталія Шпитковська.
"Проєкт став експериментом зі створення виставки як екосистеми. У просторі М17 ми прагнули вибудувати середовище, де автори та глядачі стають учасниками спільного процесу пізнання та співтворення", — говорить співкураторка Юлія Букус.
Виставка триватиме до 1 жовтня.
Неллі Ісупова, керамічні істоти
Неллі Ісупова — художниця декоративної кераміки та одна з чільних майстринь української майоліки. Її впізнаваний світ населяють чарівні птахи й міфічні звірі, а сама вона визначає свою місію просто: "Створювати Казку та дарувати світло". Кераміка Ісупової — яскрава, фантазійна, сповнена добра та філософського ставлення до життя.
Мисткиня створює власний міфопоетичний всесвіт, де центральне місце посідають химерні зооморфні й антропоморфні істоти. Вони не належать до жодної конкретної міфологічної системи, а постають як образи авторської уяви, де природа й фантазія перебувають у стані постійного взаємоперетворення та відкритості до метаморфози.
Художниця каже, що працює у стані радості, й ця внутрішня свобода відчутна в її образах. Істоти Ісупової доброзичливі та відкриті. Вони існують у світі, де людина, природа та всі живі форми пов'язані між собою.
Анатолій Твердий, "Зелений сон. Баштан"
Анатолій Твердий — скульптор і художник-експериментатор. Його скульптура тісно пов'язана з традиціями народного мистецтва. У примітивізмі Твердий знаходить вичерпну виразову мову, що дозволяє чітко формулювати ідеї. Лаконічні форми й часом гротеск передають його особливе бачення світу.
Дзеркальна інсталяція "Зелений сон. Баштан" пропонує зазирнути у вигаданий, трансформований світ, де звична ботаніка набуває абсурдних і дещо тривожних масштабів. Перед глядачем не просто кавуни, а невідома, агресивна органічна форма, що активно колонізує простір сучасної культури.
Дзеркало в інсталяції працює як портал в інший вимір, екран нашої колективної підсвідомості. Воно деформує довкілля, подвоює хаос зелених стебел і створює ілюзію безмежного, але водночас герметично замкненого світу. Потрапляючи в оптичну пастку інсталяції, миттєво втрачаєш роль пасивного спостерігача і сам стаєш частиною цього дивного сновидіння.
Анатолій Ганкевич, Eternal Breeze
Анатолій Ганкевич — один із найпомітніших представників "нової української хвилі". Художник відомий створенням живопису в унікальній техніці — імітації мозаїки. Також він багато років займався режисурою та залишив помітний слід в історії відеоарту.
Відеоробота Eternal Breeze є фінальною частиною кінотрилогії, що показує мінливий часовий континуум майбутнього, а також стихію вітру. Це філософська притча, яка художніми засобами розповідає про незліченні майбутні цикли, трансформацію реальності та множинність сценаріїв майбутнього. Фільм говорить про людські бажання, мрії й можливості та присвячений композитору Рюїті Сакамото.
Анастасія Подерв'янська, Perfect Day
Анастасія Подерв'янська працює на перетині монументального мистецтва, текстилю, колажу та ручної вишивки. У своїй практиці вона послідовно переосмислює текстиль як повноцінну художню мову, а не як декоративно-ужиткове ремесло. Художниця звертається до міфологічних, біблійних і попкультурних образів, поєднуючи український декоративізм, етноромантизм і сучасну іронію.
У роботі Perfect Day Анастасія Подерв'янська поєднує різні культурні та візуальні коди: урбаністичні образи, декоративізм, етноромантичні мотиви та елементи коміксу. Створений художницею простір складається з численних символів та асоціацій, які не пропонують однозначного тлумачення, а запрошують до індивідуальних інтерпретацій.
Ілля Петров і Дмитро Ерліх, "Місце існування"
Ілля Петров і Дмитро Ерліх досліджують випадкові процеси, перехідні стани та взаємодії людини з деконструйованою реальністю. Переводячи візуальний хаос та "шум" сучасної культури у площину фізичних об'єктів, дует створює іммерсивні простори, де звук звільняється від жорсткої композиції та розвивається за законами самоорганізовних систем.
"Інсталяція "Місце існування" складається з двох частин, двох просторових і звукових станів, кожен з яких має власний характер звучання та візуальну складову. Ліва і права частини існують як два різні способи розгортання однієї теми. Одна тяжіє до стриманості, тиші та внутрішньої зосередженості, інша — до відкритішого, світлішого та різноманітнішого звучання. Для цього проєкту ми обрали саме ліву частину, оскільки вона, на нашу думку, більш вдало підкреслює ідею виставки та привертає увагу до тонших, чутливіших та уразливіших станів", — кажуть митці.
