Такий зрозумілий "ТІК" — відтепер із ненормативною лексикою
Колаж: "ТиКиїв"
У кожній країні існують гурти, які абсолютно зрозумілі саме її мешканцям. Певний сноб від музики може цілком щиро ненавидіти такий гурт, інший, ще більший сноб, — обожнювати його саме за це.
Але кожен зможе навести з десяток логічних причин того, чому саме цей гурт якнайкраще уособлює прості прагнення, уподобання, вдачу та звички середньостатистичного мешканця цієї країни. В Україні, безперечно, саме таким гуртом є "ТІК" і його лідер Віктор Бронюк. Після тривалої восьмирічної перерви музиканти випустили новий альбом під назвою "18+".
Чи завжди існував "ТІК"?
Здається, що "ТІК" існував завжди — як маршрутки, як нарізний батон, як мальви під парканом посеред літа, врешті-решт. Але ж ні — перший альбом "ТІКу" з'явився тільки 2007-го, а на той час вже не перше десятиліття зрозумілими, рідними і близькими для більшості українців були, скажімо, "Воплі Відоплясова", "Брати Гадюкіни" чи "Скрябін".
Та ці колективи були надто самобутніми, щоб не помічати їхню відсутність чи тим більше появу — "ТІК" у цьому сенсі був настільки органічним для нашого музичного та соціального середовища, що його поява сприймалась так само буденно та водночас логічно, наче пляшка холодного пива під парасолькою на пляжі.
Так, тоді публіка посміялася з пісні "Олені" — по-доброму. Такий сміх з приводу тих самих небритих і неголених тварин вже сам по собі насправді був неабиякою цінністю. А ті самі сноби помітили, що ось таке меланхолійне, зимово-романтичне "ска" під акордеон (якщо пам'ятаєш відео), недостатньо цинічне задля того, щоб бути пародією, але доволі дотепне, аби зрозуміти, що Бронюк добре знає, про що і кому він співає. А це на наших теренах трапляється не так вже й часто.
Найближча британська аналогія до "ТІКу"
Кажете, "ска?" Гурт, абсолютно зрозумілий для мешканців конкретної країни? Що ж, якщо так, то це може звучати досить неочікувано, але найближча аналогія до українського "ТІКу" — це британці Madness. Той самий гурт, що після панк-божевілля, влаштованого Sex Pistols, наприкінці 70-х додав до панківської прямолінійності відчутну дрібку гумору, тваринне ревіння духових та просто дотепних веселощів — і став істинно народним британським колективом.
Щоб по-справжньому розуміти і любити цих самих Madness, потрібно народитись англійцем — і річ не тільки в любові до чаю з молоком чи fish & chips. То саме з "ТІК" тільки ми — ті, що зростали в незалежній Україні на межі століть — дійсно здатні одразу визначити сутність музики і текстів гурту і так само блискавично відвести їй належне та відповідне місце у сучасній вітчизняній системі координат.
Таку операцію спроможний здійснити найтиповіший пересічний слухач — навіть із тих, що ставляться до музики як до якогось додатка до нових навушників. Або просто як до замінника тиші чи шуму ремонту за стінкою.
Бронюк і "Брати Гадюкіни"
Але Бронюк таки здатен на сюрпризи. Вперше це стало зрозуміло ще у червні 2011 року, коли Віктор виступив разом із уже згаданими "Братами Гадюкіними" на концерті пам'яті померлого лідера гурту Сергія "Кузі" Кузьмінського.
Той концерт у київському Палаці спорту був неймовірним — один із найкращих та найдраматичніших триб'ютів, що будь-коли влаштовувались у цинічному світі українського шоубізнесу.
Проте якщо більшість музикантів, що виступали тоді, вибирали переважно пісні жартівливі, то Бронюк зупинив свій вибір на "Міську, вважай" — відчайдушному та прекрасному у своїй екзистенційності номері про весну в українському місті. Тоді Бронюк ризикував.
Він цілком спокійно міг вибрати будь-яку іншу пісню з репертуару "Гадів" — наприклад, "Весілля", що і було у планах спочатку. Але його виконання "Міську…" було вдалим на всі сто відсотків — зворушливим, відвертим, сильним та водночас беззахисним. Після цього на пісні вже саме "ТІК" можна було поглянути геть іншими очима — і саме такі риси, від зворушливості до сили і беззахисності, можна було тепер там помічати і дивуватись тому, що насправді це все було там від початку.
"ТІК" у воєнні часи
Тепер, після лютого 2022 року, "ТІК", звісно, змінився — як і всі ми. Сильний бік гурту став ще сильнішим, а власні недоліки "ТІК" не те що не помічає — він ставиться до них зі зневагою, що насправді заслуговує на повагу.
У новому альбомі "18+" варто виділити ліричний дует з Іриною Білик "Тантра", цілком виправдані матюки в одній з найкращих пісень воєнного часу "Кацапи", та — досить неочікувано — нью-вейвову манеру, з якою зіграно трек "А у Вінниці дощ". Фінальна пісня — "Журавлі" — коментарі зайві.
