Вогонь, Вакарчук і 15 млн для ГУР: гурт "Друга Ріка" відсвяткував 30-тиріччя концертом у Палаці спорту

Фото: пресслужба гурту "Друга Ріка"

Торік, коли в інтерв'ю ми запитали в лідера гурту "Друга Ріка" Валерія Харчишина, як група святкуватиме 30-річчя, він відповів: "Напевно, новим матеріалом" — натякаючи на те, що концерту в столичному Палаці спорту ми, ймовірно, не дочекаємось.

Проте ми його дочекалися: 8 березня "Друга Ріка" таки відсвяткувала 30-річчя великим сольником саме в Палаці спорту. І, звісно, ми не могли його не відвідати, щоб розповісти тобі всі подробиці!

Поки фанати "Другої Ріки" заповнювали зал, ми навідались до VIP-сектора й виявили там Машу Єфросиніну з Олею Поляковою, Віру Брєжнєву, блогерку Аннету Барсівну й навіть радника голови Офісу Президента Михайла Подоляка.

А вже ближче до початку концерту в секторі з'явився Святослав Вакарчук. Щоправда, він швидко вирішив стати ближчим до народу й попрямував до фан-зони, де спричинив, звісно, ажіотаж і чергу за селфі. Проте Вакарчук поводився пристойно й все ж не сильно перетягував увагу на себе. Більшість часу лідер "Океану Ельзи" разом з усіма відривався і стрибав під хіти "Другої Ріки".

Згодом до нього долучилися Маша Єфросиніна й Оля Полякова, тому концентрація зірок у фан-зоні була доволі високою: там можна було зустріти ще й Анатолія Анатоліча з дружиною, Аліну Доротюк, гурт Tember Blanche, коміків Бампера і Суса, Дениса Жупника та інших знаменитостей.

Як заведено останнім часом, концерту передував аукціон — цього разу він мав на меті зібрати 15 млн грн на потреби ГУР. Після того як усі охочі змогли долучитися до збору, музиканти нарешті вийшли на сцену.

За задумом режисера шоу Германа Нєнова, над сценою висіла інсталяція, що, як виявилось, уособлювала стійкість українців. А головним візуальним елементом сценографії став логотип гурту.

Та головною окрасою концерту були хіти "Другої Ріки", а все решта — приміром, світло, що змінювало колір у кожному блоці шоу, рухомі платформи й графіка на великому LED-екрані — ненав'язливо доповнювало, місцями підсилювало сприйняття.

Прощання з трубою

Перш ніж з'явитися на сцені, музиканти з'явилися на екрані — при цьому сцена одразу вибухнула стовпами вогню, а вже потім на ній матеріалізувалися Валерій Харчишин і Ко й заспівали "Назавжди" та "Відчиняй".

"Дякую, що завітали, дякую, що були з нами протягом 30 років, — нарешті привітався з публікою Харчишин. — Ми трохи злякалися, коли вийшли на цю сцену, бо давно тут не були — років 7-8. Я вас всіх дуже щиро і віддано люблю — приблизно як ви нашу творчість протягом 30 років. Дякую вам за це!"

Такі шоу рідко обходяться без участі колег, тому просто на початку концерту до Харчишина долучились лідер гурту ТНМК Фагот, лідер гурту KARTA SVITU Іван Марунич, співзасновник і колишній бас-гітарист "Другої Ріки" Віктор Скуратовський і молодий співак ODYN — всі разом вони виконали спільну пісню "Я йду до тебе".

Це друзі, без яких не було б "Другої Ріки" — в минулому і сучасної. І не було б місця для кроку вперед, оскільки молода кров нас рухає й дихає в спину.

Презентував гурт і нову пісню "МИ", яку випустив за кілька днів до концерту в Палаці спорту, і пісню з цікавою назвою "Остання", яка має увійти до нового альбому гурту.

"Ми колись придумали пісню "Остання", а перед тим вигадали історію про новий альбом, до якого вона мала увійти. Мовляв, поламаємо всі стереотипи й зробимо "Останню" першою в альбомі. І знаєте, що сталося? Ми сім чи п'ять років записували той альбом. Але вона все ж стала першою в нашому альбомі, частину з якого ми сьогодні вам презентуємо".

Новою в репертуарі гурту була й пісня "7'Я в онлайні".

І, звісно, були старі добрі хіти, на які всі так чекали. "Секрет", виконання якої супроводжували зворушливі кадри життя України в умовах війни, зал співав разом, а в кульмінації пісні на сцені знову з'явилися стовпи вогню.

Потішив гурт і відносно новою (2022 року), але вже улюбленою в публіки піснею "Чи ти почув", і старими-добрими "Математика", "ДеньНіч", "Три хвилини", "Космозоо" тощо.

На "ДеньНіч" Харчишин пішов до залу, де почав робити селфі зі щасливими фанатами, а "Три хвилини" і "Космозоо" супроводив потужними соло на трубі.

А потім зізнався: "Це була моя найкраща труба, я її дуже любив. Але, напевно, вона на мене ображається — щось скрипить. Якраз перед цим концертом ми продали її за 120 тисяч грн — ці кошти підуть на Сили Оборони. Це її останній концерт".

Масовий психоз

Що далі рухалась програма, то більше розходився Харчишин і, відповідно, більше шаленіла публіка. Під "Монстр" і "Математика" глядачі стрибали так, що ледь не спричинили невеличкий землетрус, а під "Впусти мене" Валерій несподівано проявив неабиякий танцювальний талант, виконавши щось на кшталт "місячної доріжки".

"Фурія" просто викликала масовий психоз, а Харчишин розійшовся вже так, що після драм-шоу забрав у барабанника палички й жбурнув їх у натовп. А потім став на коліна перед публікою й заохотив її скандувати: "Русні…" Погано буде, коротше.

Далі були "Париж", "Шансон", "Вже не сам", "Залишаю дім", "Дотик", "Дощ", "Доки я не пішов" і багато інших пісень — все ж таки, за 30 років їх накопичилося немало, а концерт тривав понад дві години. Під час виконання яких Валерій Харчишин знову ходив у зал, танцював, грав на трубі й бубні, стояв і лежав на сцені тощо.

Ну і, звісно, ніхто б не зрозумів, якби не почув "Так мало тут тебе" — цю вже культову пісню гурту супроводжувала відеонарізка з архівними кадрами: перші виступи "Другої Ріки", перші репетиції, уривки з відеокліпу та інше.

Для виконання легендарної "Я п'ю з твоїх долонь" Харчишин виніс на сцену прапор України й розмахував ним, а слова "Я п'ю з твоїх долонь, Україно!" надали новий сенс пісні. І описати атмосферу єднання, яка цієї миті панувала в залі, дуже важко.

На біс знову були "Три хвилини" — в залі запалили ліхтарики на телефонах. А  потім всі музиканти гурту під овації вийшли на авансцену, і Харчишин вже не стримував сліз.

Дякуємо за відданість, щирість, посмішки, дякуємо за любов! До зустрічі за 30 років! — сказав він, заспівавши вже все, що міг.

Але сподіваємось, що наступний концерт "Другої Ріки" буде все ж трошки раніше. Дякуємо за ці 30 років, хлопці!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter