Українська Кіношкола: кіноосвіта з нуля до професійного кінопроєкту та 5000 випускників

Фото: пресслужба Української Кіношколи

Чи знаєш ти, що в Києві є кіношкола, в якій здобути кіношну освіту може навіть доросла людина, далека від мистецтва? Українська Кіношкола, що вже вісім років навчає нове покоління українських кінематографістів, була створена на базі найбільшої у Східній Європі кіностудії FILM.UA і за вісім років випустила понад 5000 кінофахівців у різних галузях.

До речі, днями тут почався набір на новий навчальний рік. "ТиКиїв" поспілкувався із засновницею та директоркою УК Альоною Тимошенко і дізнався про те, як влаштований набір студентів, процес навчання, захист дипломних робіт, роботу кіношколи під час повномасштабного вторгнення та інші подробиці. 

Альоно, в Українській Кіношколі почався набір на новий навчальний рік. Розкажіть, хто ті люди, які подають заявки на вступ?

70% абітурієнтів зазвичай мають стосунок до кіно: вони або з однієї професії переходять в іншу, або хочуть підвищити свій професійний рівень. Зазвичай нам і викладачам цікавіше працювати з тими, хто вже в професії. Але часто і з інших сфер приходять талановиті люди з абсолютно новим поглядом на кіно. Якось до нашої школи вступив прокурор — він мріяв писати детективи, бо за 20 років роботи в нього накопичилась купа цікавих кримінальних справ. А якось подав заявку стоматолог, який вирішив стати сценаристом.

Приходить і молодь 18-19 років. До війни ми взагалі не розглядали людей цього віку для режисерського чи сценарного курсу, бо у них немає досвіду. Але потім почали їх брати: як сценаристам їм, може, не вистачає бекграунду для написання складних мелодрам, але вони розуміють, що відбувається з їхніми однолітками, і їм набагато простіше писати, наприклад, молодіжні ромкоми.

Щоб наважитись стати режисером в такому юному віці, потрібно мати неабияку сміливість…

Я б сама ніколи не пішла вчитися на режисера. Тож коли майбутні режисери приходять на співбесіди, запитую, чи вони розуміють рівень відповідальності. Бо все, що ти глядачам хочеш донести, потім має спрацювати на екрані. А якщо не спрацює — тобі з цим жити. А ще на співбесідах я часто запитую, про що буде дипломна робота. Абітурієнти дивуються, чому питаю про це вже зараз, а я попереджаю, що час минає швидко.

Ну і, по-друге, йдучи на режисуру чи сценарну майстерність, ви, мабуть, хочете щось транслювати аудиторії, а для цього потрібен інструмент, за яким ви до нас прийшли. І тут чи не вперше багато хто замислюється про те, навіщо йому потрібно до кіношколи. Фантазія: "Круто бути режисером чи актором" відходить на задній план, і люди починають думати про кіно як про серйозну професію. Тобто великий відсоток абітурієнтів на початку сприймає це як гру.  Більшість ставлення змінює, але 10% в процесі навчання таки відпадають.

Як відбувається набір на новий курс?

Щороку по-різному, але після початку війни цей процес став дещо непередбачуваний. До війни основний набір відбувався у травні-червні, далі була прогалина, а в кінці серпня починали бігти ті, хто хотів застрибнути до останнього вагону. Ми спеціально завжди залишали на відділенні режисури кілька місць на вересень, бо тоді приходили зовсім інші люди — зазвичай айтівці або з подібних сфер, з високим інтелектуальним рівнем. Вони нам цікаві, і ми їх беремо.

Погано вчився? Забудь про реквізит! 

Ви зробили набір навіть 2022 року — як вам це вдалося?

Заявок тоді було досить багато, бо всі абітурієнти приходили з чіткою мотивацією: "Я свою мрію завжди відкладав, а раптом завтра зі мною щось станеться — і все, тому йду вчитись".

Зараз набір менший, ніж до війни, але він є. Причому щільність заявок коливається залежно від політичної ситуації. Коли наш Президент "гучно" відвідав Трампа в Білому домі, заявок якийсь час не було. А щойно зʼявляються якісь позитивні перспективи, запитів одразу більшає. А ще ми помітили, що під час тривог, особливо вночі, люди починають надсилати заявки — і це знов про відчуття небезпеки і мрії, які можуть не здійснитись.

А що сталося з Кіношколою, коли почалося повномасштабне вторгнення?

Я взагалі думала, що ми не запустимося, бо частина студентів роз'їхалась, хтось був у академвідпустці, хтось пішов до ЗСУ. На початку війни на кіностудії фактично були ми й Сергій Леонідович Созановський (засновник FILM.UA). Більше нікого. Думки були різні, але у квітні ми вийшли на навчання онлайн, а в травні вже офлайн. Лекції тоді були більш схожі на психотерапію. Ми спеціально завантажували студентів: знімайте інтерв'ю, знімайте себе, пишіть щоденники, що завгодно — тільки реагуйте на життя. Той курс випустився на два місяці пізніше. І десь у липні ми почали набір на курс 2022-2023.

Цікаво, що перед прийманням документів ви проводите співбесіди й навіть когось відсіюєте?

Іноді люди дуже дивуються, що ми набираємо студентів на навчання, яке коштує недешево, і водночас когось відсіюємо. Бувало, абітурієнти починали шукати звʼязки, щоб вступити до нас без співбесіди. Але таке в нас не проходить.

У нас кілька етапів відбору. Спершу вивчаємо анкету та мотиваційний лист: дивимось на цілі й задачі людини, на те, чи ми збігаємось. Далі проводимо  співбесіду у два етапи. Перший — загальна розмова про все: цілі, розуміння процесу тощо, другий — індивідуальна співбесіда з куратором, де він дивиться на якесь виконане завдання. Продюсери, наприклад, пишуть рецензію на фільм, сценаристи приходять з якимось синопсисом, а режисери, приміром, пишуть есе на тему "Як робити фільм". Тобто в нас обов'язковий творчий відбір.

Цікаво, ви даєте студентам можливість зняти справжнє кіно?

Обовʼязково! Навчання починається 1 жовтня за шістьма спеціальностями: режисери, сценаристи, оператори, продюсери, актори та звукорежисери. Вони стартують разом, і в них є горизонтальне навчання, тобто лекції, на яких присутні всі — "Історія кіно" чи курс, який ми називаємо "Як дивитися кіно", який веде продюсер і кінодраматург Володимир Оселедчик.  

У кожного напрямку є куратор із власною авторською програмою. Всі куратори — люди з великим практичним досвідом знімання кіно.

За місяць навчання ми робимо студентам тімбілдинг — вони організовуються в команди, де є звукорежисер, оператор, продюсер і сценарист. Далі команди виходять на перший пітчинг — все, як в реальному житті, до якого ми їх готуємо. В журі на пітчингу — адміністрація кіношколи та куратори. Зі студентських ідей короткого метру відбираємо найкращі, і відбувається підготовка до втілення ідеї під кураторським наглядом. Потім ми надаємо можливість це зняти: павільйон, техніка, техперсонал — все серйозно. Ну а далі — монтаж, звук і премʼєра, після якої студенти отримують фідбек. Таких циклів за період навчання відбувається декілька, а в фіналі студенти отримують диплом.

А якою в кіношколі є дипломна робота?

За три місяці до випуску кожна команда надає три ідеї, з яких залишається одна — її вони розписують та готують до пітчингу. А в кінці квітня починається знімальний процес. У дипломах трохи інша система: ми не надаємо всім рівні умови. Задля мотивації гарно навчатися у студентів є спеціальна система оцінок: вони заробляють бали, які потім переводяться в кіношкільну валюту "кінокоїни". Залежно від їхньої кількості можна набрати або технічний райдер, або локації, або костюм чи реквізит. Тож той, хто гірше навчався, теж знімає кіно, але можливостей у нього менше.

Від ідеї до знімання

Я побувала у вас на пітчингу дипломних робіт. Це був другий етап презентації 13 ідей короткого метру, з якими команди студентів вже вирушають до знімального процесу. Розбори проєктів дуже цікаві й дають гарне розуміння того, як кіно проходить маршрут від ідеї до знімання…

Так, ці пітчинги — справжня школа виживання в професії, бо часу мало, а відповідальність велика. Проєкти повинні бути до кінця квітня, де вже розплановані знімальні дні. Цьогоріч маємо 28 знімальних днів. Подивившись на бюджет і календарно-постановчий план, я подумала, що, в принципі, за цей час ми могли б зняти повний метр. Бо, приміром, комедію "Песики" наші колеги зняли за 29 днів.

Зазвичай із випуску ми маємо 3-5 хороших робіт. Продюсуватимуть всі дипломи будуть випускники продюсерського курсу.

На завершення процесу ми робимо показ дипломних робіт, відбираємо найкращі та як кіношкола займаємось їхньою фестивальною дистрибуцією.

А чи буває так, що студентська дипломна робота дає початок професійному кінопроєкту?

Для цього проєкти сценаріїв мають побачити представники ринку, і ми це організовуємо. Цього року ми провели пітчинг закритого формату. Наші випускники презентували проєкти з прорахованими бюджетами та маркетинговими стратегіями. Ми запросили на пітчинг незалежних продюсерів, представників українських платформ і телеканалів, які якраз можуть взяти проєкт у продюсування або вкласти в нього гроші.

Приклад того, як диплом став великим проєктом, — серіал "Вітя", який зараз активно знімається, і я є його продюсеркою (це драмеді виробляється в межах стратегічної угоди Київстар ТБ і FILM.UA Group). 2023 року в кіношколі була дипломна робота студента режисерської програми Максима Сусіди — короткий метр, в якому знялися лише студенти, бо в кіношколі таке правило — залучати до роботи лише своїх студентів. "Вітю" визнали однією з найкращих серед дипломних робіт. А далі стрічка почала фестивальний шлях: спочатку була номінантом на кінофестивалі "Миколайчук Open", потім стала призером Міжнародного кінофестивалю короткого метру в Іспанії. А згодом виникла ідея зробити з цієї історії серіал у жанрі драмеді.

Про що ця історія?

Про молодого СТОшника, який живе в Лубнах і працює на сімейному СТО, але мріє бути психологом. І до нього прямо на роботу починають приходити люди, які соромляться розказувати про свої проблеми деінде. Це дуже класний кейс, бо 2023-го це була дипломна робота, 2024-го ми взяли участь у пітчингу TroyStory від FILM.UA як серіал, а 2025 року вже перебуваємо в знімальному процесі. Це перший оригінальний проєкт Київстар ТБ, який робиться на замовлення. Премʼєра відбудеться у вересні.

Диплом чи база?

Що такого дає Українська Кіношкола, чого не дасть театральний університет?

Буває, до нас приходять ті, в кого є фінансова можливість навчатися в університеті та кіношколі одночасно. Бо у виші вони отримують диплом, а у нас — практику. Бувало, до нас переходили з театрального університету з технічних професій, бо ми даємо базу, павільйони й техніку. І для когось це важливіше за диплом.

Наша практична підготовка дуже стає у пригоді для вступу до профільних вишів за кордоном — бо там режисерів і операторів просять показати шоуріл, а від акторів вимагають продемонструвати якісь їхні роботи. А наші студенти знімають мінімум три фільми за рік, плюс мають практичні роботи на знімальному майданчику, тож їм є що показати.

Яка кількість годин навчання на річному курсі?

Десь 400 — це дуже багато. Це заняття мінімум тричі на тиждень. Плюс у студентів багато самостійної роботи або роботи в павільйоні з технікою, чи практичні роботи, коли вони щось знімають самостійно.

Чи можливо поєднувати навчання у вас і роботу?

Наші студенти можуть працювати, та насправді навчання займає весь час: студенти постійно працюють з однокурсниками чи самостійно. Крім того, після кожної лекції отримують домашнє завдання, практичну роботу. Інакше нічого не вийде: сенс в тому, щоб зробити навчання гіперінтенсивним.

Дуже часто після випускного, коли темп життя випускників сповільнюється, вони якийсь час не розуміють, як жити далі. Тому наші випускники часто знову вступають до нас, але на іншу професію. Ідеально, коли вони йдуть спочатку на акторську, а потім на режисерську програму. А от коли хтось спочатку навчався на режисера, а потім пішов на акторський курс, це означає, що він зрозумів: йому не вистачає знань для роботи з актором. Тож продовження навчання — це завжди плюс.

Колись Павло Остріков, куратор короткої сценарної програми Української Кіношколи, який зняв один із найкращих українських фільмів 2024 року "Ти — космос", говорив, що став режисером фільму просто тому, що нікому не міг довірити свій сценарій: був впевнений, що ніхто його не зніме так, як він. І тому зараз радить тим, хто хочете стати режисером, починати зі сценаріїв — і навпаки.

Які долі ваших випускників?

Останні роки в кожному українському фільмі, що виходить в прокат, є хтось з наших випускників. Зазвичай це актори, бо їх в нас найбільше. Зі всіх спеціальностей ми набираємо по одній групі, а от акторських груп можемо набрати й три. До речі, для акторів у нас є і другий курс, а в планах — запровадити третій, бо цього хочуть самі студенти. А ще на базі Кіношколи ми створили дуже класний "22 Театр", де грають і студенти, і випускники.

А хто є кураторами ваших курсів? Кому ви довіряєте ваших студентів? 

Викладачі в нас найкращі. Єдиний мінус — їхні графіки, бо вони часто поєднують знімання з педагогічною практикою. Але ми свідомо йдемо на ці ризики, бо для нас важливо, щоб куратори знімали кіно сьогодні й цим свіжим досвідом могли ділитися зі студентами — завдяки цьому наші випускники відповідатимуть вимогам ринку. А крім того, куратори часто залучають студентів і випускників до своїх проєктів чи радять молодих спеців своїм колегам. І краще вже не придумаєш!

Наприклад, у нас зараз на режисерському курсі два куратори — Тарас Дронь ("DZIDZIO Перший Раз") і Тарас Ткаченко ("Гніздо горлиці", "Залишенець. Чорний ворон"). Вони дуже круто працюють у синергії, часто дискутують, і це йде на користь студентам. Бо вони мають змогу бачити два погляди та або сформулювати свій, або обрати один із. 

Тарас Дронь, наприклад, зняв фільм "Дім за склом" (2023), де головну роль виконує Ірина Островська — випускниця нашої акторської програми.

А Тарас Ткаченко теж постійно в проєктах, причому він зараз і у війську, де служить від початку війни. Тобто ми поєднуємо в його кураторстві три складники: викладання, службу і знімання.

Звукорежисуру у вас викладає один із найкращих кіношних звукорежисерів Сергій Степанський ("Плем'я", "Нюхач", "Стрімголов", "Рівень чорного", "Дике поле")…

Із Сергієм ми працюємо вже третій рік. Нам вдалося вихопити його з активного кінопроцесу, бо почалась війна. Зазвичай курс звукорежисерів невеликий, але вони всі класно працюють, і з багатьма ми після навчання продовжуємо співпрацю. Цьогоріч ми із Сергієм зробили експеримент — зібрали другий курс звукорежисерів із попередніх випускників. Тобто це таке підвищення кваліфікації, бо перший курс — це більше робота на майданчику, а другий — вже робота зі звуком у студії.  

А хто є кураторами сценарного, акторського, операторського та продюсерського курсів?

Куратор сценарної програми — Ярослав Войцешек ("Мавка. Лісова пісня", "Сторожова застава", "Захар Беркут", "Пульс"). Він дуже часто бере наших студентів до своїх проєктів, наприклад, до серіалів, які знімались на FILM.UA — він виступає як головний автор, а студенти — в сценарній групі. І ще в нас по сценаристах є окремий напрям "Майстерня" — навчальна програма, куди приходять випускники різних курсів і роблять спільні проєкти. У нас якось 14 сценаристів одночасно написали серіал, який ми подали на пітчинг Держкіно і виграли. На жаль, війна завадила процесу зйомок. 

Куратор акторського курсу — Максим Михайліченко. З ним ми працюємо від початку заснування Кіношколи. Він дає студентам теоретичну базу майстерності актора і велику практику в драматургічному класі. Студенти разом із Максимом ставлять вистави, а паралельно отримують практичний досвід на знімальному майданчику.

Крім роботи на лекціях, Максим дає студентам домашні завданням, які вони щодня знімають на відео — так привчаються бачити себе на екрані й чути своє звучання. Тобто йде активна робота з тілом і голосом. А вже на другому курсі в студентів з'являється цілий блок з озвучки й дубляжу. В результаті вони виходять із кіношколи універсальними акторами, які вміють виступати на сцені, грати в спектаклях і зніматись у коротких метрах. Також вони отримують демозаписи робіт у студії звукозапису, що цінно для майбутнього працевлаштування. 

Плюс із ними працює кастинг-директор, який розповідає, як вести свої сторінки в соцмережах, як ходити на кастинги й записувати самопроби. Останнє — суперактуально, бо раніше всі ходили на кастинги, а зараз пишуть самопроби навіть для закордонних проєктів.

Операторський курс курує Сергій Крутько ("Крашанка", "Уроки толерантності", "Схованки"). Він педантичний і точний, цікаво працює зі студентами: весь час ставить їм питання, але не дає відповіді — чекає, коли  вони самостійно її знайдуть. І цей підхід дає гарні результати. 

Продюсерський курс — це Кирило Горобець, який працює на багатьох проєктах FILM.UA і має просто величезний практичний досвід. 

Хто приходить вчитись на кінопродюсерів?

Зазвичай це доросліші люди, серед яких багато підприємців: наприклад, в когось є бізнес, і він думає відкрити рекламний продакшн — приходить до нас, щоб розуміти, як це організувати. Тобто організаторські підприємницькі здібності в них вже є, їм просто треба потрапити до нашої сфери. Або це люди, які знають, як знайти інвестицію і хочуть навчитись залучати її саме в кіно. Якась частина людей працюють у кіноіндустрії чи на ТБ. Хоча на курсі ми не говоримо про телевізійні форми, лише про кіно. 

У продюсерів взагалі дуже гарні кейси. Вони, з одного боку, можуть бути продюсерами короткого метру, що підтверджує диплом. Але є і другий диплом, який вони отримують у співпраці зі сценаристами. Тобто в сценариста чи продюсера народжується ідея, вони в парі розписують цей проєкт, готують презентацію, знімають тізер, рахують бюджет і прописують повністю все. І це вже як готова історія — повністю підготований пакет документів, який можна подавати на пітчинги та до різних фондів і шукати фінансування. 

Найкраще — дітям!

У вас же є ще й дитяча і підліткова кіношколи?

Для дітей 6-11 років у нас є лише один напрямок — актори, а для тінейджерів два напрямки: кіновиробництво й акторська професія. Це, скажімо так, профорієнтація для підлітків. Для кіношколи навчати підлітків — якраз одна з цілей через те, що в майбутньому вони до нас приходять на дорослі програми. І з ними цікаво працювати, бо підлітки дають класні ідеї до проєктів, порушують дуже гострі теми, часто соціальні — наприклад, щодо навколишнього середовища чи стосунків батьки-діти. 

Плюс зараз для них ми запускаємо анімацію і монтаж. І ще в нас є дитяча програма "Кіноканікули". Це кінотабір на території FILM.UA, де діти можуть перебувати ціле літо. За два тижні учасники кінотабору знімають короткий метр разом із кураторами. Вони вигадують ідеї, слова до сценаріїв, самі підбирають костюми й реквізит. Це дуже класна можливість потестити малечу і подивитись, чи їм це подобається. 

Ви запустили кіношколу 2016 року, за цей час випустили понад 5000 студентів. Чи часто вони дякують за те, що ви змінили їхні життя?

Часто, і скажу, чому. Через те, що в студентів такі інтенсивні програма і графік, в них реально змінюється коло знайомих. Вони починають дружити з тими, з ким навчаються, а іноді навіть створюють сімʼї. В них змінюються погляди й дуже часто — світогляд. А загалом у нас тут цікаво щодня, бо все проходить активно, весело і вкрай непередбачувано — наче на американських гірках!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter