Знищено в Києві. Монументальні роботи, які ми більше не побачимо
Фото: Юлія Мельник
Я був би радий, якби цього матеріалу не було. Але він є. Можна навіть сказати, що на його створення "надихнула" мозаїка з пожежниками на ВДНГ, яку щойно брутально зруйнували. Не демонтували, не порадились з відповідними спеціалістами, а просто розтрощили відбійними молотками.
Соромно визнавати, але у нас взагалі відсутня культура зберігання монументальної спадщини українських художників (звісно, йдеться про роботи, що не містять радянської символіки). І це при тому, що маємо в Києві справжні шедеври таких майстрів як Горська, Довженко, Литовченко, Катков, Ламах, Рапай, Севрук, Стороженко тощо… Але всі вони не мають належного захисту.
Роботи наших художників збивають задля утеплення стін, вішають на них кондиціонери та рекламні банери. Одним словом, знущаються як можуть – нахабно та безкарно. Ми згадали декілька робіт, які ми вже більше ніколи не побачимо, або які сильно постраждали від діяльності невігласів.
Будинки на бульварі Гавела
Яскраві, сонячні мозаїки з українськими дівчатами у вишиванках та стилізованими під народні іграшки тваринками — півником, вовчиком та оленем, були створені у 60-х роках художниками Іваном Аполлоновим, Олександром Долотіним та Валерієм Карасем.
По суті, ці чудові роботи десятиріччя залишалися єдиною окрасою бульвару, доки хтось дуже розумний не вирішив їх знищити, утепливши стіни… прямо поверх мозаїк.
Будинки на бульварі Лесі Українки
Для чого взагалі роблять красиві мозаїки? Думаєте, щоб хтось ними милувався? Та ні, не будьте такими наївними. Вони потрібні для того, аби пробивати в них додаткові двері. А ще — монтувати прямо на них конструкції літніх верандочок від ресторанів. А що — дуже зручно: сидиш, п'єш апероль та паралельно мистецтво споглядаєш. Принаймні саме так постійно "щастить" неймовірним роботам Анатолія Гайдамаки та Лариси Міщенко, що на бульварі Лесі Українки.
Інститут фізкультури Національного педагогічного університету ім. Драгоманова
Дуже цікава і якісна робота (на жаль, прізвище художника, який її виконав, поки не вдалося атрибутувати), яка до недавнього часу була розташована в інтер’єрі спорткомплексу.
Стан мозаїки був майже відмінний, що не завадило тамошнім керівникам наказати зробити замість мозаїки… скеледром. Ні, ну а що?
Вітражі в інтер'єрі БК заводу "Електронмаш"
Скільки зусиль було докладено активістами, щоб зберегти вітражі "Мрія" та "Політ" художниці Олени Гнєдаш (учениця Тетяни Яблонської). Проте все марно — у відповідь на численні листи отримували лише відписки типу "поділяємо вашу стурбованість, проте це не у нашій компетенції". Закінчилася ця історія тим, що вітражі просто… розбили. Хто — не зрозуміло. Подейкують, що власник БК просто втомився від усіх цих поціновувачів мистецтва і розв'язав питання раз і назавжди.
Вітражі корпусу "Інституту біології та медицини" КНУ Шевченка
Вітражі постраждали унаслідок ракетної атаки рашистів: з 10 шедеврів (не побоїмося цього слова!) вцілило лише три. Одразу після обстрілів небайдужі люди зібрали найменші шматочки скла, сподіваючись, що їх вдасться відновити (гарна новина — реставрація вже почалася).
Так ось, хочеться сказати лише одне: не будьте як московити — не нищить своє! Плекайте та бережіть — це тільки наше надбання.
