Театральна будівля має сцену, оркестрову яму, зали для глядачів, приміщення для переодягання та зберігання декорацій.
Перші оперні театри з’явилися в середині 17 століття для розваг аристократів у Венеції, згодом – в Італії. Найбільшими оперними театрами світу вважаються "Метрополітен-опера" в Нью-Йорку, Опера Сан-Франциско, "Ла Скала" в Мілані, "Ґран Театро Лісео" в Барселоні, Ковент-Гарден в Лондоні тощо.
Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка заснували в 1867 році за адресою: вулиця Володимирська, 50. Попри відносно невелику історію він став упізнаваним за межами України.
Історія
Постійну оперну трупу організували у Києві влітку 1867 року. Тоді й відбувся дебют на сцені нового театру – опера "Аскольдова могила" Олексія Верстовського. Успіху київської оперної трупи також сприяв композитор Микола Лисенко. В 1874 році опера "Різдвяна ніч" вперше прозвучала українською мовою.
Аби залишатися на плаву, репертуар у перші роки існування театру складався з російських композиторів, йшли опери Михайла Глінки ("Життя за царя", "Руслан і Людмила"), Олександра Даргомижського ("Русалка") та інші.
Також за життя Петра Чайковського в столиці були поставлені опери "Опричник", "Євгеній Онєгін", "Мазепа", "Пікова дама".
Нова будівля
Появі цієї чудової споруди передувала трагічна подія. У лютому 1896 року після ранкової вистави "Євгеній Онєгін сталася пожежа, що знищила будівлю Міського театру. Через що було оголошено конкурс на проєкт для нової будівлі, який виграла робота російського архітектора Віктора Шретера, будівля якого почала фунціонувати в 1898 році.
Зал оперного театру налічував партер, амфітеатр, бельетаж та 4 яруси, щоб вмістити 1 650 глядачів. А над головним входом до театру встановили офіційний герб Києва із зображенням архістратига Михаїла. Фасад же прикрашали бюсти композиторів Михайла Глінки та Олександра Сєрова.
Урочисте відкриття нової будівлі відбулося 16 вересня 1901 року.
Українська держава
Під час революції приміщення оперного театру використовувалося ще й для з’їздів. У 1917 році там проходив II Всеукраїнський військовий з’їзд, на якому було проголошено Перший Універсал Української Центральної Ради. Тоді київська опера мала назву Український театр драми та опери.
В 1918 році деякі опери навіть переклали українською мовою: "Галька", "Фауст", "Травіата", "Черевички", "Богема", "Русалка", "Мадам Баттерфляй" тощо.
Радянські роки
У 1919 році театр націоналізували та назвали Державним оперним театром ім. К. Лібкнехта. У 1926 році він став Київською державною академічною українською оперою, а в 1934-му – Академічним театром опери та балету УРСР. Тоді там навіть працював відомий художник Семен Евенбах.
У 1936 році театр нагородили орденом Леніна, але в 1939-му йому присвоєно ім’я Тараса Шевченка.
Хоч в повоєнні роки театр продовжував поповнюватися творами радянських композиторів, в ті роки в театрі працювали такі видатні артисти – диригенти Арій Пазовський, Натан Рахлін, Веніамін Тольба, Степан Турчак, вокалісти Борис Гмиря, Арнольд Азрікан, Зоя Гайдай, Лариса Руденко тощо.
Наш час
У 1983-1988 роках було здійснено капітальну реконструкцію театрального приміщення. В часи незалежності з 1991 по 1999 роки генеральним директором Національної опери був Анатолій Мокренко. Далі з 1999 року ці повноваження перейшли Петру Чуприні.
З 1992 по 2000 року балетну трупу Національної опери України очолював Анатолій Шекера.
У 2017 році Національний академічний театр відзначив ювілей – 150 років.
Відомі люди
Солісти: Тетяна Анісімова, Михайло Донець, Оксана Петрусенко, Анатолій Солов'яненко, Лілія Гревцова, Андрій Іщенко, Бела Руденко, Ігор Борко, Юлія Лозинська.
Солісти балету і балетмейстери: Тетяна Ахекян, Леонід Жуков, Максим Чепик, Олександр Соболь, Ганна Дорош, Леонід Жуков.
Музиканти: Сергій Шотт, Броніслав Щуцький.
Диригенти: Самуїл Столерман, Олександр Климов, Олег Рябов, Алла Кульбаба, Микола Дядюра.
