12 березня в історії Києва: розорення Києва коаліцією князів і здача в експлуатацію палацу "Україна"

Розорення Києва у 1169 році. Мініатюра з Радзивіллівського літопису

"ТиКиїв" знайомить тебе з історією нашого міста. Щодня ми розповідаємо, хто з відомих киян народився в цей день та які цікаві події відбулися у столиці в минулому.

12 березня запам'яталося розоренням Києва коаліцією з 11 князів. Також цього дня у столиці здали в експлуатацію будівлю палацу "Україна".

12 березня в Києві народилися і відомі особистості, зокрема актор, театральний діяч Іван Сагатовський, музикант Леонід Яблонський, співачка, акторка Алла Мартинюк та інші.

Детальніше про цей день в історії читай нижче.

Пам'ятні події в Києві 12 березня

• 1169 — розорення Києва: захоплення і розграбування міста коаліцією з 11 князів, зібраною Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським та очоленою його сином Мстиславом Андрійовичем. Оборону Києва очолював київський та волинський князь Мстислав Ізяславович. Після тривалої облоги 12 березня 1169 року захисники міста здалися. За давньою традицією та за неписаними правилами Русі, кияни вважали, що новий князь прийшов правити столицею, тому вирішили покластися на милість переможців. "Милість" виявилася такою, що Київ два дні піддавався небаченому доти спустошенню, в результаті якого не було зроблено винятку ні для кого: ані для жінок, ані для дітей.  Андрій Боголюбський особисто не претендував на Київський престол, він не залишився правити в Києві після його завоювання. На престол він посадив свого молодшого брата — князя Переяслава Гліба Юрійовича. Після страшного погрому 1169 року Київ значно втратив своє значення як столиця Старокиївської Держави. Хоча боротьба за Київ тривала між князями аж до татарської кампанії 1240 року.
• 1633 рік — польський король Владислав IV затвердив Петра Могилу митрополитом Київським і всієї Русі, а також віддав йому Софійський собор, зберігши за ним і Києво-Печерську архімандрію. Так король виконав свою "передвиборчу обіцянку" — на елекційному сеймі у 1632 році тоді ще претендент у королі Владислав пообіцяв віддати православним Київську митрополію, повернути всі її маєтки, монастирі та навіть львівське єпископство. Після обрання королем він виконав обіцянку та видав "Статті для заспокоєння руського народу". Цим документом він надав повну свободу переходу як з православ'я до унії, так і з унії до православ'я, а Київський митрополит мав, як і раніше, бути висвяченим Константинопольським патріархом.

• 1965 рік — 67 студентів Київського університету імені Тараса Шевченка написали заяву до керівництва університету та Міністерства освіти з вимогою відновити на роботі шанованого ними викладача факультету журналістики Матвія Шестопала, якого звинуватили в українському буржуазному націоналізмі. Серед організаторів заяви були Юрій Пархоменко, Яким Пальчик, Михайло Скорик, Станіслав Усенко. Студенти протестували в коридорі та в аудиторіях. Їх підтримали київські журналісти та деякі викладачі, зокрема працівник "Укррадіо" Віктор Полковенко з однодумцями. Вони також написали заяву на підтримку Матвія Шестопала, яку адресували в ЦК КПУ як випускники факультету журналістики. Через кілька днів радіо "Свобода" передало інформацію про заворушення студентів-журналістів у Київському університеті. На підписантів листа стали тиснути, щоб вони познімали свої підписи. Усіх, хто не погодився, потім відрахували з університету "за поведінку, не гідну радянського студента" — щоправда, з дозволом працевлаштування. Студентів виганяли з університету, а журналістів "опрацьовували" в парткомах. Серед декількох десятків із них тиск витримали лише троє: Віктор Полковенко, Степан Колесник і Володимир Творинський.
• 1964 рік — радянський дисидент, генерал Петро Григоренко направлений на психіатричну експертизу в Інститут ім. Сербського. Перед цим його арештували за "виготовлення рукописного тексту листівки антирадянського змісту". Психіатрична експертиза визнала його неосудним із діагнозом "Параноїдальний розвиток особистості, що виник в особистості з психопатичними рисами характеру". Після цього Петра Григоренка направили на примусове лікування в Ленінградську спеціальну психіатричну лікарню. Також він був розжалуваний, позбавлений нагород і пенсії. Звільнили Петра Григоренка з лікарні як такого, що одужав, після усунення Микити Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС.
• 1970 рік — здано в експлуатацію будівлю палацу "Україна". Він був запроєктований, насамперед, як місце проведення з'їздів Комуністичної партії України (на зразок Палацу з'їздів у Кремлі в Москві), також як концертна зала. Будівництво від початку велося "підпільно", оскільки вище партійне керівництво усвідомлювало, що не отримає офіційного дозволу з Москви на будівництво палацу такого масштабу в Україні. До початкового проєкту палацу внесли зміни — зменшили кількість місць, щоб не перевищувати кількість місць у Кремлівському палаці з'їздів у Москві.

Відомі кияни, які народилися 12 березня

• Іван Сагатовський (справжнє прізвище — Мавренко-Коток) (1882-1951 рр.) — актор, режисер, театральний діяч. Почав кар'єру в 1898 році, зігравши роль старого Сірка у спектаклі "За двома зайцями", поставленому самим автором Михайлом Старицьким. З 1898 року виступав на сцені театру Соловцова в Києві, згодом — у трупах Марка Кропивницького та Михайла Старицького. У 1902-1919 роках очолював власну трупу, яка гастролювала Україною, Білоруссю, центральною частиною росії та на Уралі. Репертуар складали українські класичні твори, а також перекладені на українську мову "Ювілей" Антона Чехова, "Вільгельм Телль" Фрідріха Шиллера, "Ревізор" Миколи Гоголя, "Нора" Генріка Ібсена. На базі трупи Сагатовського в 1919 році засновано Український драматичний театр у Херсоні.

• Леонід Яблонський (1908-1966 рр.) — музикант, виконавець, композитор, автор текстів, засновник джаз-капели Леоніда Яблонського — одного з найпопулярніших музичних колективів Львова та Галичини 1930-х років. Народився в Києві. У 1919 році разом з родиною переїхав до Польщі, де опинився в таборі для інтернованих осіб неподалік польського міста Каліш. Після звільнення з табору батьки залишилися в Каліші, а Леонід поїхав навчатися до Львова. Там заснував гурт "Ябцьо-джаз", до якого увійшли Богдан Весоловський, Анатоль Кос та Степан Гумінілович. Це був один з перших українських гуртів, які виконували розважальну музику. Досить скоро вони стали одним із найпопулярніших музичних колективів, який львів'яни лагідно називали Капелою Яблонського, а самого Леоніда — Ябцьом. У 1942 році Леонід Яблонський виїжджає з України, в 1955 році оселився в Торонто. В Канаді налагодив контакти з колишніми учасниками "Ябцьо-джазу" Богданом Весоловським та Степаном Гумініловичем. Завдяки спонсорству власників книгарні "Арка-Квін" вони розпочали запис платівок, яких було випущено понад 100.

• Сергій Гримальський (1952-2019 рр.) — композитор, музикант. У 1989-1994 роках був у складі популярного українського гурту "Табула Раса", грав на клавішних. Автор пісень для популярних українських виконавців: Ірини Білик, EL Кравчука, Євгенії Власової, Каті Бужинської, Оксани Вояж, Лілії Зарецької, Камалії. Виконавець усіх фортепіанних партій в інструментальному альбомі Андрія Данилка "Після тебе". Був автором музики до фільмів "Вбивство у зимовій Ялті", "Вчитель музики", "Місяць-Одеса".
• Наталія Бучель (1952-2020 рр.) — співачка, композиторка, авторка пісень, Заслужена артистка України. Була солісткою "Укрконцерту", "Київконцерту", Національної філармонії України. Створила понад 100 обробок народних пісень у супроводі шестиструнної гітари, номери до фільмів "Люди та маски", "Дощ у чужому місті", "Нехай він виступить", "Овід". Авторка та ведуча циклу радіопередач "Чарівне коло".

• Євгенія Патон (1956-2009 рр.) — вчена в галузі генетичної інженерії та біотехнології рослин, Заслужена діячка науки і техніки України. Першою встановила видову специфічність регуляції експресії генів шляхом взаємодії білка L10 з мРНК у кожного з конкретних представників прокаріот, яке забезпечується наявністю додаткових консервативних структурних елементів у його мРНКових та рРНКових мішенях. Відкриття цього феномену є ключовим для розробки нових високоефективних антибіотиків. Інший важливий практичний аспект застосування одержаних Євгенією Патон даних — вивчення ролі структурної організації рРНКових сайтів-мішеней білка L10 та взаємодії білка L10 з рРНК у виникненні аутоімунних захворювань.

• Алла Мартинюк (справжнє прізвище — Деліпович-Суржикова) (нар. 1984 р.) — співачка, акторка, продюсерка, волонтерка. Знімалась у понад 70 серіалах, серед яких — "Ліки для бабусі", "Острів непотрібних людей", "Жіночий лікар", "Останній москаль. Судний день", "Я ніколи не плачу". З початку російсько-української війни — відома волонтерка. На фронті отримала позивний "Бріджит", з 2022 року на патчі — позивний "Генерал".

• Яніна Андрєєва (нар. 1984 р.) — акторка, теле- та радіоведуча. Була ведучою програми "Вікна" на каналі "СТБ", економічних новин на каналі "Сіті", дорожньо-транспортного проєкту "ДжеДАІ" на телеканалі "2+2", діджейкою на "Народному" та "Нашому радіо". Знімалась у серіалах "Янгол-охоронець", "Єфросинія", "Ключі від серця". У 2017 році виконала головну роль в українському серіалі "Школа". Зараз веде "Перше шоу" на "Суспільному".

Що відзначають 12 березня

У цей день відзначають Всесвітній день боротьби з кіберцензурою. Його метою є заохочення людства до розвитку свободи слова та рівних можливостей в Інтернеті.

12 березня також відзначають Всесвітній день боротьби з глаукомою. Його започаткували у 2008 році за ініціативи Всесвітньої асоціації пацієнтів і Всесвітньої організації товариств глаукоми. Всесвітній день боротьби з глаукомою має на меті залучення суспільства до своєчасної діагностики і лікування цього захворювання. Великою проблемою на сьогодні є пізнє звернення людей до лікаря, коли зір вже майже втрачений. Пацієнтів, хворих на глаукому — близько 100 мільйонів, тому вкрай важливо підвищувати поінформованість про наслідки хвороби.

Щороку 12 березня відзначається Всесвітній день ананаса. Ідея створення свята належить фахівцям-селекціонерам, які займалися виведенням нових сортів плоду. Вони вирішили відзначати цей день у 1970 році з нагоди винаходу нового сорту ананаса — Den Monte Cold. Цей екстрасолодкий сорт відрізняється від інших своїм незвичайним смаком, а вітаміну С у ньому в кілька разів більше, ніж у звичайних ананасах.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter