Київському метро 65 років: історія будівництва та цікаві факти
Фото: Unsplash
6 листопада 1960 року у Києві відкрили червону гілку метрополітену — Святошинсько-Броварську лінію. Перша ділянка була завдовжки 5,2 км та мала п'ять станцій: "Вокзальну", "Університет", "Хрещатик", "Арсенальну" та "Дніпро".
"ТиКиїв" розповідає про історію відкриття станцій та їхні особливості.
Будівництво метро
Збудувати метрополітен у Києві хотіли ще наприкінці XIX століття, у 1884 році. Керівник Південно-Західних залізниць Дмитро Андрієвський представив проєкт, який передбачав створення тунелів від пристані на Дніпрі до залізничного вокзалу. Однак міська управа відхилила його.
Проєкт із підземкою на три лінії з'явився у 1945 році, офіційно затвердили його у 1949 році, тоді ж почали пробивати тунелі від сучасної станції "Дніпро".
Будівництво розпочалося у 1951 році. Тоді відбулася перша "збійка" тунелів станціями "Дніпро" та "Арсенальна". Остання — у 1959 році між станціями "Університет" і "Вокзальна".
До 1960 року встигли збудувати п'ять станцій сучасної червоної гілки — "Вокзальну", "Університет", "Хрещатик", "Арсенальну" та "Дніпро". Вони мали унікальне оформлення в стилі радянського ампіру, з мармуром, мозаїками та декоративним освітленням.
Отож перша лінія підземки з'єднала залізничний вокзал, центр і райони лівого берега через міст "Дніпро".
Червона лінія
6 листопада 1960 року відбулося офіційне відкриття за участю керівництва УРСР, партійних діячів і тисяч мешканців. Київський метрополітен став третім у СРСР після Москви та Ленінграда (зараз — Санкт-Петербург).
Для перших пасажирів він працював в "екскурсійному режимі": протягом тижня вони могли їздити безплатно. Далі оплата працювала так: пасажири проходили через контролерів з паперовими квитками, нижня частина яких відривалася. Але це займало багато часу, через що на вході утворювалися черги.
Тому через два роки після відкриття були встановлені перші автоматичні турнікети — на станції "Хрещатик". Автомати приймали монети 5 копійок, а використання паперових квитків знизилось.
Факти про перші станції
Під час будівництва "Вокзальної" виникли труднощі через підземне річище річки Либідь, тому доводилося використовувати кесонний метод та заморожування ґрунту для запобігання затоплення та руйнувань.
Станція виконана в класичному стилі радянського модернізму, а центральний зал прикрашений високими колонами з білого мармуру. З 1986 року вона має статус "пам'ятки архітектури місцевого значення", є однією з найбільш завантажених.
Назву для станції "Університет" обрали не випадково, оскільки поруч розташований головний корпус Національного університету імені Тараса Шевченка.
З 1986 року вона також має статус "пам'ятки архітектури місцевого значення". Її архітектура є яскравим прикладом післявоєнного сталінського неокласицизму.
"Хрещатик" — центральна станція міста, тому автори звернулися до джерел українського мистецтва. Там мармурові пілони оздобили яскравими вставками з майоліки, а поверх — карнизами із зображенням соняшника та кукурудзи. Стіни розмальовувала художниця-керамістка Людмила Мешкова.
Станція має три підземних зали — середній і два з посадковими платформами. З 1986 року "Хрещатик" отримав статус "пам'ятки архітектури місцевого значення".
"Арсенальна" стала найглибшою у світі — 105,5 метра під землею, а її вестибюль споруджували на поверхні й опускали під землю чотири місяці. Названа на честь розташованого поруч заводу "Арсенал".
Конструкція станції — "лондонського типу", на що вплинула глибина. Вона має короткий середній зал та є єдиною такою в Києві.
Стіни облицьовані білим та рожевим мармуром. У 1986 році "Арсенальній" присвоїли статус "пам'ятки архітектури місцевого значення", а до 2022 року вона була найглибшою у світі.
"Дніпро" — перша київська наземна станція метро з платформами берегового типу, розташована біля крутого схилу Дніпра. Бічні посадкові платформи розміщені на естакаді над Набережним шосе, продовженням якої є міст Метро.
Вона практично позбавлена художніх елементів та додаткових архітектурних деталей, але має скульптури "Мир" та "Праця". З 2008 року "Дніпро" має статус "щойно виявленого об'єкта культурної спадщини", а також "пам'ятки архітектури та містобудування, науки і техніки".
Сьогодні метрополітен Києва має три лінії протяжністю майже 70 кілометрів, 52 станції з трьома пересадковими вузлами. Щодня столична підземка перевозить близько 1,5 мільйона пасажирів.
Читай також: 72 роки тому у Києві відкрили міст Патона: історія
