Вісім українських фільмів, які рекомендує редакція "ТиКиїв": від документальних драм до комедій
Фото: UM Group
Українське кіно впевнено набирає обертів — у прокат виходять стрічки, які збирають повні зали, стають учасниками міжнародних фестивалів та отримують нагороди.
Команда редакції "ТиКиїв" створила власну добірку українських фільмів: від комедій до історичних стрічок та кіно про війну.
Ольга Правдюк, тренд-редакторка
Документальний фільм "20 днів у Маріуполі", який вийшов у 2023 році, знятий журналістом Мстиславом Черновим разом із фотографом Євгенієм Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко для Associated Press.
Я довго налаштовувалась на перегляд саме цього фільму. Розуміла, що буде складно… оскільки це про правду та реалії нашого сьогодення, але це також про героїзм та силу одночасно. Цей фільм мають побачити всі і пам'ятати… якою ціною нам дається наша свобода.
У стрічці показують перші 20 днів блокади Маріуполя російськими окупантами на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Творці стали останньою групою іноземних журналістів у місті, задокументувавши бомбардування, руйнування міста, вбивства цивільних та масові поховання.
Фільм здобув перемогу на кінопремії "Оскар" у 2024 році у категорії Best Documentary Feature. Також автори отримали Пулітцерівську премію за репортажі з Маріуполя.
Аліна Холбан, редакторка рубрики "Психологія. Соціум. Здоров'я та секс"
Драматичний фільм "Коли падають дерева" 2018 року режисерки Марисі Нікітюк. У стрічці запам'ятовується фантастична візуальна складова, природна акторська гра та високий ступінь відвертості, який в контексті історії не видається зайвим.
Подобається, як побутовий реалізм у стрічці співіснує з містичним світом — ніби персонажі живуть одночасно у двох реальностях. Якщо не помиляюсь, у картині присутні оммажі — на роботи Міядзакі та Мілле — і це робить реальність, створену Марисею Нікітюк, особливо об'ємною, багаторівневою.
Фільм розповідає історію нестримного кохання між підлітками Ларисою та Шрамом, які живуть у віддаленому українському селі.
У 2016 році сценарій став переможцем сесії Scrip Teast Award імені Кшиштофа Кешльовського в Каннах. Також фільм був представлений на Берлінському міжнародному кінофестивалі в програмі "Панорама".
Вікторія Кавтиш, авторка інтерв'ю
Соціальна драма "Цвітіння кульбаби" 1992 року режисера Олександра Ігнатуші. На думку Вікторії, стрічка є трагічно світлою й водночас безнадійно обнадійливою.
Юрась, головний герой фільму, щойно покинув радянську в’язницю — так само як і Україна вирвалася з обіймів Союзу. І саме на цій алегорії побудований фільм.
Тут є усе: нове життя, кохання, "незалежний рок-н-рол", пристосування й боротьба. А ще — цупкі пазурі московії, що тримають, замість убити чи відпустити. Стрічка часто не говорить, а в деталях, діях і символах висвітлює те, як Юрась, а з ним і країна, пізнають минуле, осмислюють теперішнє й по клаптиках збирають майбутнє.
На думку Вікторії, ці глибинні почуття ані важкі, ані гнітючі. Зовсім навпаки: п'янке світло й повсюдне цвітіння кульбаби дарують надію, потяг до минулого тішить, а також зароджується віра в те, що чорні круки будуть вільними у цілім небі.
Євгенія Катеринчак, редакторка новин
Містичний фільм жахів "Конотопська відьма" 2024 року режисера Андрія Колесника. Євгенію вразило те, що стрічка поєднує елементи українського фольклору та сучасність російсько-української війни.
Сльози були на очах від початку фільму, оскільки він повертає мене у лютий 2022 року, коли всі відчували сильний страх і не розуміли, що буде далі. Особливо мене вразили грим та костюми головної героїні, а також реалістичність сцен та справжність емоцій.
Стрічка розповідає про відьму з міста Конотоп, в яке на початку повномасштабної війни вдерлися російські окупанти. Головна героїня, відьма Олена, повертається до магічних сил, щоб помститися росіянам за вбивство її коханого.
Фільм отримав нагороду Silver Melies за найкращий європейський фантастичний фільм. Під час прокату стрічка зібрала понад 42 мільйони гривень.
Тетяна Трифонова, редакторка новин
Художній фільм "Кіборги" 2017 року режисера Ахтема Сеітаблаєва. Для Тетяни цей фільм є особливим, оскільки її друзі безпосередньо брали участь у бойових діях на території Донецького аеропорту.
Персонажі, звичайно, не були з них списані, але мої близькі друзі теж, як і герої фільму, переживали боротьбу за аеропорт.
Саме оборона Міжнародного аеропорту "Донецьк" імені Сергія Прокоф'єва, яка тривала 242 дні, стала основою сюжету. Головні герої — студент, фермер, учитель та музикант, які потрапляють в один підрозділ, як добровольці.
Українських воїнів, що захищали об'єкт, прозвали "кіборгами" за їхню надзвичайну витривалість та стійкість. Стрічка показує роздуми героїв про війну, цінності, свободу та Батьківщину.
Ірина Задорожна, редакторка рубрики "Мода"
Культовий фільм "Колір граната" режисера Сергія Параджанова, який був знятий наприкінці 1960-х років.
Це поетичний фільм із неймовірно красивими кадрами, збудований мовою символів і пройнятий вірменською культурою.
У центрі сюжету — історія видатного вірменського поета XIX століття Саят-Нови. Радянська влада таврувала його "незрозумілим для мас", але згодом шедевр світового кіно отримав належне визнання. Ним надихалися у своїх кліпах Мадонна й Леді Гага, а також захоплювалися Жан-Люк Годар і Мартін Скорсезе.
Реставрована версія фільму була представлена на 67-му Каннському кінофестивалі у 2014 році.
Анна Тихоненко, літературна редакторка
"Люксембург, Люксембург" 2022 року режисера Антоніо Лукіча. Анна порівнює цей фільм зі своїм життям — драматичною комедією. Головними акторами є учасники гурту "Курган & Agregat".
Витирала сльози, які проступали від сміху, бо, на мій погляд, гумор у "Люксембурзі" неймовірний — він наш, характерний, відображає ментальність, світобачення та ставлення до випробувань долі. Але, знімаючи цей шар, розумієш, що режисер підняв для себе дійсно болючу тему — стосунки з батьком, яких і не було. Думаю, багато кому ця проблематика відгукнеться.
На її думку, унікальність стрічки саме в цьому: ти дивишся і ловиш себе на думці: "це ж я, це ж було вже" — з тобою чи з кимось із близьких, але ти точно чув про це.
Фільм отримав приз за найкращу режисуру на 20-му Міжнародному кінофестивалі у Монте-Карло. Також його показали на Торонто International Film Festival у секції Contemporary World Cinema.
Вікторія Аронова, редакторка рубрики "Культура"
Сімейна комедія "Крашанка" режисера Тараса Дудара, яка вийшла на екрани у 2024 році. Вікторія вважає, що останніми роками, а саме від початку повномасштабного вторгнення, в Україні почали з'являтися фільми, за які "не соромно".
Почну з кінця: на прем'єрі "Крашанки" у фіналі фільму весь зал плескав стоячи. Дехто плакав — зокрема, я. Хоча спочатку ми всі дуже сміялися.
Фільм розповідає про двох дорослих дочок та їхнього брата, що на Великдень збираються у селі батька, який виношує ідею побудувати ракету, яка б долетіла до Кремля.
На думку Вікторії, фільм має не лише смішний сюжет, а й діалоги та ситуації. Загалом стрічка наповнена справді гарним гумором. Лінії героїв та їхніх стосунків у "Крашанці" не примітивні, а дійсно глибокі, також гарна акторська гра.
Прискіплива я за 120 хвилин майже не знайшла, до чого прискіпатися, тому після перегляду рекомендувала його усім, до кого могла дотягнутися. Чесно, як на мене, "Крашанка" — це суцільне задоволення. Якісно зроблене. І так — з тими самими "сенсами", про які зараз так люблять говорити всі — але сенси ці органічно у стрічку зашиті — як і має бути.
