Три київські археологічні пам'ятки занесли до Держреєстру нерухомих пам'яток
Фото: ТиКиїв
Три київські пам'ятки занесли до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятки археології місцевого значення. Таке рішення ухвалив Мінкульт.
Серед занесених до Держреєстру пам'яток:
- залишки мурованої церкви ХІІ–ХIV століття, вул. Волоська, 21–25;
- печерне житло кінця ХVIII–ХІХ століть, північно-східний схил гори Щекавиця;
- залишки церкви ХІІ століття, Вознесенський узвіз, 22.
Ці археологічні пам'ятки є автентичними об'єктами археологічної спадщини та невідтворними джерелами знань про життя, матеріальну і духовну культуру населення Давнього, пізньосередньовічного та модерного Києва.
Про кожну з пам'яток ми розповімо окремо.
1. Залишки мурованої церкви ХІІ–ХIV століття
Залишки храму, який не згадують літописи, виявили біля перетину вулиць Волоська та Верхній Вал у котловані спорудження будинків №21–25 на місці знесеної старої забудови. У 1981 році їх дослідили фахівці Подільського загону Київської археологічної експедиції під керівництвом Костянтина Гупала.
На глибині 1,5 метра виявили фундаменти церкви ХІІІ–XIV століття та залишки кладки із цегли-плінфи ХІІ століття. Це був невеликий тринефний храм завширшки 13 метрів із порядовою кладкою стін. Храм продовжував існувати й в XIV столітті.
2. Печерне житло кінця ХVIII–ХІХ століть
Невелику печерну споруду виявили в 1991 році на північно-східному схилі гори Щекавиця. На рівні підлоги привхідної камери було зібрано кілька фрагментів стінок гончарних посудин, найбільш ранні з яких датуються давньоруським часом, а найбільш пізні — XVIII–XIX століттями.
Вхід до печери являв собою отвір з округлим склепінням, вертикальними стінками і горизонтальною рівною підлогою. Від входу починалася невелика привхідна камера прямокутної форми з округлим склепінням та прямовисними стінками. У південно-східному куті привхідної камери виявили отвір печерного коридору з округлим склепінням, який відкривався в торцеву печерну камеру. У стінках цього коридору знайшли 4 прямокутні ніші. Торцева камера печерної споруди, розташована в західному кінці коридору, являла собою підземне приміщення.
3. Залишки церкви ХІІ століття
Залишки церкви на Вознесенському узвозі, 22 у 1878 році дослідив археолог Петро Лашкарьов. На той час стіни храму збереглись на висоту до 1 метра, також збереглися залишки фрескового розпису.
Фундаменти, залишки стін і стовпів храму були складені із цегли на розчині вапняку із сумішшю товченої цегли. Підлога церкви була з квадратних керамічних плиток, викладених у шаховому порядку на вапняковій підмазці.
Вдруге залишки церкви у 1947 році дослідив археолог Михайло Каргер, який з'ясував, що це був одноапсидний храм середини ХІІ — початку ХІІІ століть. Під час розкопок було зібрано чимало фрагментів різнокольорових полив'яних плиток від підлоги, фрагментів фрескового живопису, уламків шиферних плит, шматків свинцевих листів від покрівлі та інших будівельних матеріалів.
Раніше "ТиКиїв" писав, що Україні повернуть археологічні артефакти, які незаконно вивезли за кордон. Детальніше про це дізнавайся тут.
