Арсен Мірзоян: "У воєнні часи вберегти треба все — країну, родину, кохання, життя та його сенс"
Фото: пресслужба співака
Співак та волонтер Арсен Мірзоян зараз працює над другою частиною альбому "Сонце", перша частина якого вийшла у листопаді 2023 року. Арсен вважає, що у воєнні часи вберегти треба все — країну, родину, кохання, життя та його сенс і ділиться, що в новому альбомі буде дует з дружиною — Тонею Матвієнко. Артист розповів, як йому вдається поєднувати творчість, сім'ю та волонтерство.
Арсене, у твоєму новому альбомі "Сонце" однойменна пісня присвячена твоїй доньці Ніні. Водночас слово "сонце" асоціюється з життєвою силою і новим початком. Чому ти обрав саме цю пісню головною? Чи є в цьому якийсь символізм?
Заголовна пісня альбому має нести найважливіше значення і підкреслювати головну цінність серед актуалізованих тем. У композиції "Сонце" є навіть якась терапевтична дія, вона і є світлом серед всіх пісень в альбомі. І хоча трек створювався невимушено і задачі я перед собою такої не ставив, вийшло саме так. Справжні цінності перестають бути банальними — війна оголила істини. Ніна — наше Сонце і ми в родині — як планети навколо неї.
У цьому альбомі ти також торкаєшся теми війни та воєнного часу в Україні. Як вважаєш, повинен бути взаємозв'язок між музикою і часом, в якому вона створена, чи для того, щоб лишитися в століттях, потрібно творити поза часом?
Війна ніколи не була поза часом, це по-перше. Як я співаю: "100 500 тисяч раз. Всі люди — браття — я чую знов"… А по-друге, зараз вирує інфляція гуманності. Щось знецінюється, щось стає найдорожчим. Зникають відтінки й світ ділиться на чорне та біле, своїх та чужих. Тому митець не може не реагувати на події. Емоції все одно виплескуються на папері.
Пісня "Співай" — сатира на артистів, що спекулюють ситуацією в Україні, в піснях яких "всі слова за гроші" і які співають про те, чим ніколи не жили. Ти називаєш їх "вторинними героями книг". Як думаєш, чому, попри все, багато таких артистів навіть зараз мають шалену популярність? Чи аудиторія зовсім не розбирається, хто є хто?
"Піпл хаває" — цей вислів старий, як Гете. Я ж вважаю, що не треба приміряти чужі чоботи, спробуй пройти у своїх — досвід цінніший за уявний світ. А головне — я знаю багатьох артистів особисто. Їх риторику в житті, риторику зі сцени, вчинки, гонорари, як обирається тема наступного треку, щоб охопити більшу аудиторію... Рівень спекуляції кон'юнктури зараз такий, що можна нову церкву реєструвати... Популізм рівня "зробив на гривню, набрехав на три", і все це з гордо піднятою головою. Прикро, що половина таких артистів не усвідомлює цього.
Як вважаєш, чи може музика бути одним з інструментів розуміння себе та інших?
Митець — совість нації. Цим все сказано. Піар-кампанії неспроможні довго прикривати правду. Тому, так, музика оголює сенси. Я чув багато пісень — деякі як про мене. (Посміхається.) Як сказав Дмитро Павличко у своєму вірші "Пророцтво" ще у 1991 році: "Коли надійдуть танки й бетеери, і вдарить по знаменах кулемет, — ті вмруть, а ті сховаються в печери. Та на Майдані лишиться поет. Він буде сам під кулями стояти без наляку й жалю, як Прометей, і кров стече … Рабів народить мати, та він оберне знову їх в людей!"
Як війна та волонтерська діяльність вплинули на твоє художнє сприйняття світу?
Я став прагматичнішим, припинив щось комусь доводити, а головне — собі. Але знайомі просять пісні про кохання, а я їх заспокоюю тим, що попереду друга частина альбому "Сонце".
З початку повномасштабного російського вторгнення співак Арсен Мірзоян разом з іншими волонтерами допомагає військовим. Він возить в Україну з Європи карети швидкої допомоги, авто для ЗСУ, обладнання для шпиталів та перинатальні швидкі. А ще співає на передовій для наших захисників.
Разом із командою волонтерів ти купив і привіз в Україну вже понад 1300 машин для ЗСУ, а також активно забезпечуєш армію дронами, тепловізорами, маскувальними халатами та іншими необхідними речами. Ти не приховуєш, що навіть брав кредити для цього… Як ти між усім цим знаходиш час на музику та сім'ю?
Запитайте краще, як між музикою і сім'єю я знаходжу час на волонтерство… Ну, з музикою зрозуміло — було не до неї. Але в один момент просто вирішив, — треба записати альбом. Брак часу, брак грошей, постійний пошук влучного моменту для цього... Якось зупинився і сказав собі: "Досить. Легше не буде. Бери й роби". Першу частину вдалося втілити в життя. Щодо родини, Тоня і Ніна рік були в Британії, і ми так само домовилися, що вони повернулися. Бо треба жити зараз, родиною. Вберегти треба все — країну, родину, кохання, життя та його сенс, який я досі шукаю. Обійми рідної людини — найкращі ліки від усього. Так що домовлятися ми вміємо, особливо, коли в сімейний бюджет влітає Mavic 3T.
Смерть твоєї тещі Ніни Митрофанівни Матвієнко якось позначилась на атмосферу в сім'ї?
Звісно, і досить суттєво… і цю порожнечу нічим не заповнити.
А на творчість? Багато хто вважав, що авторитет матері впливав на твою дружину Тоню Матвієнко і в музичному сенсі...
Одне знаю достеменно — на сцену Тоні було важко виходити, тим паче виконувати пісні мами. Я сам досі ніяковію, коли Тоня виконує "Сік Землі". До речі, зараз Тоня готує пісню про маму.
Що Тоня говорить про твій альбом "Сонце"?
Каже, що це потужно й по-новому, але вона ж знає про другу частину. І про нашу дуетну пісню. Тому далі буде…
Коли ти даєш концерти в зонах бойових дій, чи думаєш про те, що цей концерт може бути останнім?
По-перше, я не назву це концертами. Це більше схоже на квартирники. Буває, і по шість годин співаю та між піснями ходимо з хлопцями-військовими на перекур. (Посміхається.) По-друге, я про смерть не думаю, навіть під обстрілами.
Чи змінилося твоє розуміння сенсу життя внаслідок усього цього?
З розумінням сенсу життя у мене й досі питання, війна не впливає на це ніяк. Війна навіть полегшила мені задачу — деяких знайомих я викреслив зі свого життя назавжди. Але рівень моєї гуманності не поменшав.
З чим для тебе в першу чергу асоціюється воєнний Київ?
В уривках пам'яті автомати серед Ніниних іграшок, каністри бензину, мій друг Саша Положинський тягає ящики з овочами, а потім ми нарізаємо каримати… Емоції, коли вперше по рації чуєш: "Зустрічаємо колону, на вогонь не відповідаємо"… Рашистський десант на "Чайці", перелякані жінки з дітьми в салоні спринтера, знищене село Мощун і буряти в чорних пакетах. І купа есемес "Я ти?".
Як, на твою думку, столиця звучить зараз?
Яка у неї мелодія? Як пісня "Тартака" — "А я просто мовчу".
