Dima Prokopov: "Моє серце зараз вільне, я всього себе присвячую творчості"

Фото: пресслужба Dima PROKOPOV

Простий хлопець із Поділля знайшов у Києві нового себе, а зараз Київ надихає артиста-романтика на творчість і створення  хітів, прихильники ж чекають на його концерти... Ми поговорили з Dima Prokopov (31) про його шлях до успіху та підкорення жіночих сердець музикою. 

Дмитре, вітаємо з прем'єрою нової пісні "Яскраво світи"! Кому присвячена ця робота? 

Цей трек присвячений усім українським жінкам і дівчатам, як і більшість моїх попередніх релізів. І ними натхненний, адже після концертів дівчата залишали мені багато коментарів із проханням створити ще одну пісню, яка б надихала й мотивувала їх так само, як пісня "Ти щаслива будеш". Так мені прийшов вислів "Яскраво світи", адже я мрію, щоб кожна українка, попри всі труднощі, знайшла в собі це внутрішнє світло, повірила в себе та засяяла зсередини. Я хочу нагадати кожній цією піснею, що вона унікальна та гідна найкращого!

В одному зі своїх інтерв'ю ти назвав себе ліричним психологом для дівчат. А чи твоє серце зайняте? 

Моє серце зараз вільне, і я всього себе присвячую творчості, концертам, розвитку, спорту… В минулому в мене були довготривалі стосунки, які залишили після себе певний досвід. Зараз я не поспішаю з новими стосунками. Мені здається, що всьому свій час, і сім'я, яку я дуже хочу, буде в моєму житті. 

А щодо ліричного психолога, то в новій відеороботі "Яскраво світи" мене можна побачити в такому образі. Музична терапія — так я можу схарактеризувати свої пісні, і так відчувають їх мої слухачі. 

Твій найпопулярніший трек "Ти щаслива будеш" — переспів хіта Назарія Яремчука "Гай, зелений гай". Він набрав понад 34 мільйони переглядів у Youtube. Інші релізи також не відстають. У чому секрет твого успіху? Що ти міг би порадити тим, хто починає свій музичний шлях?

Якщо не вдається писати пісні, але ти класно співаєш — кавери на старті сольної кар'єри можуть допомогти зібрати хоча б мінімальну аудиторію. До "Ти щаслива будеш" я мав багато пісень і пробував різні стилі — щось заходило аудиторії, щось — ні. Але в цю пісню я дуже вірив і відчував, що вона може знову переродитися й змінитися. Мені хотілося зробити кавер на якусь відому українську пісню – і так сталося, що саме "Ти щаслива будеш" стала новим хітом. 

Я завжди, коли говорю про "Ти щаслива будеш", то дякую її авторам — композитору Олександру Злотнику й поету Юрію Рибчинському. Колись я був на особистій зустрічі з легендарним Олександром Злотником, і досі згадую, як він благословив мене на виконання цієї пісні та загалом дуже підтримав мене. 

Ти активно просуваєш свою творчість у ТікТок. Як зробити так, щоб під звук на твою пісню почали знімати відоси? Як зачепити слухача? 

Перше та найважливіше — знати свою аудиторію: що вона любить, чим цікавиться, що слухає. Я не випускаю пісні спеціально під ТікТок, просто виходить, що люди знаходять себе в моїх треках і використовують їх у своїх відео.

Тому я б порадив робити те, що органічно тобі як артисту, не вигадувати щось спеціально під тренд, бо це виходить штучно та награно. Я люблю те, що роблю й створюю від душі, — аудиторія це відчуває.

Ти інколи ділишся в соцмережах рецептами страв. Любиш готувати? В тебе є фірмова страва? 

Я люблю готувати — це одна з моїх медитацій! (Усміхається.) Раніше я балував свою другу половинку сніданками та вечерями, а зараз готую для себе. Я люблю естетику в їжі: коли все красиво розкладено на тарілочці. Тому, коли я готую сніданок, я його завжди гарно оформлюю. Раніше любив готувати м'ясо на грилі, але оскільки зараз багато часу приділяю спорту, то раціон змінився в бік правильного харчування та поповнився рибою й овочами. Тому фірмова страва на сьогодні — паста з морепродуктами.  

Для тебе пише музику Нікіта Кісельов, як зародилась ця співпраця і чи не плануєте ви спільну роботу? 

Нікіта став співавтором пісні "На крилах" й автором пісні "З тобою спокійно", яка й стала приводом для знайомства. Поліна Дашкова показала мені демку, яку їй надіслав Нікіта, і вона мене дуже зачепила. Так ми й почали співпрацювати. Загалом я працюю з різними авторами. Спільних пісень поки не плануємо, але творчість — справа непередбачувана. 

Наразі  в тебе триває тур містами України. Які цікаві історії траплялися на концертах?

Зараз дуже крутий період у моєму житті, який надихає мене творити ще більше. Мені надзвичайно цікаво бачитися та спілкуватися зі своєю аудиторією, відчувати її, чути, як глядачі співають мої пісні — це до мурах.  Плюс — я відкриваю для себе Україну, знайомлюся з новими містами, краєвидами. 

А історій із концертів багато. Я часто кличу діток на сцену, коли виконую пісню "Вірю, не вірю". Малечу, яка виходить до мене, називаю балетом "Щасливі". Таке собі відсилання до хіта "Ти щаслива будеш". Діток це дуже підтримує й дарує їм неповторні емоції, а мені приємно, що вони радіють від такого перфомансу. 

Але найкращі історії, напевно, це коли закінчується концерт, я перевдягаюсь у гримерці, а дівчата під вікном співають мої пісні. 

Після концертів я отримую багато повідомлень, щоб я повертався та що мене тут завжди будуть раді бачити. Коли тебе дійсно люблять, знають твою творчість та дуже чекають на нові концерти — це надихає артиста!

Ти переклав пісню Макса Барських "Неземная". Чи не задумувався ти, щоб звернутися за авторськими правами на цей твір? 

Якось я їхав у потязі та почав наспівувати "Моя, моя неземна…" і подумав: а що, якщо перекласти шматочок і викласти в ТікТок. Так я і зробив, але не збирався перекладати пісню цілком, щоб потім її виконувати. Все ж таки я націлений на власну творчість, а не на кавери. Тому й не звертався за авторськими правами, адже для мене це був більше такий творчий експеримент.

А ось свої пісні, які виконані ще російською мовою, я обов'язково перекладу, вже працюю над цим. 

У дитинстві ти боровся із зайвою вагою, як зараз тримаєш себе в формі, чи займаєшся в залі? І що ти порадиш людям, які борються з комплексами?

Зараз я займаюся спортом 3–4 рази на тиждень. Навіть якщо я на гастролях, мій ранок завжди починається із зарядки або з пробіжки. Спорт для мене є важливим — він тримає мене в тонусі. Коли я почав регулярно тренуватися, я став впевненіше почуватися, краще відчувати своє тіло. 

Найголовніша порада — це жити заради себе самого, а не заради когось. Якщо тобі не комфортна зайва вага — працювати з цим, тому що ніхто за тебе це не зробить. Загартовуватися силою волі, не здаватися та впевнено йти до своєї мети. 

У тебе є старша сестра Олена, яка тобі дала поштовх для кар'єри. Вона перша, хто слухає твої демки? 

Так, і не тільки вона. Вся моя сім'я: батько, мама, сестра — це мої перші радники. Я завжди відправляю їм демоверсії пісень, і їхня думка мені важлива. Після релізу нового треку ми весь день були на зв'язку, обговорювали кліп, пісню. Моя родина мене підтримує і я їм нереально за це вдячний! 

Ти від самого початку працював сам, а зараз із лейблом POMITNI. Як почалась ця співпраця? Чи стало тобі легше втілювати свої ідеї з допомогою продюсерського центру? 

Моя робота з лейблом Pomitni почалася на початку повномасштабного вторгнення, коли я побачив у соцмережах, що вони зробили ребрендинг і стали відкритими для нових молодих артистів. Я скинув демку нової пісні, їм сподобалося — так ми й почали працювати.

Зараз лейбл Pomitni — це наче моя сім'я, яка робить все можливе для того, щоб я ставав кращим, а моя музика була помітнішою, потрапляла на музичні платформи, до плейлистів тощо. Я отримую багато порад, консультацій. На мою думку, щоб ставати кращим чи популярнішим, артист має співпрацювати з командою професіоналів. Дуже дякую Ірині Горовій та всім, хто причетний до роботи зі мною! 

Ти з Кам'янця-Подільського, а виріс у селі. Які звички в тебе залишилися з рідного місця?

У мого рідного міста темп зовсім інший — все повільніше та спокійніше. Але я вже звик до ритму Києва, й мені він подобається. Тому, коли я на тиждень приїжджаю додому, вже хочу повернутися до столиці,  працювати, кудись бігти у справах… Це два зовсім різні за характером міста. За час життя в Києві звички, звичайно, змінилися. Напевно, з Кам'янця-Подільського зі мною залишився суржик. (Сміється.) Але я намагаюся постійно вдосконалювати свої знання з мови. 

Пригадай, яким був твій переїзд до столиці!

Я переїхав до Києва, коли почав навчатися в Київському національному економічному університеті. І, звісно, для мене як для хлопця з маленького міста, багато чого було незвично. В перший час мені здавалося, що я тут жити не зможу. А зараз вже не розумію, як не жити в столиці, адже це найкраще місто для артиста. 

Пам'ятаю, як десь на другому тижні перебування в Києві зі мною сталася пригода в метро: іноземці з Єгипту чомусь вирішили, що я вкрав їхній гаманець і викликали поліцію. Звичайно, у мене був стрес: я тільки переїхав до нового великого міста, перший курс, все незнайоме, ще мене і звинувачують у тому, чого я не робив. Але все владналося, хоч і довелося прокататися на патрульній машині до відділку. Зараз вже згадую це з усмішкою.

А за Кам'янцем я сумую та намагаюся хоча б раз на місяць їздити до родини. Яка б не була зайнятість, знаходжу день-два, щоб приїхати додому та  переналаштуватися, відпочити та провести час із рідними. 

Думаю, Київ змінив мене на краще. Це місто, яке завжди тримає в тонусі та мотивує більше працювати, постійно розвиватися. Тут в мене з'явилися нові друзі, моя команда, і столиця вже стала для мене другим рідним домом.

Куди б ти зводив друзів які вперше приїхали до столиці? Які твої місця сили в Києві?

Київ дуже різнобарвний — цим він мені подобається. Кожен район особливий! Мені добре бувати на березі Дніпра, тому я б спочатку пройшовся б із друзями Хрещатиком до Скляного мосту (пішохідно-велосипедний міст через Володимирський узвіз. — Прим. ред.) та спустився на Поштову площу. Дуже люблю зустрічати тут заходи сонця!  

А тим, хто вже встиг погуляти та роздивитися місто, порадив би піти на Байкове кладовище — я нещодавно відкрив для себе це місце, пам'ятку, де поховано багато величних українських постатей.

Своїми місцями сили можу назвати Михайлівський собор, Контрактову площу та Дніпро. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter