Євген Клопотенко: "Важливо не як ти, а де і з ким"

Фото: пресслужба Євгена Клопотенка

Шеф-кухар, ресторатор, кулінарний блогер, завидний холостяк Євген Клопотенко (37) відомий своїм просуванням нової культури харчування в Україні та гастродипломатією за її межами. Ми зустрілися з Євгеном у Києві та поговорили не тільки про роботу... 

Женю, з початку повномасштабного вторгнення ти активно займаєшся гастродипломатією. А не думав про те, щоб піти в ЗСУ чи в тероборону?

З перших днів вторгнення я намагався подбати про безпеку родини та своєї команди. До того ж перебував тоді за містом і, приміром, вступати до тероборони в маленькому селі не бачив сенсу. Також розумів, що принесу більше користі на своєму місці. Адже від першого дня великої війни ми з командою підтримували українців через їжу. Я активно займався гастродипломатією та у світовому інфопросторі розповідав про події в Україні. І тривалий час був зосереджений лише на цьому. 

Ти вже оновив дані в ТЦК?

Звісно, у перший же день дії закону про мобілізацію.

В перші місяці війни ти відкрив заклад у Львові. Це пов'язано з переїздом туди багатьох людей?

Я мав масштабні плани на 2022 рік — хотів відкрити новий заклад у Львові. Повномасштабна війна прискорила події. Коли у перші дні вторгнення я приїхав до міста Лева й побачив ту кількість людей, які у відчаї, часто без речей та ресурсів для нормального життя, евакуюються, вирішив, що мушу бодай якось допомогти. Так з'явилося кафе "Інші". Ми з партнеркою Інною Поперешнюк відкрили його за п'ять днів. Такою була наша реакція на запит людей і виклики часу. 

Зараз ти живеш у Києві?

Нині мені доводиться жити на кілька міст і балансувати між десятками ініціатив та проєктів. Війна кардинально змінила мій графік. Він і до повномасштабного вторгнення був дуже щільний, але зараз — просто шалений. По-перше, я постійно маю їздити з Києва до Львова. В обох містах розташовані мої заклади, працюють команди. По-друге, я часто проводжу благодійні вечері за кордоном. Здається, до повномасштабної війни був завантажений на 100%, а сьогодні — на 150%. Але я не скаржуся, бо найефективніше, що можу зробити зараз, — підтримувати та розвивати Україну через культуру їжі.

Яке твоє улюблене місце в Києві?

Маю багато таких місць, але публічність не завжди дозволяє мені їх відвідувати. Втім, коли є змога, приходжу в Ботанічний сад ім. Гришка — люблю звідти милуватися панорамою міста. Також мені до вподоби локація під мостом біля метро "Славутич". На жаль, там звели багато забудов, тож місцина почала втрачати свій шарм. Обожнюю весь центр — Володимирську гірку, Золоті ворота, Андріївський узвіз. Та завжди намагаюся відкривати для себе Київ, шукати, досліджувати нові цікаві місця. 

Ти виступив ініціатором розроблення стратегії розвитку Житнього ринку, тендер на оренду якого оголосили цього року в системі Prozorro. Чому для тебе важливо підтримати саме його? Адже в столиці руйнуються й інші історичні будівлі…

Я пам'ятаю Житній з дитинства, ще відтоді, як малим їздив з автовокзалу навпроти у село до бабусі. Я проїжджав Поділ і завжди заходив на ринок: купував собі одяг, їжу, різні смаколики... Зараз теж буваю тут часто — поряд розташований мій ресторан "100 років тому вперед". Тому для мене це дуже знакове, важливе місце. 

Щоразу, як я сюди приходив, заплющував очі на очевидні проблеми. Але одного дня зупинився й подумав: як це все може відбуватися з такою важливою локацією?! Почав глибше вивчати питання й захотів зробити для ринку щось добре. Особливість Житнього в тому,  що це один із найстаріших чинних ринків Києва. Ще за часів Київської Русі наші предки проводили тут віче, а з XV століття він був торговельним центром міста. Його історичне та культурне значення — величезне!

Я хвилююся, щоб Житній не спіткала доля Сінного ринку. Якщо пригадати, Сінний також потребував ремонту та інвестицій, а потім його просто знесли. Я щороку спостерігаю, як Житньому стає все гірше, й мені лячно від усвідомлення, що одного дня він просто зникне. Тому я вирішив зробити все можливе, щоб цього не сталося.

Що саме ви з командою зробили для його порятунку?

З найголовнішого — нам вдалося змінити ставлення місцевої влади до ухвалення рішень. А також донести, що всі питання мають обговорюватися з громадою. У нас відбувся діалог, утворили робочу групу, до складу якої мене долучили. Відтепер, як представник громадськості, я можу контролювати всі процеси, що стосуються Житнього ринку. Звісно, попереду ще багато складних і непопулярних рішень, але я переконаний, що разом ми зможемо напрацювати найкращі шляхи розвитку цього простору. 

Що б ти хотів бачити там у майбутньому?

Мрію про те, щоб це був прогресивний, сучасний, красивий простір. Щоб сюди приїжджали туристи й бачили, що наш Житній нічим не гірший за європейські ринки такого формату. Щоб сюди приходили шеф-кухарі й купували продукти для своїх ресторанів, а для киян та гостей міста Житній став центром гастрономічного та культурного життя.

Торік улітку ти говорив в інтерв'ю, що не хочеш одружуватись, а вже восени з'явилася новина, що справив весілля зі співачкою Вікторією Родько. Потім ти пояснював, що це був піар. Прокоментуй це, будь ласка!

Це лише ситуатив, який трохи вийшов з-під контролю... Ніяких інших змістів, а особливо намірів когось образити я точно не мав. Чи було все зроблено заради піару? Ні. Чи це стало піаром? Так. Якби я міг передбачити, що допис викличе такий резонанс, я б, мабуть, його не публікував. Але сталося так, як сталося. У публікації ми мали привернути увагу до благодійного збору на ЗСУ, а для допомоги війську всі методи добрі.  

Уявляєш себе сім'янином, батьком…?

На мою думку, дитина має доповнювати життя, а не змінювати його кардинально. Гадаю, мій спосіб життя був би дещо іншим, я б відмовився від деяких побутових звичок. Уявляю себе гарним батьком: зрілим, вільним, позитивним, сучасним. Таким, що виховуватиме дитину із задоволенням. 

Як ставишся до критиків шкільного меню від Клопотенка, яке запровадили в українських школах з 2021? Дехто з них говорить, що страви з нього не відповідають реаліям українського життя?

Дехто — це хто? Люди, які готують ці страви за рекомендованими рецептурами? Чи це діти? Чи їхні батьки, що виросли на радянській їжі й вважають, що все інше не окей? Про які саме реалії йдеться? Насправді зміни в шкільному меню дуже прості, адже фактично до страв додалися спеції, соуси та більше корисних інгредієнтів. Приміром, раніше діти в школі їли салат із буряком. А зараз — салат з буряком і чебрецем. Якщо хтось вважає, що така страва не відповідає українським реаліям, я навіть це не коментуватиму.

Як привчити дитину до корисної їжі?

Якщо з дитинства розповідати та показувати, що таке здорове харчування, то в дитини формуються уявлення про здорову їжу. Це насамперед про вибір продуктів, збалансований раціон, розуміння, що таке здорова тарілка і як це все впливає організм людини. Процес формування здорових звичок у дитини може бути драйвовим, цікавим, захопливим, якщо докласти трошки зусиль.

Кажуть, що під час знімання телевізійних шоу, в тебе навіть у твоєму власному райдері лише страви української кухні... Чи полюбляєш ще якусь кухню, крім нашої?

Оскільки я відроджую та популяризую українську гастрономію, люди звикли асоціювати мене лише з нею. Та це не означає, що я щодня їм лише борщ, галушки чи верещаку. Щоб зробити свою кухню сучасною, популярною, просто необхідно знати гастрономічну культуру інших країн. Адже ти маєш розуміти, з ким, так би мовити, граєш на одному полі. Тож можу сказати, що полюбляю кухню усього світу. 

Ти вважаєш себе зіркою, медійною персоною чи відомим бізнесменом? 

Вважаю себе медійною персоною. Все-таки більшість людей досі бачить у мені шефа та інфлюенсера. Так, усі напрями моєї діяльності приносять непогані кошти — це заслуга і команди, й особисто моя. В усіх наших проєктах та ініціативах дуже багато мене — від власне ідеї до результату. Насправді я бізнесмен з великою соціальною місією. Гадаю, зіркова хвороба мені вже не загрожує. Я вже пройшов цей життєвий етап.

Якось в інтерв'ю ти розповів, що витрачаєш близько 160 тисяч грн на місяць, а також поділився, що у тебе є водій та асистентка. Складається враження, що Клопотенко дуже любить комфорт. Що для тебе важливіше за нього?

Насправді комфорт для мене не є першочерговим. Приміром, я полюбляю риболовлю. Можу сам вирушити на неї автівкою, а можу з водієм. Можу обідати на природі з пластикового посуду, а можу подбати про естетику і взяти з собою скляний. Можу спати в якісному наметі, а можу просто під ялинкою. Якщо є змога мати більш-менш комфортні умови — це круто. Але якщо їх не буде — мені з цим теж абсолютно окей. Важливо не як ти, а де і з ким. Все інше не має значення. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter