Маша Кондратенко: "В нас із Klavdia Petrivna є спільна таємниця, спільна авантюра…"

Фото: пресслужба Маші Кондратенко

Співачка Маша Кондратенко (24) пообіцяла, що ми ще побачимо її в кіно й театрі, розповіла про те, як навчилася бути собою, та про плани підкорити світову сцену. Які компліменти Маша найчастіше чує від чоловіків? Читай в інтерв'ю!

Машо, нещодавно у тебе вийшла дуетна композиція з Klavdia Petrivna "Їде дах". Трек набрав 1,2 млн переглядів на YouTube. Як гадаєш, із чим пов'язаний такий успіх, і чи сподівалася ти на це? 

Усе дуже просто — пісня ж класна! Ми, звісно, сподівалися, що трек сподобається, та успіх тієї чи іншої роботи майже неможливо спрогнозувати. Тож зараз бачити результати — дуже приємно! 

"Їде дах" — про відчуття людей в наших реаліях, про ставлення до часу, який летить шалено, про кохання. В моєму куплеті є слова: "Завжди кінець — це початок нового. Хорошого чи ні — неважливо якого". Думаю, це надважливо чути всім нам сьогодні, коли ми так чи інакше змушені прощатися з минулим і починати все з чистого листа. Сподіваюся, пісня й надалі буде розлітатися та відгукуватися слухачам! 

Ти довго натякала, що  Klavdia Petrivna — це твоє альтер его, а потім Христина Соловій заявила, що Klavdia Petrivna — це Cоломія Опришко. Це кроспіар? Навіщо тобі популяризація цього проєкту? 

Це наша з Klavdia Petrivna таємниця, наша спільна авантюра. Їй передувала цікава історія, що сталася, якраз коли ми подружилися. Ми спільно знайшли класний творчий конект і, гадаю, за декілька років я захочу розповісти про це в усіх деталях. Але поки що ми зберігаємо інтригу й даємо простір для фантазії аудиторії. Подивися кліп на нашу пісню "Їде дах" — і все сам зрозумієш!

Ти змінювала свій творчий псевдонім вже декілька разів. Це радили тобі продюсери чи ти сама не наважувалася виступати під реальним іменем та прізвищем?

Я мала досвід роботи з двома продюсерами, але ті три псевдоніми, що в мене були (Меджик, Марічка, Маша Краш), я сама собі придумала. Після Маші Краш я вже не збиралася повертатися до зміни псевдоніма. Хоча мені радили це продюсери, аргументуючи своє бажання тим, що коли ти стаєш публічною особою, до тебе буде прикуто багато уваги, як позитивної, так і негативної, тож нехай якась негативна енергетика буде спрямована на псевдонім, а не на моє власне ім'я. Та згодом я усвідомила, що дуже втомилася від всіх цих Маш, Крашів, Мейджиків і хочу, щоб мене знали як Машу Кондратенко. Пригадую, що ще до початку повномасштабного вторгнення у мене була зустріч з Артемом Пивоваровим, якого я вважаю своїм наставником, адже ми з ним давно знайомі. Я розповідала йому про всі свої пригоди, про контракти з продюсерами й запитувала думку про сценічне ім'я, бо знала, що і в нього раніше був свій гурт, який мав певну назву. І Артем дав мені класну пораду, спираючись на свій досвід. Він сказав, що коли  працював під псевдонімом, про нього знало небагато людей, а як тільки повернувся до свого імені, то й став Артемом Пивоваровим, якого тепер всі знають. Артем підштовхнув мене до того, чого мені дійсно хотілося: повернутися до свого імені, бо в нього закладена найкрутіша енергія ще при народженні! 

В одному зі своїх інтерв'ю ти розповідала, що вважаєш себе кар'єристкою. Яким бачиш розвиток своєї кар'єри, щоб ти була нею задоволена? 

Я кар'єристка на сто відсотків, але мені вдається поєднувати кар'єру, особисте життя, родину, відпочинок тощо. Поки що в мене виходить балансувати між цим. Але для мене робота завжди була й буде на першому місці. Коли я зможу бути задоволена кар'єрою? Мені здається, що ніколи — я завжди буду прагнути до чогось більшого, ніж маю. Сенс життя полягає в розвитку, в постійному досягненні різних цілей, у здійсненні своїх мрій.

І поки що мені просто хочеться, щоб люди знали мої пісні, й не тільки, до прикладу, "Ваньку-встаньку", а дізнавалися про мої різні творчі можливості. Хочеться показувати людям свою глибину й лікувати їх своєю музикою. Також планую розвивати кар'єру не тільки в Україні, мрію й про інші горизонти.

У своєму TikTok ти якось опублікувала кадри з серіалу "Школа", в якому зіграла роль школярки Соні. Чи спілкуєшся ти з кимось із колег за знімальним майданчиком?

Участь у серіалі "Школа" — це один із важливих етапів в моєму житті, адже тоді я змогла заявити про себе українському шоубізнесу. Це був важливий крок, класний досвід, чудовий період. Я й досі підтримую зв'язок із деякими акторами серіалу. Іноді можу списатися з Ірою Кудашовою, але найближче ми спілкуємося зараз з Олею Шелбі, бо нас із нею поєднує музика — вона також співає. До того ж під час роботи над серіалом ми з нею стали доволі близькими подругами.

Чи є в тебе акторські амбіції? Чи хотіла б ти знову зіграти в кіно? 

У дитинстві я грала в театрі, а також мріяла зніматися в кіно. Відверто кажучи, мені більше подобається театр, але він вимагає багато часу, який мені потрібен на музику. Втім амбіції акторки, кіноакторки я теж маю. І оскільки в мене був досвід роботи в кіно, хочеться накопичити в собі енергію, щоб мені в кадрі знову було що сказати очима. Я впевнена, що ви ще почуєте про мене в кіномистецтві! (Посміхається.)

Ти активно просуваєш свою творчість у TikTok й Instagram. Але ж там є не лише прихильники, а й хейтери. Як реагуєш на негативні відгуки в соцмережах?

Була хвиля хейту у соцмережах, після якої я звернулася до психолога, багато працювала над собою, мене сильно підтримувала моя команда, моя родина. Але мені було суперскладно, бо такі жахливі речі писали! І важко зрозуміти, чому ти займаєшся творчістю, створюєш пісні, а тобі за це… бажають смерті.

Мене іноді питали друзі або знайомі, як я це все вивозила. Я вдавала, що все це ігнорую, хоча насправді щодня читала ці коментарі й не розуміла, що мені з цим робити. Але зараз все кардинально змінилося після слів мого друга, артиста Тумазара. Він мені пояснив, що деякі люди пишуть мені про те, що я якась смішна, роблю якусь фігню, бо самі не можуть собі цього дозволити, тому й виливають на мене свою агресію, адже бачать у мені те, що хотіли б для себе. І додав: "А ти можеш собі дозволити бути собою". Я ставлюся до цього тепер саме так, і мені полегшало. До того ж я розумію, що зараз у нас важкі часи, в людей накопичується багато агресії, суму, болю і їм потрібно ці емоції кудись виплескувати. От вони й роблять це в коментарях у соцмережах. 

Ми помітили, що ти змінила вектор своєї творчості: від "Ваньки-встаньки" до фітів із LAUD й OSTY, Un deux trois. З чим це пов'язано? 

Я різнобічна людина з різними емоціями, настроєм, проходжу різні життєві етапи. Звісно, це впливає на зміни у творчості. Музика змінюється залежно від того, що я переживаю в цей час. Мені завжди хотілося прийти до ліричної героїні, яка була й до "Ваньки-встаньки". Я творча особистість, тож хочу експериментувати, робити щось нове. Я дослухаюся до себе, до публіки й пишу щиро. Зараз відчуваю свою музику так, але, можливо, за рік вона буде геть іншою.

У своїх соцмережах ти показала відео з батьками. Що вони кажуть про твою творчість? Яка з твоїх пісень для них улюблена?

Батьки мене підтримують змалку, вони підштовхнули мене до занять музикою, бо дуже рано помітили цей інтерес. Моя музична історія розпочалася з виконання народних пісень із моїм дідусем (мені тоді було близько трьох років). Можна сказати, що я почала розмовляти й співати одночасно. (Усміхається.) Тому, коли мені ще не було й чотирьох років, батьки віддали мене в музичну школу, потім на балет, потім на танці...

Я з дитинства оточена родинною турботою, любов'ю. Навіть якщо у батьків було скрутне фінансове становище, вони все одно знаходили можливість відправити мене в якесь інше місто на конкурс, записати на студії пісню... Цінність родини розумієш із віком, і зараз я вже особливо ціную час, який проводжу з батьками, і дуже вдячна їм за все. Щодо улюбленої пісні, то їм дуже подобається, коли я виконую французькі пісні, а я співаю їх з дитинства. Їхня улюблена —  Un deux trois.

Часто так буває, що чоловік або бойфренд співачки є її продюсером. А потім ми чуємо гучні історії розлучень та краху кар'єр… Як думаєш, чи варто на когось в житті розраховувати, крім себе?

Доросла людина має розраховувати тільки на себе, а не на партнера. Особисто я хочу бути самодостатньою сильною жінкою, яка може забезпечити себе сама, що, в принципі, так і є, ні від кого не залежати. Я не маю на увазі, що це тоді, коли немає партнера, чоловіка або ще когось, на кого можна покластися. Річ у тім, що відповідальність за твоє життя має бути тільки на тобі, ти здатна розв'язувати свої проблеми сама. Класно, коли тобі допомагають, коли ти можеш себе відчути слабкою, відчути себе дівчиною, але найважливіше — бути самодостатньою.  

Біля мене зараз прекрасні люди, на яких я можу покластися, яким можу довірити свої емоції. Також моя опора — команда й батьки. Я вважаю себе щасливою людиною, бо в мене є ті, кому я можу довіряти, на кого можу покластися та розслабитися. Але відповідальність за своє життя я ні на кого не перекладатиму.

Ти записала спільну композицію з OSTY "Білі ночі". Фани вже починають писати в коментарях у соцмережах, що у вас роман. Знову піар? Чи нам варто придивитися до вас як до пари? 

Я б не хотіла поки що розкривати якісь подробиці свого особистого життя, бо трохи забобонна. Декілька разів я афішувала свої стосунки в соцмережах, і чомусь вони дуже швидко закінчувалися. Тож тепер вирішила, що якщо вже життя показує мені, що я наступаю на одні й ті самі граблі, краще зробити певні висновки — не ділитися подробицями.  

Який комплімент ти найчастіше чула від чоловіків? А який би хотіла почути?

Найчастіше ці компліменти — про мою зовнішність, і це дуже приємно. Але найкращий комплімент, який я отримувала, — це, напевно, слова мого дуже давнього друга: "Маш, ти така дівчина, з якою можна і в ресторан дорогий піти, і насіння на лавці під під'їздом полузати". Для мене важливо, щоб бачили не лише мою зовнішність, а й щоб мене розуміли глибше — як творчу людину. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter