Мія Рамарі: "Я завжди в когось закохуюсь. Але не завжди взаємно"

Фото: пресслужба Мії Рамарі

25 квітня 21-річна співачка зі Львова Мія Рамарі (Міщій Соломія) дасть свій перший сольний концерт у столичному клубі ATLAS. Її трек "Між сірими днями і дощем" злетів у TikTok — сотні відео під цей звук, а кліп на YouTube вже має понад 200 тисяч переглядів. Мія вперше відверто говорить про анорексію, страх бути некоханою та психотерапію, і про те, як готується до найважливішого концерту в житті.

Міє, "Між сірими днями і дощем" завірусилася в TikTok, тренд підтримали популярні артисти. Чи зав'язалися у тебе з кимось дружні стосунки?

У мене хороші стосунки з alyona alyona, ми відповідали одне одному на сторіс. Також я дуже рада, що Надя Дорофєєва зняла відео на мою пісню — вона мені імпонує і як людина, і як артистка...

А ще в мене є фіт про котів з Настею Гонцул. Настя — блогерка та моя подруга, яка колись починала зі скетчів. Нас познайомив Павло Гоц з гурту NAZVA. Ми теж дружимо. Павло якось приїхав до Львова, ми разом гуляли — я, Павло, Ярік Яровенко з NAZVA і Настя. Ми дуже здружилися з Настею, вона мене покликала до Києва — я приїжджала до неї. До слова, вона буде й на моєму концерті співати нашу спільну пісню "Коти".
Пригадую, ми сиділи в неї вдома й думали, про що написати трек. У неї є два коти — Хлоя і Гріша. Я кажу: "Давай про котів!" У мене теж живе кішка — Ніна. Ми обидві — кошатниці, і трек вийшов дуже класним.

А поділись історією створення пісні "Між сірими днями і дощем". 

Я була в доброму гуморі й вирішила написати радісну пісню. Оскільки досі відчуваю себе щасливою — наступні треки теж будуть світлими. Коли мені добре, я хочу ділитися цим з іншими. Найкраще я можу це зробити через музику. Тож я просто писала те, що відчувала в моменті — багато любові й тепла... 

У пісні є рядки: "Любов шукає, любов знаходить. Навколо мене просто кругами ходить"... Я завжди в когось закохуюсь, в моєму житті не було такого, щоб я не була в когось закохана або щоб я комусь не подобалась.

Навколо мене постійно щось відбувалося: то мені хтось подобався, то я комусь. Я не пам’ятаю жодного дня, щоб мені ніхто не подобався.

Тому й здавалося, що "любов шукає, любов знаходить, коло мене просто кругами ходить", бо вона справді була навколо.  Можливо, таким чином я шукала радості в цьому і заспокоєння...

А у твоєму житті теж була така любов, яка "ходить кругами"?

Зізнаюся, у мене було багато відмов в любові. Коли любов навколо мене "ходить кругами", то й відмов також чимало.

У пісні є рядки: "Падай на моє плече, але лише як справді любиш" — і це теж про мій досвід. Це завжди було моїм страхом — що я закохаюсь, а у відповідь буде тиша.

У житті були навіть випадки, коли я зізнавалась хлопцеві, що він мені подобається, а він написав у відповідь: "Ну і?" Ось так — просто "Ну і?" Це боляче...

Також були випадки нещасливого кохання. Я дуже хочу, щоб поруч зі мною була людина, яка щира, добра і кохає мене по-справжньому. Ось тому — "падай на моє плече, але лише як справді любиш".

Чи розраховувала ти на такий успіх треку "Між сірими днями і дощем"?

Я не очікувала, що пісня стане хітом. Але в мене часто так: саме ті треки, від яких нічого не чекаєш, злітають найсильніше. Думаю, що є люди такі самі, як я — які хочуть любові, шукають її, або в них хтось закохується. І тому ця пісня так відгукнулася слухачам.

Як ти ставишся до публічності особистого життя? Чи варто артистам ділитися ним?

Я люблю таємниці й не хочу всім усе розповідати. Але якщо люди хочуть ділитись щастям — це ок. Я теж ділюсь — але в піснях. Не хочу, щоб фокус зміщувався з творчості на особисте життя.

Ти з родини музикантів. Що вплинуло на твій музичний стиль?

Мій тато вмикав мені хорошу музику, ми разом грали в церкві. Він вчив мене підбирати церковні (і не тільки) пісні, імпровізувати, вигадувати свої соло. Ми з ним розбирали госпел, джаз і просто ті треки, які нам подобались. А ще він показував, що в музиці крінж, а що — ні. Це відчуття досі зі мною. 

Усі в моїй родині — музиканти. Тато грав на трубі, а тепер — на гітарі. Його брат грає в оркестрі в Ізраїлі, сестра — на віолончелі, мама грала на фортепіано. Я теж мала грати — обрала скрипку.

Моє дитинство пройшло в християнській сім’ї — батьки ходили в протестантську церкву, тато був лідером групи "Прославлення". З семи років я співала й грала в церкві. Потім вступила до коледжу — навчання у Львові й дорога з Сокаля, бо батьки жили там, ускладнили участь у служіннях.

Чи мала ти альтернативу музиці — чи шлях був зумовлений ще з дитинства?

Я не бачу себе ніде, крім музики. Я більше нічого не вмію так добре і ні до чого іншого мене так не тягне. Єдине, що я змінила — перекваліфікувалась зі скрипальки на джазову вокалістку.

А як ти себе позиціонуєш як артистка — в якому жанрі?

Я не відношу себе до якогось одного жанру. Люблю багато напрямків і хочу себе в них проявляти. У моїй музиці є елементи інді, джазу, попу, місцями року.

Як триває підготовка до першого сольного концерту у Києві?

Ми з командою готуємось так, щоб людям усе запам’яталося. У бенді тепер є саксофоніст — буде соло в кожній пісні. Також буде відеоряд, світло, інтро, аутро — усе красиво й атмосферно.

Репетиції відбуваються вдома у нашого гітариста Андрія — в нього домашня студія, там і тусимо. Ми репетируємо довго, вчимо нові соло на саксофоні. Мій друг Міша малює віджинги на фон — наприклад, для треку "Чому я не собака" готова дуже прикольна анімація.

Я хочу випустити ще один трек до концерту, і тепер планую ще один. Можливо, напишу його просто завтра! 

Ти граєш на різних інструментах і викладаєш вокал. Який інструмент був найважчим для освоєння?

Я 14 років грала на скрипці — і можу впевнено сказати, що це найважчий інструмент у світі. Завдяки їй я розвинула слух і стресостійкість. Але я вигоріла — це займало весь мій час, і якщо хоч трохи відстаєш, конкуренція скрипалів з’їдає. Тому я перейшла у більш дружнє середовище вокалістів. (Усміхається.)

Ти відкрито говорила у соцмережах про шлях до прийняття себе та важке схуднення. До яких висновків дійшла зараз?

Слова "худа" і "товста" — це не образа і не комплімент. Просто опис. Не треба бути худою, щоб бути гарною.

Я довго не могла це прийняти, мене з’їдало зсередини. Моя історія про прийняття себе — це дуже довге лікування. Я не могла сама з цього вилізти. Ходила до психологів, психотерапевтів, психіатрів. Мені виписували антидепресанти... Це не був момент, коли я прокинулась і зрозуміла: "О, Боже, яка я класна, мені не треба худнути". Просто в якийсь момент я вже зіпсувала своє здоров’я — і лише тоді почала усвідомлювати, що це ненормально. У мене була анорексія. Тоді очі й відкрилися!

Але я вірю, що якби трохи раніше набралася розуму, змогла б зупинити це ще до критичного моменту. Потім я почала приймати антидепресанти, які справді допомогли. У мене з’явилось відчуття, що життя поділилося на "до" і "після" — фокус змістився з ваги й схуднення на творчість, на важливіші речі.

А ще у мене зараз змінилося ставлення до спорту. Якщо раніше я займалась лише для того, щоб схуднути, то тепер — щоб бути здоровою. Я хочу мати здорове тіло — відчувати себе сильною, а не худою. Мета змінилася — тепер це здоров’я.

А як реагувало твоє оточення?

Усі навколо казали: "Ти маєш класний вигляд", а в мене в голові — навпаки. Це така психічна штука: можеш важити 50 кг і хотіти ще схуднути. Навіть коли втрачала свідомість — не сприймала це як тривожний сигнал. Тому краще йти до спеціалістів, а не чекати, що "пройде саме".

Чи є, на твою думку, якісь стандарти краси в українському шоубізнесі?

Не думаю. Всі артисти різні, і в кожного своя аудиторія. Головне — творчість. Я була різною — і мене любили, і не любили в будь-якому стані. У соцмережах люди можуть писати що завгодно — це не лише про артистів. Так пишуть усім публічним і навіть непублічним людям.

Чим займаєшся у вільний час? Є улюблене хобі?

Майже весь мій час займає музика: учні, TikTok, написання пісень. А у вільні години я дивлюсь серіали або гуляю з друзями. Дуже люблю гуляти — ніхто з моїх друзів не любить це так, як я. Можу хоч сто разів обійти Площу Ринок у Львові — і все одно не набридає. Ще годину зранку займаюсь пілатесом — 3-4 рази на тиждень. Це моє хобі, яке допомагає почуватися здоровішою.

Твій стиль завжди привертає увагу. Як би ти його описала? Чи працюєш зі стилістом?

Я одягаю те, що мені подобається — і в житті, і на сцені. Іноді хочеться щось екстравагантне, іноді — щось просте, але навіть буденні речі мають бути з родзинкою.

Найчастіше я купую одяг, коли мені сумно або хочеться підняти собі настрій. Шопінг для мене — це терапія. Але не ходжу по магазинах, а замовляю онлайн, зазвичай в українських брендів. Чесно, не пам’ятаю, щоб щось купувала просто так, без емоційного приводу. Хіба якщо потрібно щось конкретне — тоді обираю спокійно й усвідомлено.

Коли пісня залітає — це позначається і на гардеробі? Чи звертались до тебе бренди щодо співпраці після успіху треку "Між сірими днями і дощем"?

Коли моя пісня завірусилась у TikTok, мені написали представники п'ятьох брендів і пропонували подарунки, дякували за трек — казали, що відео з ним зібрали тисячі переглядів... На знак вдячності надсилали речі. Так у мене з’явилася червона сукня, спеціально пошитий корсет, прикраси, джинси. Я дуже щаслива, що моя музика надихає бренди, допомагає їм ставати помітнішими й знаходити свою аудиторію. Це мотивує мене творити далі.

Ти живеш у Львові. А не думала переїхати до Києва?

Львів — моє місце сили. У Києві я завжди почуваюсь гостею, а не вдома. Але дуже люблю всі ці столичні хіпстерські кав'ярні. Востаннє ми з друзями були в "Каштані" — мені дуже сподобалось! Там якраз проводили джем — я обожнюю такі зустрічі, де музиканти грають разом, імпровізуючи на ходу. Дуже жива атмосфера!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter