Прокляті книжки, Пересопницьке Євангеліє і подарунки від СБУ: що можна побачити в Музеї книги і друкарства України
Музей книги і друкарства України. Фото: facebook.com/Books.and.Printing.Museum
Серед цікавих музеїв столиці не можна не відмітити Музей книги і друкарства України, що працює у колишній друкарні Києво-Печерської лаври. Він, до речі, був урочисто відкритий 23 квітня 1975-го — 51 рік тому.
Якою була історія створення цього музею, що розтягнулася на пів сторіччя, і які цінні та старовинні експонати в ньому можна побачити? Зараз розкажемо.
Мрія довжиною в 50 років
Сучасний Музей книги і друкарства України, що розташований на вулиці Лаврській, 9, виріс із відділу письма і друку при Музеї культів та побуту — його очолював відомий книгознавець Павло Попов. 1925 року, разом із директором Українського наукового інституту книгознавства Юрієм Меженком, він запропонував перетворити відділ письма та друку на окремий музей книги і друкарської техніки, що складався б з шести розділів — навіть розрахував його кошторис.
Відкриття музею було заплановане на 1927 рік, проте ідеологічні чистки та репресії завадили виконанню цього плану.
1965 року, до 350-річчя заснування друкарні Києво-Печерської лаври (1615), Попов запропонував створити вже Український республіканський музей книги й поліграфічного виробництва. Проте його ідея знову не була підтримана.
Здійснилася мрія Попова і Меженка лише 1975 року, коли обох вже не було в живих. 1972 року Рада Міністрів УРСР відреагувала на ухвалу ЮНЕСКО вважати 1972 рік Міжнародним роком книги й видала постанову про створення Музею книги і друкарства України. Його відкриття відбулося 23 квітня 1975 року, і до кінця року експозицію оглянули 39886 відвідувачів.
Цікаво, що друкарня Києво-Печерської лаври, в приміщенні якої облаштували музей, мала майстерню-словолитню — зараз це теж музейне приміщення.
З плином часу музей переживав різні трансформації. Приміром, після оголошення незалежності України 1991 року з нього почали вилучати експонати, що уособлювали комуністичну ідеологію. 2000 року експозицію музею оновили, додавши новий розділ — "Книга і друкарство України ХХ ст.".
А оформлення його інтер'єру здійснила група художників під керівництвом лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка Анатолія Гайдамаки.
Зараз експонати музею розташовані на двох поверхах. Отже, що можна побачити в Музеї книги і друкарства України?
Черти, різи й графіті
Експонати першого поверху експозиції розкажуть тобі про поширення писемності в східних слов'ян. Тут можна побачити археологічні знахідки, "графіті", що були зроблені в печерах і на стінах соборів, написи на предметах домашнього вжитку, берестяні грамоти.
Ти дізнаєшся про те, що таке "черти" й "різи", кирилиця і глаголиця, устав і напівустав і про те, чим вони відрізняються від скоропису.
Тут також розміщені рукописи, серед яких — "Реймське Євангеліє" (XI-XIV ст.), "Остромирове Євангеліє" (1056), "Ізборник Святослава" (1073), а також "Пересопницьке Євангеліє" (1556-1561), на якому приносять присягу Президенти України під час інаугурації. Є тут і зразки перекладної й оригінальної літератури Київської Русі.
Перша зала першого поверху розповідає про розповсюдження друкарства в Європі. Тут, зокрема, можна побачити першу українську друковану книгу "Апостол", видану у Львові 1574 року, та першу слов'янську Біблію 1581 року, видану Іваном Федоровим в Острозі.
А ще — раритетні видання українських друкарень: братських, монастирських і приватних, що діяли не тільки у великих містах, а й у містечках і селах.
Серед авторських книг тут є перший український тлумачний словник "Лексикон словенороський" Памва Беринди (1627), "Катехизис" (1645) і "Требник" (1646) Петра Могили, збірник проповідей Іоаникія Галятовського тощо.
Також відвідувачі побачать дерев'яні кліше XVIII-XIX століть, зразки паперу з філігранями, спробують визначити книжковий формат, дізнаються про фоліанти та альдини, склад дорогоцінних окладів, сюжети й види гравюр, тиснення.
Є в експозиції також твори Кирила Ставровецького, Петра Могили, Симеона Полоцького, Інокентія Гізеля, Іоаникія Галятовського, Лазаря Барановича, Антонія Радивиловського, Сильвестра Косова, Дмитра Ростовського, які… були прокляті на московському Соборі 1690 року через втрату київським патріархатом незалежності.
У другій залі першого поверху можна дізнатися про реформу шрифтів 1708-1710 років та початок і розвиток друку "гражданським" шрифтом. І, звісно, побачити книжкові раритети того часу — наукові видання, підручники, перші українські журнали, перше видання "Енеїди" Івана Котляревського (1798), "Кобзаря" Тараса Шевченка, "Чорної ради" Пантелеймона Куліша тощо.
Також на першому поверсі виставлені інтер'єри стародавньої друкарні та друкарське обладнання — копії друкарського та оправного верстатів, офортний верстат, літографський верстат, тигельна друкарська машина XIX століття, швидкісна друкарська машина ХХ століття, касо-реали XIX — початку XX століття, оригінальні шрифти та фото друкарні Києво-Печерської лаври того часу.
Історія в книгах
На другому поверсі також розміщені два зали з експозиціями.
Перша експозиція, "Історія книги і друкарства України ХХ — початку ХХI століть", досліджує зв'язок книги й української державності.
Експонати тут демонструють розвиток друкарства не лише в Україні, а й у центрах української еміграції та діаспори в Європі, Північній і Південній Америці й Австралії, а також у місцях проживання українців у росії в першій половині ХХ століття.
Тут представлені перша україномовна газета цього часу "Хлібороб", що виходила у Лубнах, київська газета "Рада", сатирично-гумористичний журнал "Шершень", а також продукція різноманітних українських видавництв.
Тему "Книга й українська революція 1917-1922 років" ілюструє, зокрема, книжка "Літопис української революції", складений за документами Ставки і державних установ УНР. А позаяк після поразки української революції українські видавництва та друкарні були заборонені й перемістилися до Європи, тут можна побачити видані у Варшаві зібрання творів Тараса Шевченка у 16 томах, журнали "Наша культура" (видавець — митрополит Іван Огієнко) і "Ми", видану в Празі збірку політичних творів Михайла Драгоманова тощо.
Є тут і вітрина-реквієм з прижиттєвими виданнями творів Миколи Вороного, Михайла Драй-Хмари, Сергія Єфремова, Миколи Зерова, Миколи Куліша, Валер'яна Підмогильного та інших українських літераторів, яких вбила радянська влада.
Представлене також українське друкарство періоду Другої світової війни та 1970-1980 років і фотокопія створеної В'ячеславом Чорноволом збірки біографій 20 українських політичних в'язнів "Лихо з розуму", і машинописи самвидавних журналів, і друкарство української діаспори.
І, звісно, тут є книжки вже незалежної України.
Окрім того, відвідувач має змогу дізнатися про побудову книги та історію її частин: титулу, шмуцтитулу, ілюстрацій, заставок, кінцівок, декоративних заголовних літер, шрифтів, оправ і оправних матеріалів, способи складання тексту в друкарнях, основні процеси виготовлення книги в ХХ столітті.
А ще у музеї представлені сучасні різноманітні форми книги, а також мініатюрні видання, найменше серед яких — "Чудо из чудес", задрукована частина сторінки якого — 3х4 мм.
Є тут і книга, що розкриває історію світового книжкового мистецтва за 5000 років — Liber librorum, видана в Брюсселі 1973 року. Цей примірник музей отримав у подарунок від Королівської бібліотеки Бельгії.
Серед тих, хто поповнює колекцію музею — приватні особи, колекціонери, а ще… СБУ і митниці, що неодноразово передавали сюди затримані раритети, які намагалися вивезти за кордон. Передають примірники й українські видавництва.
Тобто подивитися в Музеї книги і друкарства України є на що. До того ж тут регулярно відбуваються мистецькі виставки й майстер-класи. Ти вже запланував візит?
Музей книги і друкарства України можна відвідати:
- ДЕ? Вул. Лаврська, 9, корпус 9-10
- КОЛИ? Ср-нд, з 10:00 до 17:00
- СКІЛЬКИ? 100 грн, для власників "Картки киянина" — 85 грн, для дітей, студентів, пенсіонерів, інших пільгових категорій — 50 грн
