Історія засновника Yato Jewelry, який став військовим та відродив свій бренд прикрас під час служби

Андрій Приходько розповідає про свій шлях ювеліра-військового та бренд Yato Jewelry. Колаж: "ТиКиїв"

В асортименті українського бренду прикрас Yato Jewelry поки що немає виробів у формі птахів. Водночас його засновник, 28-річний Андрій Приходько з позивним Сільвер, сьогодні працює з "крилами". Він оператор розвідувальних дронів 78-ї окремої десантно-штурмової бригади, а коли не на позиції, — ювелір.

В інтерв'ю для "ТиКиїв" засновник Yato Jewelry розповідає про свій шлях — від автора прикрас до військового. А також про те, як після повної зупинки діяльності бренду відновив його роботу і сьогодні створює власні прикраси.

Мав вчитися на ювеліра, але почалося вторгнення 

Андрій почав навчатися ювелірної справи вже під час повномасштабної війни. Хоча в університеті в Харкові здобував освіту, далеку від цієї сфери. Туди він переїхав із Полтави, щоб навчатися на електрика, і прожив у місті ще шість-сім років до початку повномасштабного вторгнення.

Перш ніж стати автором прикрас і військовим, Андрій спробував себе в різних професіях — від тренера з танців до сейлз-менеджера. А захоплюватися ювелірним мистецтвом почав ще в університеті. 

За словами Андрія, він був типовим бідним студентом та просто роздивлявся прикраси в Instagram, Pinterest тощо. Здебільшого це були каблучки, адже саме вони цікавили його найбільше. З часом хлопець загорівся ідеєю стати ювеліром. 

"Мені завжди подобалося мистецтво. Завжди виникали думки, що хочу навчитися малювати чи ще щось, але я так і не навчився. Побачивши в інтернеті, як майстри створюють прикраси, подумав: "Це так медитативно й класно, і така краса виходить вкінці. Я також хочу це робити", — ділиться він.

Як згадує Андрій, навчання цій професії не було дешевим. Він довго накопичував гроші, щоб стати учнем одного з харківських майстрів. Тоді це коштувало близько 1500 доларів. Коли він уже домовився про початок навчання та взяв відпустку на роботі, щоб краще на ньому зосередитися, почалося повномасштабне вторгнення.

"Я написав майстру, і він відповів: "А я вже у Львові". І я собі подумав: "Ну, схоже, навчання не буде", — згадує той день ювелір.

Ювелір-самоук

Перші тижні повномасштабного вторгнення засновник Yato Jewelry разом із дівчиною провів у Харкові. Згодом вони переїхали до його рідних у Полтаву, де він самостійно почав навчатися ювелірної справи. Здебільшого опановував це ремесло з допомогою відео на YouTube та в Instagram.

"Я витратив дуже багато грошей на експерименти, бо не знав, як правильно, а як — ні. Просто через те, що думав так: "Він наче використовує цей інструмент. А де його знайти в Україні? Який він має вигляд? Нічого не можу знайти, тож куплю щось схоже". Ось так через різні спроби й формувався мій шлях", — розповідає він.

У 2023 році Андрій вирішив монетизувати своє хобі, заснувавши Yato Jewelry.  

"Перші пів року чи навіть більше я працював у тотальний мінус (сміється), і майже всі гроші йшли як не на оренду житла, так на ювелірку", — згадує він. 

Як творить у війську

У січні 2025 року Андрій долучився до ЗСУ, і тоді його бренд повністю припинив діяльність приблизно на дев'ять місяців.

"Просто було не до того. Влиття у військо — це дуже складна справа. Потрібно повністю перебудувати свою голову, особливо якщо ти людина мистецтва. Тут треба слухатися наказів, все більш суворо й тому подібне, що незвично для людини "вільного польоту", — пояснює ювелір.

До війська він самостійно займався брендом: маркетингом, створенням дизайнів, обробкою виробів та іноді їхнім литтям. Як розповідає Андрій, уся його квартира була заповнена робочими інструментами.

З часом він вирішив повернутися до ювелірної справи, щоб після завершення війни мати фінансову опору й життєвий орієнтир.

"Це було так, ніби я з самого початку деруся через ці терни. Знову нуль замовлень, і треба було вигадати, як тепер створювати прикраси та як знайти людей, які зможуть допомагати мені з обробкою, відправкою тощо. Бо в старому темпі й старими методами я вже не міг працювати", — говорить він.

Зараз ювелір-військовий, коли не на позиції, займається створенням дизайнів — в 3D або іноді вручну з воску. А вже лиття та обробку оздоб делегує, адже це потребує багато обладнання.

Також цьогоріч у житті Андрія відбулися важливі особисті зміни — він заручився з коханою. Наречена зазвичай носить прикраси його авторства, але саме обручку для неї він попросив створити свою хорошу подругу та ювелірку.

"Я розумів, що зараз у мене немає можливості своїми руками створити щось достатньо красиве, щоб зробити пропозицію людині, яку я неймовірно кохаю. Тому вирішив, що краще зроблю це з надзвичайною прикрасою, виготовленою не мною, ніж буду незадоволений тим, із чим робитиму пропозицію", — ділиться Андрій.

Про сережки-кинджали та свій стиль

"Мені дуже подобається початковий шлях моїх прикрас. Мені подобалося просто створювати, імпровізувати та робити якийсь візуальний хаос, шум, але щоб це мало якусь картину. Інколи зараз я даю собі волю й створюю щось трішки монструозне та елегантно-хаотичне", — відповідає Андрій, коли запитую про його ювелірний стиль.

Він каже, що надає форми прикрас усьому, що йому подобається. Одна з останніх каблучок Андрія нагадує костел, адже він надихався готичними архітектурою й церквами. А раніше створив каблучку у формі відкритої книги, закарбувавши так свою любов до читання.

Крім того, він створив чимало підвісок і сережок у формі кинджалів і мечів. Андрій розробив такі дизайни, бо в дитинстві мріяв бути ковалем та зброярем, і йому дуже подобався вигляд холодної зброї.

"Коли я почав створювати прикраси, то не надто полюбляв високе ювелірне мистецтво, де дуже багато камінців і все таке витончене. Мені все ж подобалося робити щось, що називалося undergruound, і досі люблю щось більш нішеве", — ділиться ювелір.

Усі свої прикраси Андрій спершу створює в сріблі — звідси і його позивний "Сільвер". Уже потім, орієнтуючись на замовлення, може виготовити вироби в золоті або з позолотою. Він хотів би попрацювати й з іншими матеріалами, але зазначає, що в Україні "їх мало де можна дістати й мало де можна з них щось вилити".

Прикраси, що заспокоюють

За словами засновника Yato Jewelry, якщо не думати про прикраси з бізнес-погляду, сам процес їх створення дуже заспокоює та допомагає йому. 

"Ці експерименти й моделювання займають дуже багато часу, тому що я занурююся в це з головою. Потім мені телефонують і кажуть, що треба кудись їхати та щось робити, і я думаю: "Дідько, вже пройшло стільки годин". 

Тому так, це дуже допомагає, як і відволікання, мені здається, на будь-яку іншу справу. Ця енергія, що накопичується, в мене виходить через мистецтво", — розповідає він.

Про дві ювелірні мрії

У майбутньому, після закінчення війни, Андрій хоче відкрити власну ювелірну майстерню. За його оцінками, необхідне для неї обладнання коштуватиме кількасот тисяч гривень. Тож уже зараз він відкладає свою грошову винагороду в спеціальну банку.

Також він хотів би створити простір для інших авторів прикрас:

"Є ідея створити коворкінг для ювелірів, де буде все потрібне обладнання і початківці матимуть можливість спробувати себе в цьому не за всі гроші світу. 

А круті майстри, які не мають змоги купити й облаштувати свою майстерню, зможуть приходити туди за певну плату, бо обладнання треба поновлювати й ремонтувати. Вони б могли там спокійно працювати. Ось таке я б хотів створити після війни".

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter