Від вірша у FB до колаборацій з відомими артистами: шлях поетеси Тетяни Власової
Фото: з особистого архіву Тетяни Власової
Все почалося з вірша в соцмережах, який тонко відобразив реалії нашого життя, оголив почуття та емоції. А зараз квитки на її поетичні вечори завжди sold out.
Ми поспілкувалися з авторкою книги "Ефект близькості" Тетяною Власовою про видання книги у пандемію, поетичні вечори з Ахтемом Сеітаблаєвим, написання пісні для грузинського виконавця, а також про творчість під час війни.
Про шлях поетки
Я почала писати у дорослому віці. Під час Революції Гідності з'явився мій перший вірш. Я опублікувала його у Фейсбуці й забула, а ввечері відкрила сторінку і побачила нереальну кількість репостів, коментарів та особистих повідомлень. Людям він відгукнувся. Хоч на той час всі були чутливими до емоційних, патріотичних рядків. Гадаю, тоді я влучила в таку ціль, а от потім вже почала писати свідомо.
Довгий час писала про події Майдану, потім про війну. Пізніше це вже були не тільки поезії на соціальні теми, а й любовна лірика. Тобто вірші про людей, про нас із вами.
Про книгу "Ефект близькості" та реакцію читачів
До виходу книги я не вважала себе поеткою, але коли взяла книгу в руки – усвідомила, наскільки це відповідально.
Реакція читачів на книгу була і залишається хорошою. Мабуть, тому, що до цього мене якраз і спонукали читачі, адже спершу моя аудиторія сформувалася на моїй сторінці у соцмережі.
У нас було багато презентацій в різних містах, тому я добряче поїздила з книгою. Видала її навесні, а влітку об'їздила, мабуть, всі фестивалі, на яких тільки є поетичні сцени.
Про досвід випуску книги
Ми готували видання під час пандемії, тому труднощі здебільшого були повʼязані саме з цим. Спочатку захворів видавець, потім хворіла я. Власне, саме в цей період ми мали все впорядковувати, узгоджувати, планувати й видавати. Це, мабуть, і були основні труднощі. В цей карантинний період, коли творчі зустрічі дозволялися для обмеженої кількості відвідувачів, ми проводили презентації.
Про практику поетичних вечорів
Наразі я проводжу свої поетичні вечори як великі концерти. Буквально кілька тижнів тому відбувся наш спільний творчий вечір з актором Ахтемом Сеітаблаєвим у Київському будинку актора. У нас був sold out буквально за тиждень. Це для мене дуже класна форма спілкування з читачами. Люблю декламувати свої вірші, люблю, коли їх слухають в залі в повній тиші. Моє головне завдання – щоб люди виходили після таких вечорів чимось наповненими.
Концерти відвідують прекрасні, чуттєві люди, які люблять мої поезії. Кожен знаходить у віршах щось своє. Дехто зізнається в тому, що плакав, слухаючи їх... Така сила слова – це сльози очищення. Ми виплакуємо свої емоції. Велике щастя для мене, що я можу викликати такі почуття, для мене це і радість, і величезна відповідальність.
Про співпрацю з українськими знаменитостями
Марафон "Слова – щоб дихати"
Під час пандемії я проводила поетичний онлайн-марафон "Слова – щоб дихати". Віршами ми збирали кошти на кисневі концентратори для благодійного фонду "СВОЇ".
Ми читали поезії, говорили про літературу, розповідали про улюблених авторів. До цього марафону я залучила багатьох своїх знайомих – громадських діячів, телеведучих, акторів, музикантів, з якими приятелюю. У ньому взяли участь Тарас Тополя, Сергій Мартинюк, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Даніела Заюшкіна, Соня Сотник, Яніна Соколова, YARMAK і багато інших.
Колаборації з Сергієм Жаданом, гуртом "Фіолет" та інші
Передмову до моєї книги написав Сергій Жадан. Я мала поетичні перформанси з українським письменником Павлом Матюшею, який зараз у лавах Збройних Сил України. Ми робили колаборації із Сергієм Мартинюком з гурту "Фіолет". Виступали також з поетками Мариною Пономаренко і Мирославою Ільтьо.
Крім того, я пишу тексти для музикантів. Наприклад, слова пісні "Перемагай" для Стаса Шурінса. Кілька років тому таким було його повернення в український шоубізнес.
Також під час війни я написала пісню для грузинського виконавця Ото Немсадзе. Для нього було важливо видати пісню українською мовою, щоб підтримати нашу країну. Вийшла дуже крута, потужна пісня.
Перформанс з Ахтемом Сеітаблаєвим
Якщо говорити про окремі спільні колаборації, то це наш поетичний перформанс з Ахтемом Сеітаблаєвим, яким я страшенно пишаюся. Для мене величезна честь та досвід працювати з Ахтемом на одній сцені. Дуже багато чого вчусь у нього, тому що він актор.
Я його попередила, що не акторка й не зможу грати на сцені, але він відповів, що це прекрасно, бо я буду собою. Тож я забезпечую поетичну частину, а він акторську, і все виходить круто й органічно.
Користуючись нагодою, хочу запросити вас на наш наступний виступ, який відбудеться 5 лютого в Київському будинку актора. Ексклюзивна подія "Багато війни, багато любові" – це історія у віршах з різних періодів. Все відбувається дуже чутливо, атмосферно і затишно.
На прем'єрному виступі в Будинку актора вимкнули світло, і ми читали та грали під ліхтариками, що створило унікальну гру світла й тіней, тож наш концерт особливо запам'ятався людям.
Про сучасну українську літературу
Гадаю, наша сучасна література в такому ж стані, що і всі ми. На воєнних рейках, але вигрібаємо. Я оптиміст в тому, що стосується української літератури, кіно, музики та загалом нашої культури. Я товаришую і багато спілкуюся з творчими людьми. Вони дуже натхненні, мотивовані й готові робити все для того, аби наша культура розвивалася й була на висоті. Навіть зараз попри те, що сприятливих умов в країні фактично немає, культурний, творчий процес триває, він не зупиняється.
Ми бачимо, що наші письменники – це потужний голос культурної дипломатії зараз. Вони виступають на всіх міжнародних фестивалях: від Європи до Америки й далі. Говорять про Україну, про те, що у нас зараз відбувається. Вони видаються в різних збірках, антологіях. І попри важку ситуацію у видавничій галузі створюються українські книги.
Наші письменники не лише боронять зараз культурне поле. Вони ще волонтерять та роблять допомагають Збройним Силам України. Впевнена, після нашої перемоги, коли все відрефлексується, з'явиться дуже багато крутих книг. І це буде наш культурний скарб на віки.
Про джерело натхнення
Моє джерело натхнення – це люди й все те, що я бачу навколо. Те, що роблять люди, що вони створюють. Це теж може бути для мене натхненням. Можу переглянути фільм, три дні нічого не писати, а потім за мотивами цього фільму раптом з'являється вірш.
Письменників читаю швидше для того, аби збагачувати свій лексикон і взагалі розширювати світогляд.
Про вплив війни на творчість та особисте
Не можу сказати, що відбулися глобальні зміни. Але перший місяць я думала, що нічого більше не писатиму. Тоді в мене, як і в багатьох людей, взагалі був ступор. Ті колеги, з якими я спілкувалася, багато про це говорили. Всі зосередились на виживанні й на допомозі армії чи тим, хто її потребує.
Зараз і теми стали болісні, тож емоційно важко писати. Буває таке, що напишу вірш, а потім довго від нього відходжу. Раніше такого не траплялося.
Мені один знайомий письменник сказав: "Ти помітила, що пишуться вірші інакше, ніж до війни? Пишуться так само хороші, але інші". Я погодилась із ним. Логічно це не можу пояснити, але зміна відбулась і в процесі написання, і в емоційному сприйнятті своїх же поезій.
На особисте життя, на щастя, не вплинула ніяк.
Про плани випустити збірку поезій
Я планувала це на 2022-й рік, але не склалося. По-перше, книгу треба сісти й написати. Зараз в мене на це немає ні часу, ні ресурсу. По-друге, нині з видавництвами може бути затягнута історія, адже є нюанси в узгодженні різних організаційних логістичних процесів. Тому найближчим часом – навряд чи, але в планах є.
Про улюблені фільми
- "Розсікаючи хвилі" (Ларс фон Трієр);
- "Малголланд Драйв" (Девід Лінч);
- "Готель "Гранд Будапешт" (Вес Андерсон);
- "Біль та слава" (Педро Альмодовар);
- "Додому" (Наріман Алієв).
