Продюсер Михайло Ясинський: "Хто стане новим артистом для еліти майбутнього?"
Фото: колаж "ТиКиїв"
Сьогодні у світі формуються нові еліти, створюється новий культурний порядок. Вчорашні українські еліти — політичні й медійні — побудували шоубізнес, яким ми жили останні десятиліття. Але це вже минуле. Настає новий час! Яким буде шоубізнес майбутнього і що чекає на українську культуру в епоху техноеліт?
Світ, який ми знали, не просто змінюється — він припиняє існування. На зміну ліберальним ілюзіям, хаосу популізму і галасу соцмереж приходить новий порядок: технологічний, централізований, беземоційний. І першим сигналом цього переходу стане культура — її структура, роль, замовник.
Ми звикли думати, що глобальні трансформації — це щось гучне, революційне, видиме. Але іноді вони приходять тихо, без маніфестів: у вигляді коду, фреймворків, стратегій і багаторівневої логіки.
Неореакція і шоубізнес
Те, що зараз відбувається у світі — не просто криза. Це перезавантаження цивілізаційної архітектури. І хоча більшості здається, що все "якось влаштується", в реальності вже утворюється новий тип влади, з'являються нові принципи управління і виникає нова роль культури.
Цей напрям мислення називають неореакція (NRx). Це не ідеологія в класичному сенсі. Це світоглядний shift — технократична відповідь на виснаження демократичних інститутів, хаос популізму, недієздатність держав і відмову мас від відповідальності.
Його ідеологи — Кертіс Ярвін (Менцій Молдбаг) та Нік Ленд. Його інвестори — Пітер Тіль та інші фігури з фінансово-технологічної верхівки США. Його суть у тому, що світ має працювати як ефективна система з централізованим управлінням, а не як хаотичний конгломерат голосів.
Демократія не дає відповідей на складні виклики XXI століття — у цьому переконані ті, хто керує ключовими технологіями планети. Їхня мета — відновити керованість, замінити ідею "волі народу" на ідею "компетентного правління", обмежити випадковість у процесах і замінити публічну політику на алгоритмічну.
Це не футурологія — це вже відбувається. Підприємець Ілон Маск перетворює соцмережу Х на інформаційну платформу прямого впливу. Не будемо оцінювати результати його дій сьогодні, зробимо це пізніше. Компанія Palantir забезпечує цифрову аналітику для урядів і знищує кримінальні мафії в найнебезпечніших країнах. Дональд Трамп, навколо якого формується нова політична еліта США, — більше не аномалія. Він — ознака переформатування самої верхівки глобальної ієрархії.
Звісно, це не буде миттєво. Але архітектура майбутнього вже формується — не в парламентських дебатах, а в міжряддях внутрішніх презентацій для інвесторів. Цей новий порядок буде ієрархічним, жорстким, технологічним. І він неминуче загострить класові розриви, культурні розбіжності й доступ до можливостей.
Я не політик і не футуролог. Але моя робота як продюсера — не тільки розклад зйомок. У ній закладена необхідність бачити зміну структури, передбачати настрій часу. Саме культура першою реагує на тектонічні зрушення в системі — і саме через неї новий порядок легітимізує себе.
Культура в цьому новому світі більше не буде простором експерименту чи розваги. Вона стане інструментом селекції, дисципліни, управління уявою. Масовий продукт — контрольований. Естетика — функціональна. Зміст — безпечний, зрозумілий, технологічно вбудований у систему поведінки.
Уже зараз ми спостерігаємо зміну алгоритмів: хаотичні, гучні, божевільні формати йдуть у небуття. Алгоритми більше не стимулюють випадковість. Вони оптимізують лояльність, утримання уваги, структурованість. TikTok-культура йде на вихід.
На її місце повертається реміснича модель артиста. Музикант більше не просто обличчя чи голос. Він — практик, технік, інтерпретатор нового порядку. Джаз, класика, складна музика не лише повертаються, а й стають маркером нової культурної норми. Професіоналізм стає репутаційною валютою.
Те саме стосується кіно і спорту. У новому порядку сенси важливіші за ефекти, а дисципліна — за видовищність. Кіно стане інструментом етичного конструювання — мірилом меж, ідеалів, моделей поведінки. Це буде не просто "розповідь історії", а відображення порядку, який потрібен новим елітам для стабільності. Головна функція фільму — не "захопити емоцією", а затвердити рамку, в якій громадянин почувається на своєму місці.
У спорті — те саме. Менше UFC (бійцівський чемпіонат — Прим. Ред.), більше фехтування. Менше шоу, більше форми. Спорт стане репетицією порядку, формою соціальної інженерії.
Представникам складних творчих професій у цьому новому світі буде легше, ніж здається. Бо вони вже звикли до багаторічної праці над собою, до складних навичок, до самодисципліни. Але головне — їм доведеться усвідомити зміну замовника. У новій реальності це не широкі народні маси, не алгоритм із лайками, не випадковий хайп. Це техноеліта, яка потребує не галасу, а точності. Приблизно так, як у пізньому Середньовіччі чи у Флоренції епохи Медічі: майстри працювали не на натовп, а на замовлення колекціонера, патрона, правителя.
Нова етика
Це явище вимагає прийняття нової етики. І, сказати чесно: на вихід — усім інфлюенсерам та блогерам одного дня! Їх ніхто не скасовуватиме — просто вони стануть дедалі менш сумісними з новою системою координат. Поступово зіркові рілси та вайни набудуть вигляду чогось безсоромно архаїчного, а популярність, здобута в умовах старого порядку, буде клеймом. Суспільство, що почне переосмислювати смисли й цінності, позбуватиметься таких персонажів як зайвих. А разом із ними — і тих соціальних ліфтів, якими користувалась стара диджитальна епоха.
Звісно, перед зміною парадигми старий порядок ще спробує утриматися — і саме в ці миті він буде найяскравішим. Увесь цей культурний треш, фальшивий глянець, агресивна порожнеча ще встигне вдарити по очах останнім спалахом. Та це лише ознака кінця. І до цього також варто бути готовим.
Україна? Ми — в унікальному становищі. З одного боку — ми ще живемо в парадигмі боротьби за свободу. З іншого — наша держава змушена інтегруватися в глобальну систему з новими правилами. І якщо ми не хочемо бути пасивними учасниками цього переходу, нам потрібно не "будувати школу з нуля", а зберегти й розвинути те, що отримали в спадок.
Професійні музична, циркова, спортивна школи — не наша інновація. Це наша спадщина. Вона дісталась нам із радянських часів. У період українського олігархату вона не була втрачена — занепадала, але збереглася. І саме зараз — на фоні глобальних змін — у нас є історичний шанс не просто зберегти її, а зробити основою культурної політики нової України.
У той час, як у багатьох країнах такі системи зруйновані або не існували взагалі, ми ще маємо інституції, викладачів, традиції, репутацію. Українські музиканти, актори, циркові артисти сьогодні високо котируються у світі. І в новому порядку, де цінуватимуться майстерність, витривалість і зміст, цей досвід стане активом глобального значення.
Що робити музикантам, продюсерам, авторам уже зараз?
- Зміцнюйте навички. Професійна майстерність знову стає капіталом. Все, що раніше здавалося "занадто складним", тепер має попит.
- Орієнтуйтесь на сенс, а не на масу. Новий замовник — це техноеліта, яка не шукає шоу: вона шукає глибину і структуру.
- Будуйте середовища, а не тільки аудиторії. У майбутньому важливими будуть не підписники, а мережі співтворців.
- Усвідомте свою роль у майбутньому. Ви — не розважальники. Ви — носії сенсу. А це вимагає етики, відповідальності, форми.
Ми стоїмо на порозі нової епохи. І вона вже не про те, щоб "всім було весело". Вона — про тих, хто здатен тримати форму, нести зміст і бути точкою опори в часи нестабільності. Культура стане елементом управління — а отже, ті, хто здатен нею володіти, стануть новими гравцями.
Висловлені в авторських колонках думки можуть не збігатися з думкою редакційної колегії й не покладають на неї ніяких зобов'язань.
Михайло Ясинський — український продюсер, який багато років працює з найвідомішими артистами країни й створює шоубізнес як систему.
