ROXOLANA: "Особисте я залишаю для себе"

Фото: пресслужба ROXOLANA

29 вересня о 10:00 у межах "Книжкового пікніку" від "ТиКиїв" на фестивалі "Книжкова країна" на ВДНГ відбудеться тренування з Христиною Мухою та зірковою гостею ROXOLANA (справжнє ім'я — Роксолана Сирота (27). Напередодні "ТиКиїв" зустрівся зі співачкою у столиці. Ми поговрили про товорчість, родину, війну та трішки про особисте... 

Роксолано, привіт! Нещодавно відгримів фінал Дитячого Євробачення, де ти була членом журі, а раніше й сама брала участь у Нацвідборі дорослого Євробачення. Які твої враження і, на твою думку, легше бути суддею чи конкурсанткою? 

Мені дуже сподобався Нацвідбір до Дитячого Євробачення, адже там панувала атмосфера тепла і дружби. І саме там я зрозуміла, що мені легше бути суддею, ніж конкурсанткою, оскільки відчуття того, що тебе оцінюють, коли ти стоїш на сцені, на мене завжди дуже тисне. Натомість перебуваючи у суддівському кріслі, мені хотілось дати дітям відчуття впевненості і віри у себе. Їм могло здаватись, що це найголовніша і найвідповідальніша мить їхнього життя, але я їм повторювала, що мистецтво не обов’язково має оцінюватись, важливо просто продовжувати робити те, що вони люблять, а конкурс сприймати як гарну пригоду.

Я, до речі, із задоволенням стала би ведучою "Євробачення", тому якщо шукають кандидатів, я можу бути першою претенденткою (Сміється).

За кого з фіналістів ти вболівала?

У мене не було фаворита, ба більше, мої думки розділилися між піснею, яка могла краще зайти під формат конкурсу "Євробачення" і піснею, яка, можливо, є не такою "форматною", але я би її слухала поза конкурсом і додала би в особистий плейлист.

Зараз триває прийом заявок на доросле Євробачення. Чи плануєш ти брати участь?

Якщо у мене з’явиться класна, та сама пісня, я це зроблю. Ніколи не кажи ніколи! У 2022 році, коли я брала участь у Нацвідборі гадаю, що мені не вистачило досвіду виступів для великої аудиторії. Це були мої перші кроки на великій сцені і, зізнаюся, тоді мені було трохи лячно.

У тебе вийшов EP "Коли квітне папороть" про кохання із Phil it. Як зародилася ця співпраця. Чия це була ініціатива? 

Наше знайомство з Філом Коляденком почалося, коли я запросила його взяти участь у своєму проєкті "Настрій: колядувати". Після цього він запропонував зробити щось разом, ми записали спільну пісню і заспівали її на концерті. Ми зрозуміли, що можемо зробити щось значно більше й цікавіше, тому я запропонувала випустити спільний EP, тим паче, що такого досвіду в українському шоу-бізнесі досі не було. Зазвичай артисти обмежуються записом одного дуетного треку.

З Філом у нас дуже цікаві стосунки. Ми обоє "вогняні й запальні". І коли ми творимо разом, то це виходить щось прекрасне, але водночас ми можемо один одного просто "спалити". Тож коли у процесі написання альбому ми дійшли до правок, це був "армагеддон"(Сміється.) Мені зателефонував Філ і каже: давай, може, не будемо випускати альбом, бо він просто зруйнує наше спілкування. А я жартувала, що коли ми закінчимо альбом, ми взагалі перестанемо спілкуватися. У нас постійно були якісь перипетії: то ми сваримось, то миримося... Такий, мабуть, реально найбільш напружений альбом, але зрештою він вийшов неймовірним! 

Деякі артисти піаряться на новинах з особистого життя. Ти ретельно приховуєш свого обранця. Чи варто нам сподіватись, що колись ти таки відкриєш завісу приватного життя?

У публічному житті я акцентую увагу на творчості, на тому, що я вмію і хочу робити, цим мені хочеться ділитися, мені хочеться розповідати про це. Творчості і музики в моєму житті дуже багато, музика — це основа мого життя. А особисте я залишаю для себе, моя родина — це мій затишок, мій власний простір, де мені добре, тому мені не хочеться ділитись цим із світом. Коли я відчуваю цей внутрішній комфорт, я можу творити, писати пісні, виступати, їздити з концертами, для мене важливо зберігати цей баланс, інакше я втрачу внутрішній ресурс.

Яким, на твою думку, має бути справжній чоловік?

Для мене це людина, на яку я можу покластися, з якою я можу бути в безпеці, відчуваю, що можу бути істинною собою, мені не треба бути кимось іншим, і мене за це ніхто не засудить.

Ти сама створюєш музику й тексти своїх пісень і останнім часом ти надаєш перевагу ліриці. Що тебе надихає? 

Віднедавна я навіть почала сама писати аранжування. Для мене це особливий процес — я цілком поринаю у музику. Зараз у мене більше йде лірика, адже раніше я старалась писати виключно радісні пісні. Також я зараз читаю багато ліричної поезії, мабуть, це теж впливає на творчість.

Хто перший чує твої демки? 

Перша слухачка моїх демок — моя сестра, з якою ми займаємося проєктом ROXOLANA, а потім я надсилаю їх творчій команді.

Знаємо, що твій брат служить у ЗСУ. Як часто вам вдається бачитись і як ти йому допомагаєш?

У ЗСУ служить мій двоюрідний брат, він є військовим капеланом і їздить на передову ще з 2014 року. На жаль, ми не часто бачимось. Допомагаю йому зборами, наприклад, зараз він займається дронами, тому стараюся максимально допомагати за можливості в усьому, про що він просить.

Ти й сама часто виступаєш перед військовими. Пригадай особливу історію, пов’язану з виступом перед українськими солдатами. Який фідбек ти від них отримуєш? 

Пригадую, що я дуже хвилювалася перед першим виступом у військових. Це було через кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення. Що мене найбільше дивує у цих виступах: ми, артисти, нібито їдемо підтримувати наших військових, а часто буває так, що сьогодні ми виступаємо, а завтра вони їдуть на передову, натомість ми отримуємо від них такий заряд енергії та віри у перемогу, що я думаю, це вони насправді більше підтримують нас! Тому я намагаюся відгукуватись на кожен запит від військових, щоб хоч якось віддячити їм за наш захист.

25 квітня ти провела свій перший сольний концерт "Дуже теплий сольник". На нього ти запросила Дмитра Монатика, гурт KAZKA, Олександра Терена та Пилипа Коляденка. У вас склалися дружні стосунки з ними?

Так, у нас у всіх дружні відносини. Це артисти, яких я дуже люблю, поважаю, якими я захоплююся і з якими мені просто приємно бути поруч.

Пригадую цікаву історію знайомства з Олександрою Заріцькою, солісткою гурту KAZKA. Коли ми вперше зустрілися, ми насторожено дивились одна на одну. І якось не все гладко з першої секунди пішло. Однак коли я скинула Саші пісню "Не своя", вона їй дуже сподобалась. Так, спочатку було багато запитань одна до одної. Але потім, коли ми все-таки вирішили робити спільний трек, і разом провели ніч на знімальному майданчику, — усе стало на свої місця і ми подружилися. Я обожнюю Сашу, у нас тепер такі "бесті-бесті-бесті" стосунки. 

Коли тебе знову можна буде почути наживо найближчим часом?

Цієї суботи я виступлю у Retroville, у неділю мене можна буде зустріти на благодійному тренуванні від ЕБШ та фонду Future for Ukraine, яке відбудеться під час "Книжкової країни" на ВДНГ. 

А ще ти запустила артпроєкт "Ukraine is", який включає пісні та відеокліпи на слова відомих українських поетів.  Ти плануєш його продовжити? 

Я тяжію до літератури, мені подобається робити переспіви на слова українських поетів, тому продовження ви точно почуєте.

Я вірю в те, що натхнення творити є всюди. Питання полягає в тому: ти відкритий до нього чи ні. Чи ти звертаєш увагу на все те, що є навколо тебе.

Наприклад, пісню "Тримайся" я написала, надихнувшись мемом про півника, який стоїть на тумбочці. А ця тумбочка прикріплена до стіни в розваленому будинку в Бородянці після ракетного удару, якого завдала Росія. І хтось написав: "Я тримаюся, як цей півник на цій тумбочці".

Відео на цю пісню знімали в Києві у квітні 2022 року після того, як ми всією командою повернулися з Львова до Києва. Це перша відеоробота під час повномасштабного вторгнення, яку я змонтувала на мобільному телефоні. Це була перша прогулянка Києвом, тоді ще надзвичайно пустим, але дуже красивим і квітучим. Зйомка була у місцях столиці, які дуже мене надихають.

То які місця в Києві тебе надихають? 

Зізнаюся, що полюбити Київ мені вдалося лише кілька років тому. І мені подобається місто загалом — ці широченні проспекти, маленькі вулиці, подобається різнобарвність Києва. Я дуже люблю київські парки, мій улюблений маршрут — від Маріїнського парку через Пішохідний скляний міст до Володимирської гірки, потім Пейзажна алея, Поділ. Кав’ярні в районі Золотих воріт — це окрема атмосфера й окрема любов.

Ти родом зі Львова, які звички звідти ти перевезла до Києва, як часто буваєш вдома? 

У Львові буваю десь раз на два місяці. Я думаю, колядування і загалом святкування Різдва і Великодня з родиною, з обрядовими піснями, це все у мене було у Львові і все це ми перевезли до Києва. Ми зараз так само під час свят зустрічаємося нашою величезною родиною і співаємо разом.

Ти з родини медиків, але з дитинства любила співати, а за освітою ти — юрист. Звідки в тебе любов до музики?

Любов до музики народилась із сімейної традиції, про яку я вже розповідала. У нас завжди лунала музика, ми слухали багато пісень, попри те, що мої рідні не пов’язані з нею професійно. Ми з дитинства з татом співали і вдома, і коли їхали в машині. Тобто музика оточувала мене завжди.

А ще ти знімалася в телесеріалі "Черговий лікар".  Чи не думала ти спробувати продовжити акторську кар’єру паралельно з музикою?

Мені акторство дуже імпонує, мені цікава ця професія, тому якщо життя надасть мені таку нагоду, я обов’язково нею скористаюсь.

Якою ти бачиш свою місію як співачки у ці складні часи? 

Своєю місією я вважаю моральну підтримку людей — я прагну їм дати можливість усміхнутися, підняти настрій або ж виплакатися. Також для мене важливо розвивати українську музику, українську літературу через музику і давати людям якомога більше якісного цікавого музичного контенту, щоб вони споживали і слухали саме український продукт. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter