Швидше, вище, сильніше: історія тріумфів України на Олімпіадах
Борець греко-римського стилю, багаторазовий чемпіон світу і Європи, призер цих змагань, чемпіон Олімпійських ігор у Токіо (2020), срібний призер Олімпійських ігор (2016) Жан Беленюк. Фото: НОК України
26 липня у Парижі стартує головна спортивна подія року — XXXIII Літні Олімпійські ігри. Найближчі два з гаком тижні увесь спортивний світ житиме цією Олімпіадою, спостерігаючи за неймовірними тріумфами, несподіваними поразками та гучними сенсаціями.
Україна на ці ігри також покладає чимало медальних сподівань — нашу країну представлятимуть 142 атлети у 28 дисциплінах. І деякі з них серйозно націлені на перемогу.
Згадаймо найгучніші тріумфи українців на попередніх Олімпіадах!
Традиційно, літні Олімпіади для України завжди були набагато успішнішими, ніж зимові. За весь час незалежності наша країна здобула 139 медалей влітку (35 золотих, 36 срібних та 68 бронзових) і тільки 9 медалей (3 золота, 2 срібла та 4 бронзи) — взимку. Частково це, звісно ж, пов’язано з тим, що дисциплін на зимових іграх — десь утричі менше, ніж на літніх. Але і без цього співвідношення все одно не на користь "білих" Олімпіад.
Олімпійський стрибок Бубки
Неможливо говорити про спортивні тріумфи України та не згадати Сергія Бубку — справжнього короля стрибків із жердиною, багаторазового чемпіона світу та володаря 35 світових рекордів. Він у 1985 році першим у світі здолав позначку у шість метрів. А його рекорд 6,14 м у стрибках просто неба, встановлений у 1994 році, протримався 26 років! Тільки у 2020-му його побив швед Арман Дюплантіс — нова суперзірка стрибків із жердиною.
При всіх своїх титулах Бубці вдалося здобути лише одне олімпійське "золото". Сталося це на іграх 1988 року у Сеулі, де він виступав у складі збірної тоді ще СРСР. На цих змаганнях Бубка стрибнув лише на "скромні" 5,90 м, проте цього стало достатньо для золотої медалі та встановлення олімпійського рекорду на додачу. Після Сеулу він ще тричі виступав на Олімпіадах, проте здобути ще одне "золото" так і не зміг.
У середу, 24 липня 2024-го, Міжнародний олімпійський комітет провів 142-гу сесію у Парижі, під час якої переобрав п'ятнадцять членів МОК на наступні вісім років. До переліку переобраних членів організації увійшов також Сергій Бубка.
Спортсмен став членом МОК у 2008 році та вже переобирався на посаду у 2016-му. Однак третій термін українця в організації, імовірно, стане останнім. Причиною може стати вікове обмеження: члену МОК має бути не більше ніж 70 років на кінець терміну. На момент завершення чинного восьмирічного терміну Бубці буде 68.
Перші (майже) незалежні ігри
Як незалежна держава Україна вперше виступила на літній Олімпіаді 1992 року у Барселоні. Щоправда, не окремо, а у складі Об'єднаної команди — це була така собі "збірна солянка" з колишніх республік СРСР. Українські атлети на цих змаганнях вибороли 10 золотих медалей — як окремо, так і у складі змішаних команд.
По дві найвищі нагороди здобули гімнастки Тетяна Гуцу та Тетяна Лисенко. Обидві були у складі змішаної збірної зі спортивної гімнастики, яка виграла командну першість. Крім того, Лисенко стала чемпіонкою у вправах на колоді, а Гуцу здобула перемогу в індивідуальній першості. Там же у Барселоні олімпійським чемпіоном став чинний міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт. Він завоював командне "золото" у складі збірної з фехтування.
Перше самостійне "золото" і перша кров
Першим вже по-справжньому українським тріумфом на Олімпіадах стала перемога фігуристки Оксани Баюл у 1994 році на іграх у норвезькому Ліллегаммері. Там наша країна вперше виступала як окрема команда — і вперше пролунав український гімн.
Баюл, якій тоді було всього 16 років, уперше брала участь в Олімпійських іграх. Основними претендентками на перемогу були американки Ненсі Керріган та Тоня Гардінг, між якими точилась справжня ворожнеча навіть поза ковзанкою (ці драматичні події показані у фільмі "Я, Тоня"). Після короткої програми Баюл стала другою, а перше місце посіла Керріган.
Та наступного дня майже сталася біда — українка зіткнулась на тренуванні з німецькою фігуристкою. Ковзан німкені сильно порізав ногу Оксани, а під час падіння вона забила куприк. На допомогу прийшли німецькі лікарі, які "залатали" українку, і за два дні вона вийшла на завершальну довільну програму під знеболювальними. Попри травму, Баюл впевнено виконала всі елементи, а під кінець змінила програму та завершила виступ складнішою комбінацією. Ризик себе виправдав, і Оксана з мінімальною перевагою в оцінках від суддів здобула олімпійське "золото".
На церемонії нагородження на підняття українського прапора довелося чекати 45 хвилин. Ніхто не очікував перемоги українських спортсменів, тож нашого гімну в організаторів ігор не виявилось. Замість нього пропонували поставити гімни СРСР, росії чи олімпійський гімн, та українська делегація сказала "ні". Врешті, комусь із делегації вдалося знайти потрібну касету, і гімн України вперше пролунав на Олімпійських іграх. Але негаразди на цьому не закінчились — прапор України організатори підняли догори дриґом.
У 1994 році спортсменка переїхала до США, у серпні 2021 року відмовилася від українського громадянства, отримавши американське.
Переможний удар Кличка
У 1996 році в Атланті вперше у своєму житті виступав на Олімпійських іграх молодий український боксер Володимир Кличко. Згодом він, разом зі своїм старшим братом Віталієм, стане одним із найвідоміших та найтитулованіших професійних боксерів у світі. Цікаво, що спочатку в Атланту мав їхати саме Віталій, однак той отримав позитивний допінг-тест на стероїди. Тож захищати честь українського боксу поїхав Володимир.
На олімпійському ринзі Кличко-молодший виступав у надважкій вазі — понад 91 кг. На шляху до золотої медалі він здобув чотири перемоги. У фіналі суперником Володимира був Паеа Вольфграмм з острівної держави Тонга, який не зміг нічого протиставити швидкому та верткому українцю. Кличко швидко вимотав супротивника та під кінець "засипав" його ударами в голову, забезпечивши собі олімпійське "золото".
Після успіху на Олімпіаді Володимир та його брат Віталій завершили любительську кар'єру та перейшли у професійний бокс.
По завершенні професійної кар'єри Кличко-молодший встиг повикладати у швейцарському університеті й написати дві книги. Він активно використовує свої зв'язки у світі для залучення допомоги Києву та Україні під час великої війни. Зокрема веде перемовини у Німеччині щодо військового обладнання для наших військових. Авторитет колишнього боксера йде на руку у таких потрібних Україні питаннях.
Подвійна перемога Подкопаєвої
На тій же Олімпіаді 1996 року 17-річна гімнастка Лілія Подкопаєва двічі стала олімпійською чемпіонкою. Перед цим, за кілька місяців до змагань, вона зламала два ребра на тренуванні, і часу на одужання було не так багато.
Проте, попре нещодавню травму, Лілія продемонструвала на Олімпіаді найкращий результат у двох дисциплінах: абсолютній першості та вільних вправах, а також здобула "срібло" у вправах на колоді. У фіналі вільних вправ Подкопаєва виконала стрибок, який досі не змогли повторити жодна гімнастка чи гімнаст — подвійне сальто вперед із поворотом на 180 градусів.
У 2017 році Лілія емігрувала в Америку. Зараз спортсменка тренує молодих гімнасток. Також вона долучилася до підтримки України під час війни і робить все, щоб направити більше допомоги рідній країні.
Загалом Ігри в Атланті були напрочуд успішними для України, де наші спортсмени вибороли дев'ять золотих медалей. Окрім Володимира Кличка та Лілії Подкопаєвої, перемогу святкували:
- Інеса Кравець (легка атлетика, потрійний стрибок);
- Рустам Шаріпов (спортивна гімнастика, бруси);
- Катерина Серебрянська (художня гімнастика, особиста першість);
- Тимур Таймазов (важка атлетика);
- В'ячеслав Олейник (греко-римська боротьба);
- Євген Браславець та Ігор Матвієнко (вітрильний спорт).
Українська "золота рибка"
Чотирикратна олімпійська чемпіонка з плавання Яна Клочкова має найбільше золотих олімпійських нагород серед усіх українських спортсменів за часи незалежності. Вона по два рази тріумфувала на двох Олімпіадах поспіль — у 2000 році у Сіднеї та у 2004 році в Афінах.
На обох змаганнях Клочкова перемагала у комплексному плаванні на дистанціях 200 та 400 метрів. А у тому ж Сіднеї вона встановила новий світовий рекорд на дистанції 400 метрів, подолавши її за 4 хвилини та 33,59 секунди. За численні перемоги спортсменка отримала прізвисько "золота рибка", а у 2004 році — звання Героя України.
У 2022 році Клочкова переїхала до батьків у Сімферополь. З окупованого Криму спортсменка жодного разу ніяк не прокоментувала повномасштабну війну росії проти України.
Історичне "золото" у боротьбі
На Олімпіаді в Афінах у 2004 році вперше проходили змагання з боротьби вільним стилем серед жінок. У фінальному поєдинку у ваговій категорії 48 кілограмів зійшлися українка Ірина Мерлені та японка Ітьо Тіхару.
Протистояння між спортсменками видалось напруженим, та врешті першою в історії олімпійською чемпіонкою у цій дисципліні стала саме українка. На радощах від перемоги Мерлені застрибнула на суддю, а потім повисла на руках у тренера української збірної Анатолія Харитонюка.
Після завершення спортивної кар'єри спортсменка спершу займалася зумбою, а потім вирішила спробувати pole dance і навіть стала чемпіонкою на багатьох змаганнях. Зараз виховує двох синів Артура та Адама.
Перемога на ворожій землі
Напрочуд драматичними для України стали зимові Ігри 2014 року. Проходили вони у Сочі, що вже віщувало проблеми. По-перше, змагання супроводжувалися допінговими скандалами навколо російських атлетів. По-друге, атмосфера для наших спортсменів була напруженою через події на Майдані та те, як їх висвітлювала російська пропаганда. Ну, і на додачу, після завершення Олімпіади, росія анексувала Крим та згодом розв'язала війну на сході України. Отакі "олімпійські принципи" у нашого навіженого сусіда.
Тоді було багато розмов, чи варто взагалі нам виступати у недружній країни, коли вдома відбувається революція. Проте у НОК вирішили все ж їхати. У результаті, на Іграх-2014 Україна здобула лише дві медалі — одну золоту та одну бронзову (обидві у біатлоні), проте вони були надзвичайно важливими, враховуючи контекст подій.
У жіночій естафеті з біатлону перемогу пророкували або надпотужним норвежкам, або росіянкам, які мали перевагу домашньої арени (і домашнього допінгу, як з'ясувалось пізніше). Проте наша збірна у складі Олени Підгрушної, Віти й Валі Семеренко та Юлії Джими спромоглася створити на трасі справжню сенсацію, взявши "золото" та утерши ніс росіянкам, які прийшли другими. Та навіть цим "сріблом" російські біатлоністки тішилися не довго, і вже за кілька років його відібрали через допінг.
Гопак від чемпіона
Останнє, поки що, "золото" Олімпіад для України виборов борець Жан Беленюк на Іграх 2020 року у Токіо (які проводились у 2021 році через коронавірус). За якоюсь дивною традицією наші спортсмени часто перемагають, попри отримані травми. От і Беленюк травмувався за три тижні до змагань, і його участь була під загрозою. На щастя, він встиг вчасно відновитися і продемонстрував у Токіо свою волю до перемоги.
У фіналі змагань із греко-римської боротьби суперником українця став угорець Віктор Лерінц. До цього вони зустрічалися десять разів, і всі поєдинки вигравав українець. Фінальний олімпійський двобій не став виключенням, і Жан Беленюк здобув єдине на цій Олімпіаді "золото" для нашої команди. А відсвяткував свій тріумф він переможним гопаком.
Жан Беленюк є народним депутатом України (він — перший афроукраїнець-депутат ВРУ). В парламенті обійняв посаду першого заступника голови Комітету з питань молоді та спорту. Крім того, входить до груп міжпарламентських зв'язків з Японією, Великобританією та США. До речі, Беленюк приніс збірній України другу медаль на чемпіонаті Європи-2024 зі спортивної боротьби.
