Співак KHAYAT про майбутній альбом, дебютний тур, підкорення ОАЕ та камбек на "Євробачення"
Колаж: ТиКиїв
Андрій Хайат (KHAYAT) — бронзовий фіналіст дев'ятого сезону талант-шоу "Голос країни" та фіналіст Нацвідбору "Євробачення". Співак презентував нову композицію "Де ти". Вона стала сьомою у творчому доробку артиста за час повномасштабної війни. Ексклюзивно для "ТиКиїв" Андрій розкрив подробиці майбутнього альбому, розповів про концертний тур у 2024 році та зізнався, чи планує підкорювати головну музичну сцену Європи.
Про трек "Де ти"
"Де ти" — лід-сингл майбутнього повноформатного альбому. Це пісня рефлексія надлому та емоційного спустошення, яке час від часу відбувається з кожним. Трек відкрив якісь "нові шлюзи" у моєму творчому потоці і я, звичайно, цьому радий. Відео знімав Іван Сахно. Воно не потребувало особливих складностей, бо мало просто посилити емоційний фон для точнішого сприйняття пісні. Нічне місто, дах, оголений нерв — більше нічого і не треба.
Про концертний тур у 2024 році
Навесні 2024 року відбудеться дебютний тур "Ultra", активна підготовка до якого вже розпочалася. Він мав пройти цієї осені, але з технічних причин довелося його перенести. Скоро ми анонсуємо графік туру, тому слідкуйте та обовʼязково приходьте.
Про майбутній альбом
Мені не притаманно обмежувати та обтяжувати себе якимись ярликами, "жанрами" тощо. Як і будь-яка повноцінна особистість, я дорослішаю, змінююсь і ці зміни, звичайно, не можуть не відображатись на моїй музиці. Творчість це, в першу чергу, інструмент висловлення, і ця свобода вибору та слідування за внутрішнім відчуттям — роблять мене неймовірно щасливим, бо саме завдяки цьому і відбувається розвиток творчої особистості.
Альбом пишеться просто зараз, тому я не знаю, яким буде фінальний результат і формат, бо потік думок й ідей в моїй голові постійно трансформується, і змушувати себе мислити суто в рамках конкретних задач я не хочу.
На слухачів точно чекають декілька крутих дуетів і багато-багато східної пряності.
Про натхнення
Я черпаю натхнення з емоційних гойдалок і буденності. Оскільки я сам пишу і тексти, і музику, вважаю, що така музика є найщирішою, бо ти безпосередньо відображаєш у ній своє життя, свої переживання, а не якісь вигадані сюжети.
Якби не карє'ра співака, то...
Я за освітою філолог іноземних мов, тому думаю, що можливостей не втрачав би. Для того, хто знає більше однієї іноземної мови відкрито багато дверей. Думаю, що я б скоріше за все будував своє життя за кордоном.
Ти знаєш арабську, можливо, плануєш завоювати слухача в ОАЕ?
Гарне запитання. У моїх планах точно є акцентуація на арабській мові, сході та моєму корінні, тому ніхто не знає, куди ця стежка виведе в кінцевому результаті. Час покаже.
Про Євробачення
Є великий контраст між тим матеріалом, що обирає глядач тут і тим, що може потенційно перемогти на самому Євробаченні. Та музика, яку я б міг представити — зараз абсолютно не в тему, а вигадувати щось спеціально або просто йти заради участі та хайпу, я точно не стану.
Звичайно, зарікатися не буду: думаю, що рано чи пізно моє повернення у цей формат відбудеться, але точно не під час повномасштабної війни.
Про сучасну українську музику
Українські пісні мають бути персоніфікованими, новаторськими. Ось те зашкарубле поняття "попса" та її примітивний формат досі живуть в наших головах саме завдяки тенденціям, які диктувала російська індустрія, і вони майже не мають нічого спільного зі справжньою попмузикою.
Україна має створювати свій формат, який буде диктувати моду і для внутрішнього, і для зовнішнього ринків.
Бо коли в нас артисти досі намагаються робити українські пісні по шаблону треків "Anna Asti" чи російського кальянного репу, то про який розвиток може йти мова?
Обирається найлегший шлях, тому що у більшості мета — просто залітати в тренди зі звичним для людей звучанням, а не змінювати свідомість чи впливати на побудову нового свідомого суспільства. На такому шляху кардинальних змін очікувати не варто.
Про нові імена в музиці
На жаль, індустрія шарашить на кількість, а не на якість, бо забивати проміжки чимось треба, тому все, що написано українською мовою сьогодні "годиться".
Якби ми не старались понад 30 років цілувати пісок під російськими п'ятами, то все було б інакше. Сьогодні ми маємо напівфабрикатну українізацію в "турборежимі".
Серед нових імен можу виділити Sofia Shanti, Молоді, Лілу45 — це талановито.
Про хейтерів
Хейту в мене не багато, відверто скажу, але той, що є, викликає лише співчуття. Коли з вас виливається негатив і ви витрачаєте свою життєву енергію на те, щоб когось образити, це пряма ознака того, що з вами та вашим життям щось не так. Тому таких людей треба тільки жаліти та не сприймати це на особистий рахунок. З критикою трошки інша історія. Конструктивна критика це завжди добре, але межа між об'єктивним і суб'єктивним дуже тонка.
Про Київ
Для мене Київ це місце здійснення мрій. Майже 10 років тому це місто зустріло мене з розпростертими обіймами та прийняло як свого. Тут розпочався найдинамічніший етап мого життя, який би однозначно не мав таких обертів десь в іншому місці. Люблю Київ, бо він диктує шалений ритм і перетворює кожен день на можливість.
До слова, декілька останніх пісень були написані саме під вайбом Києва. Це треки "Нехай" та "Дворами". Вони асоціюються в мене з конкретними місцями й кадрами мого життя.
Ціна Перемоги
Я вважаю, що головна Перемога має відбутись в українському суспільстві, всередині країни, у головах людей. Коли вона відбудеться, прийде кінець і діям на фронті. За два роки повномасштабної війни дуже мало чого змінилось в плані національної свідомості. Я завжди був реалістом і знаю, що таке смерть, тому я просто сприймаю життя по фактах і адаптуюсь до реальності. За цей час я нарешті навчився зайвий раз не стресувати й розв'язувати проблеми по мірі їх надходження.
Мене дивують люди, які хочуть і вимагають кардинальних змін, при цьому не намагаючись і не бажаючи нічого змінити в собі. Усе починається з малого.
Я вірю в однозначну Перемогу. У щасливих людей на вулицях, котрі радітимуть кожному прояву життя, не біжучи в укриття і не боячись за свої життя.
Вірю у те, що хоча б деяким людям вдасться повернути втрачене, у всіх сенсах цього слова.
Так чи інакше ми всі хочемо повернути собі свої життя до 24-го лютого і наївно чекаємо цього, підсвідомо знаючи, що це не можливо.
