"Це секс утрьох: він, я та блекаут". Інтерв'ю з Яною Метьолкіною — блогеркою, яка стоїть за образом київської Керрі Бредшоу

Блогерка Яна Метьолкіна — про свій образ київської Керрі Бредшоу. Колаж: "ТиКиїв"

Рік тому блогерка Яна Метьолкіна вперше випустила відео в образі київської Керрі Бредшоу. Відтоді серія роликів, в яких вона перевтілюється у нашу версію героїні серіалу "Секс і місто", здобула чималу популярність. Блогерці вдалося успішно поєднати гумор, українські реалії та все те, за що глядачі люблять яскраву й хаотичну персонажку.

У самої Яни життя та бекграунд не менш цікаві, ніж у Керрі. Вона працювала в журналі PINK, редакторкою та сценаристкою шоу "Орел і Решка" і "Навколо М". Окрім цього, вела власний тревел-блог і побувала у більш ніж 50 країнах.

"У складні часи дуже хочеться знайти щось веселе, але не тупе"

На початку повномасштабної війни ти створювала відео на соціальні теми для свого YouTube-каналу, а тепер знімаєш більш розважальний контент. Чому перейшла до такого формату?

Я спробувала різні формати та зрозуміла, що цей потрібніший. 

У мене є таке тяжіння — говорити про щось важливе простою мовою: соціальні питання, той же фемінізм, рівність тощо. Зараз це, по суті, ті самі теми, але в іншій формі, яка легше сприймається людьми. Навіть у Керрі я вшиваю меседжі, які раніше передавала через текстові пости чи відео. 

Наприклад, про рівність: "Яка ж я "лохина", що намагалася бути тією, ким не є, заради іншого чоловіка" (приклад цитати, яку може сказати Яна в образі Керрі — прим.). Тобто це вплетено в комічну форму Керрі, але меседж трохи і про жіноцтво, і про свободу вибору.

Наразі розважальний контент необхідніший, щоб підіймати наш бойовий дух, не закисати та боротися далі. І мені веселіше та смішніше його робити. Я зрозуміла, що ці перевтілення, гуморески й чорний гумор — це все моя тема.

Вона насамперед допомагає мені не здаватися, зібратися докупи й удавати, що ми прорвемося, і в процесі дійсно в це вірити.

З чого почалася історія Керрі Бредшоу у твоєму блозі?

Я хотіла зробити якусь актуальну пародію. Таку, яка може трошки відображати мене та, найголовніше, підійматиме настрій не тільки мені, а й іншим людям.

Тоді якраз вийшов новий сезон And Just Like That (сиквел серіалу "Секс і місто" — прим.), і я подумала: "Ану спробую", — бо виявилося, що в мене були штани й сукні, схожі на її. Я зробила собі кучері, які в мене теж природно схожі, як і фактура та все інше. І воно як полетіло — цього я не очікувала.

Як блогер ти завжди проводиш якісь експерименти, робиш пародію на те й інше, а тут воно набрало мільйон переглядів за місяць-два. Я зрозуміла, що треба продовжувати й робити нове, оскільки це зайшло людям.

У мене є й інший контент, але я усвідомлюю, що цей найяскравіший. Мені приємно, що він корисний для людей.

Люди часто впізнають тебе на вулиці?

Так, впізнають. Нещодавно це сталося в бані, коли я була ледь прикритою (сміється). 

Як гадаєш, у чому секрет популярності саме твоєї інтерпретації образу Керрі?

Насамперед це відомий образ, який багато хто знає. І моя інтерпретація дуже локалізована — вона про буденні проблеми й обставини кожного з нас. Думаю, мої найуспішніші серії — ті, де кожна може побачити себе.

Наприклад, у блекаути Керрі готувала вечерю без плити, сушила голову без фена й надягала на розкішну білизну пояс з овечої шерсті. Тобто це завжди трохи гіперболізовано, але кожен це розуміє, бо "в мене таке було". Це принцип стендап-коміків: вони говорять про свої болі по приколу, і всім смішно, тому що насправді це не смішно.

Також, я думаю, це сподобалося, бо в цьому багато гумору. У складні часи дуже хочеться знайти щось веселе, але не тупе. Це поєднання смішного, красивого й інтелектуального — доволі складна формула, яка не кожному блогеру вдається. Думаю, мені це вдалося.

Крім того, є чітка структура, драматургія, впізнавані хуки — люди вже звикли й дійсно дивляться це як серіал.

"За мною ганялися охоронці"

Де ти шукаєш одяг і аксесуари для своїх образів?

Більшість вбрання Керрі — із секондів і вінтажних маркетів. Це дає можливість знайти якусь екстраваганзу й не витратити 1000-3000 доларів. Ясно, що якщо це епатажна сукня від українського бренду, то домовитися за неї дуже складно. А тут я знайшла річ, попрала, попрасувала, вдягла її й погнала знімати. 

Також багато речей із гардероба Керрі належали моїй мамі та збереглися з 1990-х.

В Instagram ти виклала бекстейдж відео про Керрі в Карпатах. У процесі знімань ти потрапила під зливу та в багнюку, а ще за тобою гналися собаки. Це вперше довелося знімати серію в таких "екстремальних" умовах?

Якщо чесно, кожна серія — це доволі екстремальні умови, адже я сама себе знімаю на штатив, часто в людних місцях.

Серія в Карпатах була дуже непростою, але ще була надзвичайно складна в Буковелі. Я бігала в шубі та на підборах схилами, де катаються лижники. Це було доволі важко психологічно, тому що я привертала дуже багато уваги. За мною ганялися охоронці й забороняли знімати, хоча я нічого такого не робила. Від собаки можна просто відійти, а з охоронцями треба спілкуватися, що теж потребує сил.

Екстрим завжди й у тому, що часу обмаль. Була фізично складна серія в Карпатах, коли сонце вже заходило, і мені треба було на ходу щось вигадувати та знімати. Ще під час знімання одного відео обірвалася гойдалка, і я теж це обігрувала на ходу.

Загалом кожна серія доволі виснажлива, тому що вони потребують підготовки. Весь контент для блогу, зокрема й із Керрі, я створюю сама. Вигадую ідеї, сценарії та меседжі, які інтегрую. Шукаю та стилізую вбрання, продумую локації, знімаю себе на штатив, а потім монтую та озвучую.

Так, це багато роботи, але як це комусь доручити? Це мій повний спектр самовираження. Можливо, було б легше, якби хтось знімав, але я вже так до цього призвичаїлася.

Чи є в української Керрі свої Саманта, Міранда та Шарлотта? 

Звісно, в моєму житті є подруги. Я навіть думала зняти з ними спешл. Але виносити на загал такі тонкі стосунки — це дуже "кришталева ваза", щоб так робити. Я наскільки щаслива, що в мене є такі близькі подруги, що дуже дорожу цим і нечасто показую.

"Я розумію, що я на боці містера Біга"

Що спільного в Яни Метьолкіної та Керрі?

Напевно, вайб пригод і постійна потреба в якомусь двіжі. І, крім зовнішньої схожості, палкої любові до моди та екстраваганзи в образах — неважливо, чи для буднів, чи для вечірок, — ми обоє любимо писати. Я думаю написати свою книгу. Вже маю для неї назву.

Я дуже люблю місто й не уявляю себе поза великими містами та Києвом. Також нас об'єднує допитливість: цікаво розбиратися, чому так, як, наприклад, щось працює у стосунках і просто в житті.

Чи вплинув образ Керрі якось на твій підхід до життя?

Переглядаючи "Секс і місто" вже в дорослому віці, я розумію, що я на боці містера Біга, тому що Керрі так дивно поводилася. Він їй каже одне, а вона сприймає це по-іншому. Керрі не знала себе, постійно впадала в якісь істерики.

Звісно, це персонаж, створений для кіно, щоб було про що знімати 350 серій. Але здебільшого… В якомусь сенсі я теж була такою. Раніше, коли я не займалася психотерапією й погано знала себе, я також багато чого додумувала, ускладнювала собі життя й стосунки.

Скандали з містером Бігом й все це можна було вирішити просто діалогом, розповівши про свої почуття. Тепер, коли в моєму й у житті всіх нас з'явилася психотерапія, я зрозуміла завдяки Керрі, як робити не варто.

Українська Керрі, яку я створюю, допитливіша й більше шукає рішення.

У кожній серії вона все-таки старається бути щасливою, бо оригінальна наступає на одні й ті самі граблі (сміється). 

Якби ти писала колонку, як Керрі, про що б вона була?

Вона радше була б не про стосунки з чоловіками, а про стосунки із собою. Мені здається, це найголовніше. Як бути сміливою, виразною та не боятися розвиватися й пробувати нове в будь-яких сферах життя — у тих же стосунках чи сексі, роботі й заробітку грошей.

Більшу частину життя ти постійно перебуваєш у якомусь переляку. Думаєш: "Це й це не знаю. Це спробую, але що з цього вийде і що, якщо не вийде?". Про цей шлях я б писала та, напевно, про психотерапію й те, як вона змінює й розширює твої горизонти.

І про такі прикладні ситуації, коли ти з переляканої людини стаєш тією, хто живе для себе, а не для когось. Я сама проходила цей шлях.

А вже потім і чоловіки підтягнуться — і не треба буде ні за ким бігати. Доведеться тільки вибирати.

Ти сказала, що пишеш книгу. Завершуєш її?

Ні, тільки планую її написати. Ідея є, але нема часу, тому планую розширювати команду. Це теж для мене виклик, бо я звикла робити все сама. Але настав момент, коли хочеться рости далі, тому треба вчитися делегувати. 

Про що буде твоя книга?

Це прозвучить банально, але це буде серія новел, напевно, про стосунки з собою: як із фази, коли боїшся жити на повну й бути собою, стати головним персонажем свого життя.

Це будуть автобіографічні історії?

У мене дуже цікаве життя. Я була тревел-блогеркою та об'їздила весь світ. Моїх автобіографічних історій і так вистачає.

Мені цікаво, як і з Керрі, спробувати зробити це через якогось персонажа. Звісно, це буде напівавтобіографічно, тому що я пропускаю це через себе. Але створення ще одного персонажа було б для мене цікавим викликом.

Я обов'язково це зроблю, щойно розвантажуся з блогом.

"В якийсь момент воно перестане бути цікавим"

Твій блог — це простір моди і, найголовніше, гумору. Такий позитив потребує багато зусиль. Де черпаєш натхнення й сили, коли відчуваєш, що ресурс вичерпався?

Це дуже актуальне запитання, тому що якраз на "річницю Керрі" я перебуваю в стані розрядженої батарейки. Але цей потяг уже неможливо зупинити й треба постійно створювати щось нове.

Тому мій найкращий варіант — це саме "нічогонероблення". Якщо треба надзвичайно швидко відновитися, мені дуже допомагає поїздка в будинок посеред лісу чи природи. 

Без подруг і чоловіків — саме соло-подорож. Я просто слухаю пташок, їм, сплю й дивлюся одні й ті самі серіали. Наприклад, "Коломбо", "Міс Марпл" чи про Еркюля Пуаро, де все дуже красиве, вінтажне й спокійне.

Чи плануєш створювати нових яскравих персонажів для блогу?

Це неодмінно треба робити, тому що блог — це живий організм. Не можна придумати щось одне й довго "їхати" на ньому. Це й так диво, що ця серія тримається вже рік і продовжує рости.

Це результат кропіткої роботи. Але в якийсь момент воно перестане бути цікавим, як і все в житті. Я вже спробувала зробити персонажа з "Бріджертонів". Ще дуже хотіла створити пародію на Джулс з "Ейфорії". 

Тож нові персонажі однозначно будуть. Я вже думаю над ними, але поки що немає часу й команди, щоб утілити все це зараз. Можливо, це будуть не персонажі з кіно, а щось таке моє.

Мені й самій в якийсь момент стане нецікаво бути акторкою однієї ролі. Треба рухатися далі. 

По що мріє Яна Метьолкіна?

Менше працювати й більше заробляти (сміється). У кадрі я завжди красива й весела, але за лаштунками часто є вигорання. Керрі шукає свого чоловіка, а я — баланс між роботою, життям і війною. Цю "йога-позицію", щоб, попри всі обставини, жити дійсно в задоволення. Без вигорання, бо трудоголізм уже не в моді.

У проведенні інтерв'ю також брала участь Альбіна Жовненко-Гончар, ведуча "ТиКиїв".

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter