"Творчість — це риболовля": POSITIFF про трек "Гаснуть ліхтарі", ставлення до хейтерів і життя без продюсерів
Фото: Максим Кисляченко, Дарія Климкович
Сьогодні український співак і продюсер POSITIFF (Олексій Завгородній) випустив нову пісню "Гаснуть ліхтарі". Трек вже встиг завоювати популярність у тіктоці. Напередодні дня прем'єри "ТиКиїв" поспілкувався з Олексієм. Артист зізнався, у яких зараз стосунках із Надею Дорофєєвою, розповів про акторські амбіції та поділився, як йому працюється без продюсера.
Олексію, вітаємо з релізом. Розкажи про свій новий трек "Гаснуть ліхтарі".
"Гаснуть ліхтарі" була написана досить давно разом із моєю творчою командою під час нічної сесії. Я хотів зробити щось дуже просте, з приспівом, що легко запам'ятовується. Під ранок, коли вже треба було роз'їжджатися, у нас з'явився качовий чотиривірш, який записали під гітару. Спочатку це звучало як "дворова" пісня, але вона нас дуже зачепила. Ми довго шукали її звучання, працювали над аранжуванням і сенсами. Фінальний варіант, який чують слухачі, — це, мабуть, вже шостий.
Творчий процес — неконтрольований, він як риболовля. Ти ніколи не вгадаєш, коли може бути фінал — за п'ять хвилин або за п'ять місяців.
Ми створили справжню музичну драму, де головний герой переживає напружене розставання з близькою людиною. Тривога й смуток заволоділи його думками, мрії лишилися нездійсненими, а ліхтарі любові й надії згасли. Останнім пазлом у створенні треку став бридж, на якому зосереджено ідею, і звернення до нього — кульмінація пісні. Саме цієї миті відбувається емоційний поворот. Коли ліричний герой лишається на самоті, він наважується змінити себе. Попри болісну втрату він зберіг у серці світло, що має вивести його з темряви.
Також ми презентуємо відеокліп на пісню. Знімали його, на відміну від попередніх робіт, у павільйоні в Києві. У кліпі глядачі побачать мене у колі друзів — молодих артистів, блогерів, а також моєї танцювальної команди в таких образах, в яких ви мене ще ніколи не бачили.
За сюжетом, мій ліричний герой шукає порятунку від депресивного стану та вдається до звичайних "рятівних", на його думку, розваг: вечірки, розкішні дівчата й вінтажні авто. Але тільки коли він сам-один, знаходить вихід і ніби перероджується.
Для мене робота над "Гаснуть ліхтарі" стала експериментом як у музичному плані, так і у візуальному. Я ніколи ще не мав такого вигляду і не досягав такого звучання.
Торік у тебе мав вийти сольний альбом. Чи з'явиться він на музичних платформах у 2024-му?
Я дав собі обіцянку частіше радувати аудиторію піснями. Ми вже працюємо над наступним синглом, який вийде після "Гаснуть ліхтарі", — це буде зворушлива романтична історія. Моя команда заряджена на творчість. У нас уже багато напрацювань та ідей. Ми впевнено крокуємо до альбому, що має вийти цього року. Ба більше, після релізу платівки я анонсую великий сольний тур, а поки буду запрошеним гостем у різних містах. Приміром, вже на початку лютого побачуся зі своїми прихильниками на концерті в Луцьку.
Яка з пісень найкраще характеризує тебе як артиста?
100% візитівка — пісня "Спалахи". Вона стала фундаментом власного стилю сольного артиста POSITIFF. Колись такою піснею для гурту "Время и Стекло" став трек "Имя 505". Це був прорив, формулу якого складно розкрити детально. "Спалахи" — унікальний музичний твір: від ліда до дропа. Це поєднання різних жанрів — тут і поп, і фанк, і навіть шансон. Це виняткове поєднання мого вокалу, виконання й образу. Але я продовжую досліджувати різні стилі й експериментувати. Впевнений, мені вдасться перевершити рівень "Спалахів".
Чи можна в Україні постійно заробляти на одній пісні та як не стати автором одного хіта?
В епоху інтернету ділитися своєю творчістю може кожен. Ноунейм може вистрілити з хітом і перетворитися на артиста-одноденку. Але заробляти все життя на цьому треку він не зможе. Інформаційний потік змусить аудиторію забути про нього. Правду кажучи, і роялті в нас не такі великі, як у закордонних колег.
У постійному потоці нової музики головне — бути на хвилі, працювати над своїм матеріалом і випускати щось гідне, що може створити конкуренцію. Потрібно стежити за тенденціями, але не копіювати сліпо тренди. Креатив, індивідуальність і самовираження — на першому місці. Якщо ти створюєш музику від душі, вона обов'язково знайде свого слухача.
В одному зі своїх інтерв'ю ти говорив, що після початку великої війни жив щомісяця на $500. Чи поліпшився твій фінансовий стан?
На той момент мої особисті витрати були дійсно невеликими. Але я не казав про зарплатню команді, витрати на зйомки й просування матеріалу… Зараз мій фінансовий стан дійсно покращився, бо з'явилися концерти, рекламні інтеграції. Проте я все одно не живу на широку ногу, бо мені це не потрібно в такі часи.
Чи вважаєш себе популярним? Що для тебе маркери успіху?
Я маю контроль тільки над звучанням свого треку. А його успіх часто залежить не тільки від цього, а й від маркетингу, алгоритмів соціальних мереж, настрою в суспільстві, новинах, подіях у день релізу. Мабуть, майже всі артисти відштовхуються від цифр, коментарів, місць у трендах і чартах. Але для мене головний показник успіху — це концерти й емоції, які я напряму розділяю з людьми. Саме на виступах я відчуваю, яка пісня подобається більше, над яким матеріалом ще треба попрацювати й чого хоче моя реальна аудиторія.
Моя нинішня популярність зароблена десятками успішних пісень, численними безсонними ночами і нескінченною роботою над собою у попередніх групах, які збирали стадіони й Палац спорту. Сьогодні для мене все по-новому. Змінився я, змінилася музика, змінилася аудиторія.
У травні 2022-го ти припинив співпрацю з продюсерським центром. Як воно — жити без продюсера?
Без продюсерів я створив свій сольний проєкт. Бути самостійним і мати команду, яка йде з тобою пліч-о-пліч і вірить у тебе, — це кайф і велика відповідальність. Маленькі та великі перемоги, які ти розділяєш з однодумцями, — найголовніший скарб.
Чи варто українським артистам-початківцям працювати без продюсера?
Гадаю, у нас розуміння слова "продюсер" спотворено ще з радянських часів. Продюсер — це менеджер. Сьогодні артист-початківець може працювати самостійно залежно від того, чи добре він розуміється на процесах, пов'язаних як зі створенням музики, так і з її просуванням. Я займаюся тим, на чому знаюся, — це продюсування музичного продукту. Але ніколи не буду лізти туди, де не знаю правил. Для цього в мене є команда, яка складається з піар-менеджера, диджитал-менеджера й концертного менеджера. Продюсера в цьому ланцюзі немає.
У своїх соцмережах ти підкреслив, що в шоубізнесі вже 25 років. Чи почуваєшся "динозавром" серед нових молодих артистів?
Мені подобається бути серед нових "зелених" артистів. Поруч із ними мені комфортно, я намагаюся дослухатися до них, а вони — до мене. Колись я теж був "зеленим" серед "динозаврів" того часу. Але не було такого конекту, вони не підпускали мене так, як я сьогодні це роблю з молодими артистами. Навіть у кліп на "Гаснуть ліхтарі" запросив багатьох із тих, із ким спілкуюся. Це і є еволюція взаємин всередині індустрії. Я радію, що спільно з молодими талантами ми створюємо майбутнє. Фантастичні часи!
Ти з'явився у комедійному фільмі "Велика прогулянка". Чи хотів би ще зіграти роль у кіно та яку?
Я маю акторську та режисерську освіту, тому для мене будь-яка роль буде в кайф. Після досвіду роботи в таких фільмах із такими крутими режисерами та акторами — мені тільки дай! Завжди слідкую за українськими прем'єрами. У нас з'являється багато гідних серйозних кінострічок. І я хотів би знятися в одній із таких — можливо, в драматичному трилері в незвичній ролі.
Кілька років тому ти придбав дім. Коли святкуватимеш новосілля?
Насправді це не зовсім дім, а його половина, тобто дюплекс. Я вже живу в ньому й потихеньку добудовую.
Ти тривалий час боровся з алкозалежністю. Чи вважаєш, що подолав її остаточно та як змінилося твоє життя?
Я проходив тести та аналізи під наглядом лікарів. У мене немає генетичного алкоголізму. Це все був побутовий алкоголізм, від якого просто мав відмовитись і йти далі. Так я і зробив, тепер п'ю спиртне набагато рідше. Водночас став більш продуктивним і спокійним.
Тебе звинувачували у шароварщині після випуску треків з Анею Трінчер і Олею Поляковою. Як ти на це реагуєш?
Це вже дуже далеке й закрите для мене питання. "Який ти козак" — це хіт, і цим все сказано. На умовний хейт я не реагую. Цих людей і коментарів у реальному житті не існує, вони є тільки у віртуальному просторі. Обидва треки були написані на замовлення великої української мережі мультимаркетів та платформи UNITED24 до відповідних інфоприводів. Хоч я не вважаю ці треки відображенням мого творчого досвіду й стилю, вони мали благодійну місію, зібрали понад 10 млн грн на ЗСУ і знайшли свою аудиторію. А це переважно діти. Тому "Який ти козак" досі є у плейлісті кожної молодої сім'ї.
Кажуть, що задля популярності артисту-чоловіку краще залишатися неодруженим. Чи погоджуєшся з цим?
Ні, я в це не вірю. Подивіться на Джастіна Бібера. Це упередження, що існують ще з часів популярності бойзбендів. Зараз час прозорості. Артист має бути відвертим перед своєю аудиторією, але особисте життя — це справа кожного. Кожна людина сама вирішує, наскільки готова транслювати його публічно.
У соцмережах ми знайшли коментарі до пісні "Taxi", в яких йдеться, що Монатика там більше, ніж тебе. Як ти взагалі реагуєш на хейт?
По-перше, я не вважаю такі коментарі хейтом. По-друге, весь контроль над треком я віддав команді MONATIK, бо мені було цікаво, як бачить мене Діма. У нас не було часу підготуватися, бо не дозволили особисті графіки. Те, що побачили глядачі, було майже як фристайл. У нас схожі смаки й бачення, тому я з довірою поставився до Діми. Це продюсерський трек від MONATIK, де POSITIFF — виконавець. Таких прикладів в індустрії дуже багато. Наприклад, ми завжди чуємо почерк Фаррелла Вільямса в треках для великих артистів — Мадонни, Ґвен Стефані, Брітні Спірс чи Джастіна Тімберлейка. Якби ми продюсували трек для Діми, то, ймовірно, ви б почули в ньому почерк POSITIFF.
В одному з останніх інтерв'ю ти говорив, що підтримуєш дружні стосунки з Надею Дорофєєвою, але на її сольнику в Києві тебе не було. Про що б ти хотів заспівати у дуеті з нею?
Усі великі концерти Наді досі не проходили без мене на сцені. На останньому сольнику я також мав бути гостем, але через графік не зміг. Мав концерт в іншому місті й слідкував за виступом онлайн. Про пісню можна фантазувати багато, але магія відбудеться, коли ми з Надею зустрінемося на студії. Ми були дуетом і дуже успішним. Але, гадаю, у кожного з нас вже сформувався образ сольного артиста. І якщо доля зведе нас знову в одній пісні, це буде про POSITIFF і DOROFEEVA, а не про "Время и Стекло". І це точно буде потужний хіт.
Яку зі своїх пісень ти асоціюєш із Києвом? Як для тебе звучить столиця?
Я киянин, який обожнює своє рідне місто! Для мене Київ звучить як метро "Хрещатик", як трамвай на Подолі, як шелест квітів у ботанічному саду, як колесо огляду в парку "Перемога"… З моїх пісень, які асоціюються з Києвом, можу назвати "Спалахи" й "Ничего личного". "Ничего личного" нагадує мені про нашу українську міць, що не дала ворогу "взяти Київ за три дні". А "Спалахи" — про любов до життя попри всі негаразди.
