Вершники Києва: як працює кінна поліція столиці
Фото: "ТиКиїв"
Робота мрії. У цьому поліцейському підрозділі не виникає запитання, у чому саме вона полягає. Бо всі на своєму місці та не уявляють життя без коней. А кавалеристи взагалі кажуть, що будуть до пенсії працювати тільки тут. "ТиКиїв" завітав до конюшні, звідки кавалерійська рота відправляється на патрулювання, і знайомить тебе із найромантичнішим та найцікавішим підрозділом патрульної поліції — кінним.
Як і де працює кінна поліція
На конюшні нас зустрічає Дмитро Велігоша — інструктор кавалерійської роти батальйону ТОР УПП в місті Києві. Колись він сам був патрульним, але зараз навчає поліцейських та контролює роботу чергових. А ще ми знайомимось з Олегом Невольником і Аллою Остапчук — патрульними, які разом зі своїми кіньми щодня рятують людей і зупиняють правопорушників.
Офіцери кавалерійської роти "базуються" на конюшні, але верхи патрулюють тільки у теплу пору року — з квітня до кінця жовтня. В інший час вони повертаються до звичайного автопатрулю.
"На добу заступає три людини. Черговий, який відповідає за весь порядок, а також два помічники. Вони приходять зранку, отримують корм, годують коней, контролюють видачу амуніції. Весь догляд за кіньми — чистка, купання, стрижка — на них. За потреби до нас приходять тільки коваль і ветеринар", — розповідає Дмитро Велігоша.
Поліцейські чергуються — сьогодні вони можуть патрулювати, наступного дня — тренуватися і навчатися верховій їзді, післязавтра — чергувати на конюшні або піти в автопатруль. Влітку тренувань багато, але й взимку вони є, бо коні мають бути постійно в русі.
Кінний патруль чергує в парках та інших місцях, де неможливо проїхати авто. У Голосіївському парку, Гідропарку, на Трухановому острові, Русанівський набережній, у парках Нивки, Муромець та ін. До повномасштабного вторгнення поліцейські з їхніми підопічними також контролювали порядок на масових зборах, футбольних матчах.
Патрулювання триває шість годин в теплу погоду, потім поліцейській з напарником відправляються на відпочинок.
Як потрапити на роботу у кінну поліцію
Зараз у кінному патрулі працює 73-76 поліцейських. Підрозділ невеликий, але якщо є велике бажання, потрапити до нього можливо.
"Вимоги у нас ті самі, що й до звичайного поліцейського. Окрім того, ми навчаємо верховій їзді. Головне — щоб людина не боялась коней та любила їх", — каже пан Дмитро.
Щоб потрапити у кінний патруль, потрібно пройти навчання в академії, поступити на службу у поліцію, постажуватися в автопатрулі в місті на загальних умовах. І потім вже можна просити про переведення до кавалерії.
Олег і Алла працюють тут з 2016 року. Вони обидва пройшли відбір до поліції у 2015 році, майже рік працювали в автопатрулі, а потім подали рапорт на переведення.
"Я дуже хотів потрапити саме в кінний патруль, мріяв про це. Тому одразу після стажування в автопатрулі перевівся. Обожнюю цю роботу і впевнений, що працюватиму тут до пенсії. Нікуди не піду", — ділиться патрульний.
А от Алла приїхала з Рівненської області та навіть не знала, що такий підрозділ існує. Але в неї були деякі навички верхової їзди та вона обожнює коней, тому після перевірки інструктора теж з радістю перейшла до кавалерії.
Щодо часу навчання, інструктор каже, що у кожній людини це індивідуально — комусь достатньо декількох місяців, а комусь й року може не вистачити.
Які коні потрапляють на службу
На службу беруть тільки коней чоловічої статі. І тільки меринів. Вважається, що вони спокійніші за жеребців, бо на них не давлять гормони.
Зазвичай коні потрапляють у поліцію Києва з кінних заводів, але є й винятки. Наприклад, коли розформували кінну поліцію у Харкові, передали чотири мерини у столицю. В тому числі красунчика Принца. Зараз він проходить свої перші патрулювання Києвом, але вже встиг допомогти людям. Того тижня це був чоловік, який впав у лісі та зламав ногу. А нещодавно бабуся загубила в парку онука і Принц допоміг його відшукати.
Наймолодші коні тут 2015 року народження — Фуршет, Сармат і Паскаль. А є й старі мерини, яких на службі вже не використовують. Вони отримали заслужену пенсію і догляд згідно з їхніми поважними роками. За державними нормами кожен кінь має отримувати 7 кг сіна і 4 кг вівса на добу. Але по факту активні службові коні їдять більше — від 10 кг.
Як тренують коней
На огородженому майданчику бачимо сірого красеня Сармата. Тут коники відпочивають і тренуються.
"Кожен кінь хоча б одну годину в день має погуляти. Вони постійно в природі перебувають в русі. І чим більше вони гуляють, тим для них краще. Чим більше вони стоять, тим гірше", — каже інструктор.
Хтось з коней гуляє поодинці, хтось разом — залежно від того, як вони товаришують. У кожного свій характер, але зі всіма вдається найти спільну мову.
"Кожному коню ми обов'язково даємо фізичні навантаження, щоб підтримувати його у формі. Наприклад, 15-20 хвилин крокової роботи, 5-10 хвилин — рись, знову крок, рись зі змінами напрямку, рухи колом, вісімкою, перехід в алюр, галоп та ін. Заняття можуть тривати 1-4 години залежно від задач", — розповідає Дмитро.
Також службові коні не мають боятися гучних звуків та вогню. До цього їх привчають постійно. Бо не факт, що кінь, з яким потренувались, не злякається вибуху через пів року.
"Не кожен кінь вміє ходити сходами. Це монотонна щоденна робота привчати його до перешкод. Зі своїми улюбленцями ми навіть у футбол грали великим гімнастичним м'ячем. Головне — їх зацікавити", — каже Олег.
Ще на тренувальному майданчику можна побачити бочки. Вони потрібні для того, щоб привчити коней обережно штовхати натовп.
"До початку війни кінна поліція також працювала на масових заходах. Ми постійно їздили, наприклад, до Верховної Ради, щоб контролювати мітинги та всілякі "заворушки", — додає Алла.
Про характер і клички коней
Коней називають при народженні на заводі. Зазвичай кличку створюють з перших літер імен матері та батька. У кожного коня є паспорт, також фіксуються всі його переміщення та щеплення.
"Усі кони в нас вже адаптовані та слухняні. Всіх можна погладити, окрім хіба що Паскаля. Ми недарма повісили попереджувальну табличку на його стійлі. Він добрий і лагідний, але ще з дитинства має погану звичку — хватати їжу, яку дають з руки. Можна залишитись без пальців! Бо Паскаль в нас як крокодил — хапає швидко і боляче. З конем потрібно дотримуватись правил безпеки в будь-якому разі", — попереджає інструктор.
Загалом тут кажуть, що коні дуже різні, і ми навіть бачимо на конюшні, що кожен просить смаколик по-своєму. Один фиркає, другий тупає копитом, третій штовхає носом. Вони дуже допитливі та всім цікавляться.
Читай також: Добропарк відкриває лавандовий сезон: фоторепортаж
Про випадки на патрулюванні та правопорушників
Коли поліцейські збираються на патрулювання, вони обережно одягають збрую, щоб було зручно вершнику і коню, перевіряють спорядження та ласкаво звертаються до своїх чотирилапих напарників.
Алла й Олег розповідають, що коні завжди викликають захоплення, тому всі зустрічні хочуть їх погладити. Особливо діти.
"Діти завжди емоційно реагують. І смішно називають нашу кавалерійську роту, наприклад, "конячі поліцейські". Але це викликає тільки сміх і радість", — каже Олег.
Патрульні також згадують останні випадки, з якими їм довелось працювати.
"З нами зв'язалися хлопці з екіпажу автопатруля Голосіївського району. Запитали, чи є можливість перевезти травмовану людину з лісу. Чоловік катався на моноколесі, впав і травмувався десь близько кілометру від дороги. Було слизько, доріжки розмиті, тому транспортувати вручну теж не варіант. Вирішили викликати нас. Травмованому наклали шину, посадили в сідло і доставили до швидкої", — розповідає поліцейський.
Здебільшого патрульним трапляються випадки порушення правил поведінки у лісопаркових зонах, а саме розпалювання вогнищ. Також нерідко й епізоди вживання алко- та наркоречовин.
"Реально небезпечних випадків у моїй практиці не було. Але от мої колеги затримували правопорушника навіть із погонею. Проте на коні це неважко. Взагалі кінь — це психологічна дія на людину. Поки в неї шоковий стан, вона може ще побігти, але потім розуміє, що все це немає сенсу. Просто зразу здається", — згадує Олег.
Про любов до напарників
У кавалерійській роті поліцейські працюють зі всіма конями. Але, звісно, є улюбленці та деякі дуже прив'язуються до своїх напарників.
"Коні приносять мені неймовірне задоволення і спокій. Вони в нас люблять обійматися і це дуже тішить. Наприклад, мій улюбленець Конрад завжди впізнає мене за голосом. Одразу шукає по кишенях, чи я принесла йому щось. А якщо ні, незадоволений штовхає носом", — ділиться Алла.
По патрульним видно, що вони обожнюють своїх напарників. Красунчик Ізльот вважається найулюбленішим конем кавалерії, з ним всі хочуть працювати. Також серед фаворитів — Імбір, Тартак, Фрістайл, Конрад.
"Найскладніше в нашій роботі те, що дуже переживаєш за коней. Якщо вони хворіють, це неймовірно боляче. Конраду вже 20 років, а з часом коні часто страждають від коліту. Ми рятуємо як можемо — робимо крапельниці, промиваємо шлунки, втішаємо", — каже патрульна.
Наш відеорепортаж з конюшні кінної поліції Києва дивись нижче і не забудь підписатися на "ТиКиїв" в інстаграмі!
