Відкриті стосунки: чи потрібне вільне кохання в парі та як говорити про це з партнером
Фото: Unsplash
3 лютого у світі відзначають День вільного кохання — неофіційне свято, як виникло у другій половині XX століття як частина руху за сексуальну свободу та права людини. Для одних пар вільні стосунки є можливістю урізноманітнити та "освіжити" своє сексуальне життя, а для інших сама їхня ідея є неприпустимою.
Ми поспілкувалися із психотерапевткою та сексологинею Анною Горб, щоб з'ясувати, які потреби й ризики приховують відкриті стосунки та як говорити про них у парі.
Анна Горб психотерапевтка з індивідуальної та парної терапії, сексологиняПро що концепція free love
Вільне кохання — це формат стосунків, що передбачає романтичні чи інтимні контакти за межами життя пари. У відритому коханні зазвичай є основні партнери, а інші зв'язки вважаються другорядними. Цим free love відрізняється від поліаморії, яка допускає одночасне та рівноцінне кохання до декількох людей.
У концепції вільних стосунків контакти на стороні не вважаються зрадою. Але такий формат життя в парі потребує чесності, відкритого діалогу, відповідальності та чітких домовленостей між партнерами.
Вільне кохання — норма чи небезпечна практика?
Анна Горб зауважує, що у психології та психотерапії не існує "правильних" чи "неправильних" форматів стосунків — є такі, що працюють або не працюють для конкретних людей і пар.
"Вільні стосунки можуть бути варіантом норми, якщо вони є усвідомленим і добровільним вибором, а не втечею від близькості чи відповідальності. Ключовою тут є чесність із собою — розуміння, що саме стоїть за бажанням такого формату. І вже потім — сміливість відкрито проговорити це з партнером, почути його позицію та разом вибудувати кордони й правила, які підходитимуть саме цій парі", — каже експертка.
Зазвичай бажання вільних стосунків виникає через психологічні потреби, які, за словами Анни Горб, можуть бути дуже різними — прагнення новизни, визнання, свободи, відчуття живості або власної цінності тощо.
Інколи це стосується пошуку або уточнення власної сексуальної ідентичності, часом — страху обмежень чи глибокої близькості.
"У будь-якому разі це поле для важливого й чесного дослідження: що саме людина прагне отримати через цей досвід і яких потреб, згідно з її відчуттями, не може задовольнити один партнер", — пояснює психотерапевтка.
Чи можливі довіра та емоційна близькість у відкритих стосунках?
Чи можна зберегти емоційну близькість із партнером у вільному коханні? Анна Горб каже, що це можливо, але такий зв'язок не тримається "сам собою". За словами експертки, емоційна близькість потребує часу, уваги, прозорості та регулярних розмов про почуття, ревнощі й межі. Зв'язок вибудовується на чітких домовленостях: що для кожного партнера є припустимим, а що — ні.
Якщо ж відкриті стосунки стають способом уникати складних розмов у парі, емоційна близькість зазвичай поступово зникає.
Бажання зробити стосунки відкритими безперечно варто обговорювати з партнером, але вести діалог потрібно так, щоб не зруйнувати довіру.
"Починати варто не з пошуку "правильного" формату чи формулювань, а з себе: зі своїх почуттів, потреб і сумнівів, — радить Анна Горб. — Спершу — чесність із собою та усвідомлення власних пріоритетів, і лише потім — вибір способу і форми, у яких це можна донести партнеру".
У розмові про вільні стосунки важливо використовувати "Я-повідомлення" — метод спілкування, який дозволяє говорити про свої потреби, не звинувачуючи партнера. У "Я-повідомленнях" фокус зміщується з оцінок ("Ти завжди…", "Ти ніколи…") на опис власного стану ("Я відчуваю, що…"), який знижує конфліктність.
Спершу треба об'єктивно описати ситуацію та емоції, які вона викликає. Далі пояснити причину своїх почуттів і висловити потребу. Наприклад: "Коли ти не розповідаєш, з ким проводиш час, мені стає сумно, адже я не відчуваю довіри між нами. Мені важливо, щоб ми були відкритими одне з одним".
Експертка наголошує, що в розмовах важливо уникати тиску й ультиматумів, залишати партнеру право на будь-яку реакцію.
"Довіру руйнує не сама потреба, а приховування, небажання або неготовність чути відповідь. Але, хто знає, можливо, саме цей відвертий діалог принесе у ваші стосунки відчуття живості й різноманіття, потреба в яких і привела вас до цієї розмови".
