Анастасія Іванова: "Сукні потрібні завжди – навіть під час війни!"

Фото: пресслужба Анастасії Іванової

Українська дизайнерка Анастасія Іванова, засновниця брендів Nai Lu-na by Anastasia Ivanova та ANASTASIIA IVANOVA, повернулася в Україну з Франції, щоб народити третю донечку та розвивати українську моду попри все. Ми поговорили з Анастасією про те, як їй вдається поєднувати роботу з материнством, як змінилася українська фешн-індустрія під час повномасштабної війни та чому варто носити сукні навіть у буремні часи. 

Настю, як змінилася українська модна індустрія у зв'язку з воєнними реаліями?

Українська фешн-індустрія живе за новими правилами: без показів мод та великих івентів. Для мого бренду найбільшим викликом стало те, що багато хто з команди виїхав і не повернувся. Людський ресурс — це основна втрата, яку ми досі не можемо відновити. Зараз просто колосальна проблема знайти фахівця елементарно на позицію адміністратора, не кажучи про швачок-майстринь. Думаю, це актуально не лише у фешн-індустрії, а й в бізнесі загалом, тому що гарних фахівців мало, і вони зараз на вагу золота. Також виникли проблеми з імпортом — логістика суттєво ускладнена, через проблеми на кордоні.

Які завдання ти наразі ставиш перед собою як українська дизайнерка? 

Першочергово — це розвиток. Попри усі проблеми та перешкоди, потрібно рухатися вперед, робити свою справу, і робити її якісно. Наші клієнтки надихають і щоразу доводять нам з командою, що сукні потрібні завжди — навіть під час війни! Це мене дуже мотивує і наповнює енергією для того, щоб створювати для них красиві речі. І я роблю це з великим задоволенням! 

У тебе троє дітей і ти виїжджала через війну до Франції. Чому вирішила повернутися?

В перші дні війни я вирішила тимчасово виїхати з дітьми і вирушила саме до Франції, тому що я там навчалася і володію французською. Моєю метою було максимально транслювати українську ідентичність і робити те, що вмію найкраще — поширювати жіночність і естетику через свої колекції, тому я відкрила шоурум українських брендів у Парижі. Цей проєкт досить успішно проіснував півтора року, але чому я вирішила повернутися? Ключовим моментом стало те, що ми з дітьми жили окремо від мого чоловіка і тата моїх дітей — Павла, — він залишився в Україні. А в моїх життєвих цінностях родина має бути разом!

Поживши певний час у Франції, скажу відверто: я точно б не хотіла залишатися там назавжди. Мене не приваблює менталітет французів, підхід до життя, пасивність (особливо через війну) та байдуже ставлення до цієї катастрофи у центрі Європи в ХХI сторіччі. Тому вирішили — повертаємося задля воззʼєднання родини. У нас багато роботи в Україні, нам є чим займатися на рідній землі, є багато цілей на розвиток саме тут — тому ми повернулися.

У Франції в тебе був проєкт EXPANSION — креативний fashion-простір брендів made in Ukraine. Які культурні аспекти української моди ти намагаєшся винести на міжнародний ринок?

Перебуваючи у Франції, я присвятила півтора року розвитку української культури за кордоном. Була ціль максимально транслювати нашу ідентичність через культурний фронт і голос моди. Мені не подобалося те, що в новинах постійно фігурували як не розбиті жигулі, то хрущовки, немов Україна – це країна третього світу. Саме тому в мене було надзвичайне бажання максимально показати усе те прекрасне, що у нас є. Це стосується і високої якості сервісу. Багато хто вже зрозумів, що в низці факторів не нам потрібно рівнятися на Європу, а їй — на нас. Особливо в естетиці, сервісі, підході до своєї справи. Ми відкрили шоурум в Парижі і створили велику онлайн-платформу, на якій я зібрала 18 найкращих брендів одягу, аксесуарів, сумок. Їх підібрали з погляду високої якості й естетики, щоб продемонструвати на міжнародній арені, що українська якість — найвищого ґатунку!

У нас така висока концентрація талановитих людей, і мені хотілося, щоб європейці це знали і розуміли, що війна триває не "десь там", а в самому серці Європи — у країні, яка має неперевершений культурний фонд!

З якими викликами ти зіштовхнулася під час повернення до України? Як із ними впоралася?

У Франції я перебувала одна з двома дітьми, вагітною і при цьому, маючи робочі проєкти, — це був надзвичайно складний виклик. Можливо, дивно прозвучить, але тут, в Україні, під гулом ракет, мені набагато комфортніше, ніж в атмосфері людей, які живуть безцільно. З викликами я зіштовхнулася, коли в останній момент вирішила повертатися в Україну і народжувати третю дитину тут, а не у Франції. Хоча там вже все було домовлено, кажуть, що і рівень медицини вищий... Але я серцем відчула, що не хочу цього, я не хочу ні цих французьких документів, ні цієї атмосфери для своєї дитини. Хочу, щоб вона народилася на своїй землі — в Україні. 

Чи вплинуло життя в Парижі на твою творчість та бачення моди? 

Весь мій спосіб життя і до війни був досить мобільним та насиченим. Я вже навчалася і жила в Парижі раніше, тому увібрала в себе цю естетику, культуру, історію моди. Мені ця школа насправді багато чого дала. Коли я вже мала свій бренд та невелике виробництво, вирішила поїхати за знаннями в Париж. Тобто я пройшла навчання в Україні, потім був Istituto Marangoni в Парижі, потім я знову повернулася в Україну, а після цього навчалася у Fashion Institute of Technology в Нью-Йорку. Після такого насиченого навчання та роботи я два роки працювала в Україні — почалося повномасштабне вторгнення і я знову вирушила до Франції. Тому в мене дуже багато переміщень, що справило суттєвий вплив на мене і як на людину, і як на дизайнера. 

Як ти поєднуєш материнство та роботу дизайнера?

Це непросто, але я виховую в собі ті найкращі якості та звички, які допомагають ефективно поєднувати материнство та роботу дизайнера. (Усміхається.) До народження дітей я майже весь свій час присвячувала роботі, це була ключова сфера мого життя. Зараз я більше уваги надаю родині, зокрема, найменшій донечці Ані. Наразі я не все встигаю, не завжди задоволена тим, що виходить, тому що менше уваги зосереджено на роботі, а це, звісно, впливає на результат. Але я ж розумію, що діти ростуть швидко, а робота буде зі мною завжди. Не зупиняюся, продовжую рухатися. Головне — це концентрація. Все що я роблю — роблю якісно і вкладаю в це всю свою душу. 

Які цінності ти хочеш передати своїм дітям через свою роботу і філософію? 

Бачення образу жінки в мені настільки вкорінене, з погляду жіночності, що це трансформувалося у філософію і ДНК мого бренду. Я сама не ношу штани і в моїх колекціях — лише сукні. Я настільки просякнута атмосферою жіночності на всіх рівнях (зокрема, завдяки моїм донечкам) і хочу саме ці якості культивувати в них. Я вважаю, що помилка багатьох мам у тому, що вони починають в зовсім юному віці вбирати своїх доньок в джинси, все максимально зручне, закладають думку, що вдома можна одягти якісь старенькі штанці. Дівчинка і сама вже починає думати: штанці, то штанці. Тому я просто даю їм цю волю — проявляти жіночність. Незалежно від того, де вони знаходяться: вдома, в садочку, в ігровій — всюди бути красивими, з акуратною зачіскою. Звичайно, я навчаю їх етики, етикету, правил спілкування з людьми. Я вчу їх ставитися до всього з любов'ю і повагою. Це все сформує в їхньому подальшому житті правильні цінності. 

Дійсно, філософія твого бренду Nai Lu-na by Anastasia Ivanova передбачає гардероб без штанів, ти  — амбасадорка ідеї носити сукні в будь-якій ситуації. А чи змінилася ця філософія після повномасштабного вторгнення?

Ні, не змінилася. В мене всі запитують: "Ну, і як ти виїжджала за кордон з цією тривожною валізкою, теж в сукні?". Не повірите, так, в сукні. В моїй тривожній валізці були сукні мого бренду — жодних штанів чи лосин. Я знала, що такі речі я без проблем придбаю де завгодно: в Adidas, Nike, будь-де, а отаких суконь, як в мене, не буде. Тому в тривожній валізі були мої сукні, плаття для дівчаток, колготки... Це вже не зміниться, адже в цьому і є я! Це філософія мого життя, яка йде від серця, і вона залишиться незмінною. 

Але навіть в театр зараз українські жінки одягаються так, аби, коли пролунає повітряна тривога, вбрання було зручним для перебування у ньому в укритті. Як думаєш, чи змінився модний етикет в сьогоднішніх реаліях?

Сукні також можуть бути зручними! Є такий вислів: "Сукня — найкращий психолог". Можливо, дещо банально, але це працює! Хочу відзначити тенденцію, яку я помічаю: багато жінок саме з початком повномасштабної війни почали розуміти, що життя триває тут і зараз, і ніхто не знає що буде завтра. Враховуючи реалії сьогодення, може, це останній шанс одягнути сукню! Саме тому і в театр, і на день народження, і тим паче, коли просто поганий настрій, — вдягніть сукню! Якщо починаєте день з прекрасним настроєм, збираєтеся на якийсь захід і хочеться максимально красиво вбратися – зробіть це, не відкладайте життя на потім!

Є якісь модні звички, від яких ти відмовилася за два роки повномасштабної війни? 

Послуговуючись основними правилами граматики стилю, я агітую не за "модні звички", а за формування свідомості. Мода динамічна, вона постійно змінюється, тому потрібно напрацьовувати сталі канонічні традиції в одязі. Якщо бути відданим своєму стилю, формувати свій імідж — він залишиться незмінним, його лише потрібно адаптувати під свій лайфстайл. Тому я рекомендую культивувати в собі свідомі, а не модні звички.

Яке улюблене вбрання у твоєму гардеробі? 

Віднедавна я більше уваги надаю жакетам, тому що саме вони завершують акорд загальної симфонії образу та його довершеності. Базова сукня в комплектації з блейзером, що має чітку впевнену лінію плечей, формує зібраний та елегантний вигляд. Тому зараз я доповнюю свій гардероб жакетами-акцентами. 

А що сьогодні вже стало антитрендом — що краще не одягати?

Антитренд, який я точно хочу виділити,  і закликаю відмовитися від нього — це oversize. Він був з жінками багато сезонів, але у 2023-24 роках вже остаточно вийшов із моди.

Чому я ставлю oversize в топ антитрендів? Тому що існує хибна думка, нібито він приховує надлишкову вагу, але, насправді — навпаки. Більші за розміром речі ніколи не маскують недоліки фігури, а просто роблять силует безформним і мішкуватим. Цей тренд припиняє своє домінування в модному середовищі.

Які аксесуари ти радиш додати в образ в сезоні весна-літо 2024? 

Тенденція вдалого вибору аксесуарів прямує до мінімалізму. Кілька сезонів тому, наприклад, були модними великі ланцюжки на сумках і загалом в аксесуарах. Зараз це вже неактуально. Рекомендую звернути увагу на лаконічні деталі: тоненький пасок, невеликі сережки чи браслет надають образу акуратну завершеність.

Які три речі важливо мати в гардеробі, щоб вважати себе стильною цього року?

Як експертка, яка більше за 15 років працює у фешн з жінками, котрі удосконалюють свій стиль, я рекомендую забути ці легкі рецепти щастя: "5 топових порад", "3 топових способи, які зроблять ваш образ стильним"... Це все недієва історія, щось на кшталт того, як схуднути за три дні на 10 кілограмів. Такого не буває — в стилістиці потрібно навчитися. Якщо ви купуєте умовно три речі, і вважатимете себе стильними — це хибний підхід.  На своєму авторському курсі "Граматика стилю" я навчаю клієнток свідомо, глибоко дивитися на свій стиль, вчу як підбирати одяг, який буде прямопропорційним їхньому особистому способу життя. Щодо цього немає універсального рішення.

Потрібно спершу дати собі відповідь на низку фундаментальних питань: ким я працюю, в якому середовищі я живу, я працюю в бізнес-сегменті чи в творчому середовищі, я відвідую офіс, чи працюю віддалено, мені 25, чи 45 років, я худорлява блондинка, чи брюнетка з пишними формами? Це ключові аспекти, які впливатимуть на формування вашого персонального гардероба.

Як часто ти сама проводиш ревізію в гардеробі і що робиш з речами, з якими вирішила попрощатися?

Я роблю це регулярно — щосезону. Я дуже легко прощаюся з одягом, який не ношу довше, ніж два сезони, і раджу це робити кожній своїй клієнтці. Якщо ви звільняєте місце від старих речей, до вас швидше приходять нові ідеї, ви будете ефективніше витрачати час. Чистка гардероба не означає, що одяг потрібно викидати, адже це забруднює навколишнє середовище. Проводячи ревізію, я зазвичай віддаю речі — багато фондів передають одяг людям, зокрема переселенцям, яким вони дійсно потрібні. Мій одяг якісний та стильний, я не даю йому залежуватися багато сезонів, тому дуже рада, якщо знайдеться жінка, яка залюбки носитиме речі, наповнюючись енергетикою жіночності. 

Що робити з одвічною проблемою жінок "повна шафа, а одягнути нема чого"? 

Це перше ключове питання, з якого я починаю свій курс і блог "Граматика стилю". Перш за все, теза "Повна шафа, а одягнути нема чого" свідчить про несвідомий підхід до формування гардероба. Люди хочуть швидких та простих рішень, але їх не існує. Все зводиться до того, що жінки перечитують купу журналів, слухають трендсеттерів, наслідують блогерів, в результаті — несвідомий шопінг, витрата безлічі коштів, а придбані речі не поєднуються між собою. Гардероб потрібно складати, зважаючи на зайнятість людини, аналізуючи матрицю усіх сфер її життя. Лише ретельно обдумавши всі ці деталі, можна відправлятися на закупи і тільки тоді створювати капсули, розуміючи свій запит і відштовхуючись від того, якою людиною в суспільстві ви себе позиціонуєте. 

Дайте собі відповідь на питання: які ваші цілі? Ви прагнете нових стосунків — одягайтеся жіночно та вишукано. Хочете успіху в кар'єрі — сформуйте свою смарткапсулу ділового елегантного одягу. Тільки з таким підходом вам завжди буде у що вбратися, і ви будете стильною, елегантною жінкою. Черпайте ідеї для вашого стилю з ваших мрій і крокуйте сходами свого життя впевнено з високо піднятою головою! 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter