"Ми зробили хід, якого не було в історії світової фешн-індустрії". Як Ukrainian Fashion Week працює під час війни і яким буде його новий сезон

Колаж "ТиКиїв". Фото надані командою Ukrainian Fashion Week

Вже сьогодні, 12 березня, розпочнеться Ukrainian Fashion Week (UFW) сезону осінь-зима 2026/2027 — вже четвертий тиждень моди, проведений у Києві під час повномасштабної війни. За чотири дні події свої нові колекції представлять понад 40 українських брендів.

Цей сезон Ukrainian Fashion Week мав відбутися ще у лютому. Втім, уперше за 29-річну історію організатори змінили дати проведення, перенісши їх на березень через масовані ворожі обстріли та масштабні блекаути.

Ірина Данилевська, співзасновниця та CEO UFW. Фото надане командою UFW

Єлизавета Ущека, голова департаменту комунікацій UFW. Фото надане командою UFW

Як Ukrainian Fashion Week змінювався за роки повномасштабної війни? Який головний урок винесла ваша команда під час роботи в такі часи?

Ірина: Ukrainian Fashion Week змінювався радикально. Ми зробили хід, якого не було в історії світової фешн-індустрії, — попросили наших колег із різних країн перенести подію на їхній подіум (йдеться про ініціативу Support Ukrainian Fashion, яку UFW запустив у 2022 році для підтримки українських дизайнерів — прим.).

Це абсолютно безпрецедентна історія. Тобто проходив Тиждень моди в Берліні, і в його межах було "Ukrainian Fashion Week представляє".

12 тижнів моди відгукнулися на нашу пропозицію співпраці. Але треба розуміти, що ми писали не всім, тому що прекрасно розуміємо рівень тижнів моди у світі. 

Ми обирали "найкорисніші" події для наших дизайнерів у ситуації, коли попит на внутрішньому ринку суттєво скоротився. І, зрозуміло, ми обирали якісні й престижні тижні моди, з якими наше партнерство могло б бути успішним і професійним.

Що ж до висновків, які ми зробили, то я для себе зробила один. Я 30 років в індустрії й ніколи не знала, що фешн — це не тільки конкуренція, креатив та, до речі, можливість розв'язувати соціально важливі питання. Фешн — це також про солідарність. Ми довели це собі та всьому світу.

Ви реалізували понад 35 закордонних проєктів. Якими вони були та який результат це дало українській моді?

Єлизавета: Ці проєкти були складними, тому що це був новий досвід — тиждень моди, що відбувається на платформі інших тижнів моди. Це унікальний кейс.

Водночас вони надихали, тому що ми представляли колекції українських дизайнерів, створені в Україні під час повномасштабної війни. Це давало нашій команді мотивацію не зупинятися та продовжувати налагоджувати такі містки.

Ми бачимо, що українські дизайнери продовжують свої історії на цих подіях. KSENIASCHNAIDER тепер в офіційному розкладі Тижня моди в Лондоні. Історії наших дизайнерів продовжуються й на Тижні моди в Копенгагені.

По суті, ці проєкти ніколи не були лише про підтримку. Вони були про солідарність й бажання допомогти. Але коли наші закордонні колеги побачили рівень українських дизайнерів, меседжі та коди, закладені в їхніх колекціях… Сьогодні українські дизайнери на рівних умовах беруть участь у відборі, і тижні моди включають їх до своїх офіційних розкладів.

Нині ми також точково продовжуємо роботу над деякими міжнародними проєктами — здебільшого для молодих дизайнерів — в межах нашої ініціативи Support Ukrainian Fashion. 

Водночас зараз наш головний фокус — це Ukrainian Fashion Week у Києві, який ми проводимо в складних і непередбачуваних умовах.

Що стало вирішальним у рішенні перенести Ukrainian Fashion Week сезону осінь-зима 2026/2027 на березень? Як це вплинуло на вашу підготовку?

Ірина: Через тодішні шалені ворожі атаки та надскладну ситуацію в енергосистемі ми не могли провести тиждень моди на рівні мінімального комфорту, необхідного для роботи команди й моделей.

Не можу сказати, що це рішення далося нам легко, тому що за 29-річну історію Ukrainian Fashion Week ми ніколи не змінювали дати проведення. Та, думаю, ми зробили правильний вибір, і дизайнери та партнери дуже нас у цьому підтримали.

Знаєте, що ще важливо? Вперше в житті я мала сумніви в тому, чи зможемо ми донести нашу віру в майбутнє та перемогу, наш стриманий оптимізм і позитивні емоції, які завжди супроводжують тиждень моди. Вперше в житті вагалася, чи зможемо ми протистояти загальному депресивному стану в країні. А нам дуже хотілося бути в унісон із країною. Чим би хто не займався, ми всі несемо тягар війни. Тому було ухвалене таке рішення.

Що допомогло вам знайти сили та повернути віру?

Ірина: Талановиті українські дизайнери. Талант і відданість своїй справі тих, хто біля нас, дають сили витримати насправді будь-що.

Чого очікувати від Ukrainian Fashion Week цього березня? Яка головна ідея чи меседж сезону?

Єлизавета: Цей сезон присвячений інноваційним та сталим підходам українських дизайнерів.

Креативний процес і процес створення самі собою завжди є цікавими й складними. А коли створюють в умовах обстрілів, повітряних тривог, відключень опалення, води та електроенергії — це справді щось надзвичайне. Українські дизайнери дивують нас і світ тим, що навіть в таких умовах вони створюють інноваційні підходи.

Цього сезону в Мистецькому арсеналі ми відкриємо виставку ART OF FASHION: Sustainable Innovations. У її межах десять українських брендів представлять свої образи, створені із використанням різних підходів: від апсайклінгу, ресайклінгу до zero waste й sustainable materials sourcing (вибір матеріалів з урахуванням екологічних і етичних аспектів — прим.).

Ірина: Якщо говорити не про конкретне, а про глобальне, то ми очікуємо, що тиждень моди буде певною емоційною підтримкою для країни. А також дуже важливою професійною підтримкою для фешн-спільноти.

Також ми завжди віримо, що можемо привернути увагу світу до України, але говорячи іншою мовою — мовою креативу й фешну.

За вашими спостереженнями, наскільки складним був період цьогорічних блекаутів для української фешн-індустрії?

Єлизавета: Наші дизайнери ділилися з нами тим, в яких умовах створювали свої колекції. Це дуже щемкі відео, коли команда бренду працює в кількох шарах верхнього одягу й теплих рукавичках, де відкриті лише кінчики пальців, щоб можна було пришивати лелітки й вишивати. Мурахи йдуть по тілу, коли бачиш — творчість і креативність не спинити.

Це був черговий виклик, з яким усі достойно впоралися. Прекрасні колекції, які ми побачимо на подіумі вже цього тижня, — результат стійкості та незламності у таких надлюдських умовах.

Ірина: Ми маємо справу з митцями, і я просто не уявляю, як вони знаходять у собі сили творити. Не знаю, як у дизайнерів вистачило душевних сил, щоб створювати колекції. Ви пам'ятаєте, що в той час періодично всі впадали в дуже сумний стан.

Цього сезону Ukrainian Fashion Week запускає формат Re-See, завдяки якому медіа, баєри та інші гості в стінах Мистецького арсеналу матимуть змогу детальніше ознайомитися з колекціями брендів одразу після показів. Що спонукало вас запровадити такий формат?

Ірина: Загалом формат Re-See — це світовий стандарт. Деякі бренди завжди робили Re-See після своїх показів на Ukrainian Fashion Week. 

Цього сезону ми думали з Лізою про те, як підтримати дизайнерів та їхні команди, тому що попередній сезон був складний, і цей теж буде непростим. 

Ми пропонуємо багато форматів для дизайнерів. Цього сезону також запропонували формат Re-See з нашим базовим обладнанням. Ми прагнули зробити все, щоб бренди могли з мінімальними фінансовими та організаційними витратами долучитися до цього формату, але водночас мали можливість ближче познайомити клієнтів і баєрів зі своєю новою колекцією.

Повернімося до міжнародних проєктів Ukrainian Fashion Week. Які пріоритети ви сьогодні ставите перед собою у співпрацях з іноземними майданчиками? Ви вже говорили про акцент на підтримці молодих дизайнерів.

Єлизавета: Зараз ми фокусуємося на партнерствах, які сприяють підтримці молодих дизайнерів, адже вони дають можливість отримати неймовірний досвід. І без такої інституційної підтримки бренду довелося б пройти значно довший шлях для того, щоб з'явитися в офіційному розкладі іноземного тижня моди.

Водночас тільки цього сезону в нас уже було кілька взаємодій — новий тиждень моди (Philippine Fashion Week — прим), і ми відкрили для себе Азію. Також цього лютого ми активно працювали над проєктом, який, можливо, буде реалізований влітку 2027 року. Поки що не можу розкривати деталей, але це також буде великий проєкт із нашими новими потенційними партнерами.

Це проєкт в Азії?

Єлизавета: Ні, у Північній Європі — у Швеції.

Ірина: Наші цілі завжди повністю відповідають цілям брендів. Ми ідемо туди й працюємо там, де бачимо перспективний ринок і хороші, лояльні умови для участі українських брендів.

Ми досі продовжуємо співпрацю з Копенгагеном. Також улітку показували молодих дизайнерів на платформі Neo.Fashion у межах Тижня моди в Берліні. Продовжуємо співпрацю, наприклад, з Будапештом. Тому що, як би не ставилося керівництво цієї країни до України, на рівні пересічних угорців чи наших колег із креативних індустрій ми відчуваємо максимальну підтримку. Там до українських дизайнерів ставляться з величезною повагою та увагою.

З іншого боку, ясно, що ми як інституція постійно проводимо консультації й надаємо допомогу на рівні порад, зв'язків тощо. Торік разом із партнерами ми провели дуже цікавий професійний тур у Нью-Йорку для українських дизайнерів, де були зустрічі з баєрами та іншими модними будинками.

Також ми рекомендуємо дизайнерам різні професійні можливості. Наприклад, виставки чи поїздки. Нещодавно наші дизайнери повернулися з великої текстильної виставки в Туреччині. На експозиції тканин у Стамбулі нам запропонували дуже хороші пільгові умови для української делегації, тож ми порекомендували цю можливість нашим брендам, зібрали дизайнерів і передали їхні контакти організаторам для подальшої координації.

Яким, на вашу думку, формується нове покоління українських дизайнерів?

Ірина: Якби ви запитали мене про це до повномасштабного вторгнення, я б відповіла, що молоде покоління українських дизайнерів дуже інтегроване у світову систему. Вони вже знають, як це працює. Ну, і ми теж постаралися — стільки років про це розповідаємо.

Але те, чим нас вразив "Погляд у майбутнє" (Всеукраїнський конкурс молодих дизайнерів від Ukrainian Fashion Week — прим.), який ми торік повернули в Україну, — це злетом творчості та фантазією без кордонів. І це було надзвичайно цінно. Війна, умови, в яких живуть молоді дизайнери, і психологічний стан, у якому вони перебувають, не заземлили їх. Вони так само хочуть літати у своїх думках і фантазіях.

А як, на ваш погляд, змінилася українська фешн-індустрія за час повномасштабного вторгнення?

Ірина: На це запитання складно відповідати. Можна дуже багато говорити про більшу увагу дизайнерів до нашої культурної спадщини (бо повага до неї була завжди). Можна говорити й про те, що відрізняє українську фешн-індустрію від багатьох світових, — велику кількість ручної роботи.

Українські дизайнери пропустили та продовжують пропускати війну через себе, але їхнє бажання творити й мріяти залишається незмінним.

Незмінним є також їхнє бажання дати українцям і світу хоч якийсь позитивний момент у плані тих емоцій, які несе колекція з подіуму. 

Наші дизайнери не змінюються у плані відданості своїй професії.

Єлизавета: Вони продовжують розповідати про Україну, українців і те, з чим ми зіштовхуємося, але універсальною мовою моди, яка не потребує перекладу, завдяки її візуальності та креативності.

Розповідати міжнародній аудиторії?

Єлизавета: Так, міжнародній аудиторії. Вони говорять про дуже складні речі, але роблять це дуже зрозуміло. Можливо, навіть словами не можна було б викликати таку емпатію й розуміння.

Мені одразу спадає на думку колекція Ксенії Шнайдер, яку вона презентувала під час першої співпраці Ukrainian Fashion Week та London Fashion Week (у лютому 2023 року — прим.). У ній були представлені образи, створені з дедсток-краваток (deadstock означає залишки товару, які так і не були розпродані протягом довгого часу — прим.).

Звісно, бренд KSENIASCHNAIDER глибоко працює з апсайклінгом. Але коли ти розумієш бекграунд цих краваток… Вони були з магазину, що закрився, бо краватки більше не були потрібними українським чоловікам — вони одягнули військову форму, йдучи захищати країну.

Ще один приклад пов'язаний із творчістю Поліни Райко. Через підрив Каховської ГЕС будинок-музей художниці зазнав руйнувань. Тоді дизайнерка Надя Дзяк створила колекцію, натхненну творчістю мисткині та малюнками зі стін її будинку. У такий спосіб спадщина Поліни Райко була реінтерпретована крізь призму креативного бачення Наді й продовжила своє життя на подіумі та в колекції.

Ірина: Інший приклад — наша друга участь у Тижні моди в Копенгагені. Ми довго думали над візуальною складовою презентації. Говорили про те, що, аби досягти розуміння та емпатії, нам дуже важливо влучити в ту больову точку, яка буде зрозумілою цій аудиторії.

Ми знаємо, що, наприклад, скандинавські країни приділяють багато уваги sustainability та екології. Тоді народилася ідея зробити презентацію на тлі розповіді про Асканію-Нову, яка помирає через окупацію російськими військами. Тобто якщо ви говорите про екологію, то подивіться, що відбувається з найбільшим степовим заповідником Європи. Його втрачає весь світ, а не тільки Україна.

У дизайнера Ігоря Сідлецького, засновника бренду SIDLETSKIY, виникла ідея зробити сюжети про Асканію-Нову у вигляді витинанок. Так з'явився ще один сенсовий шар, бо витинанка — це унікальне й дуже цікаве українське ремесло, яке вдалося зберегти.

Тож ми повезли ці витинанки, на яких були зебри, чаплі й рослинність Асканії-Нової, в Копенгаген.

Єлизавета: Вони ожили на стінах тамтешнього Українського дому: зі зміною світла рухалися тіні, які відкидали витинанки. 

Ми говорили зрозумілою для міжнародної аудиторії мовою про те, що найбільший степовий заповідник Європи поступово вмирає. І водночас це було передано через українську автентичну техніку витинанок.

Ірина: Будь-який крихітний момент, наприклад, нашого професійного життя показує величезний зріз того, що загалом відбувається в країні.

Приміром, був випадок, коли Іван Фролов виконував замовлення для світової зірки (не будемо її називати) для її туру. Тоді був момент, коли дуже довго не було світла. Тож команда бренду прив'язала дерев'яні лінійки скотчем до електричних машинок. Хтось крутив цією лінійкою машинку, хтось підсвічував все телефонним ліхтарем, а інший строчив.

Це було раніше. Зараз, зрозуміло, всі вже з генераторами. Але тоді був такий момент. Не можна було зіпсувати репутацію й треба було вчасно відправити замовлення. І неможливо було підібрати жодні слова англійською мовою, щоб пояснити, що ми сидимо в повній темряві.

Якими є плани Ukrainian Fashion Week на 2026 рік? 

Ірина: Пройшов перший етап конкурсу "Погляд у майбутнє", тож зараз ми готуємо резиденцію для фіналістів і фінал.

Єлизавета: Також готуємося до Ukrainian Fashion Week, що пройде у вересні 2026 року. Плануємо велику експозицію в межах Мистецького арсеналу.

Ірина: Ми плануємо дійсно велику експозицію, бо зараз на тематичних виставках у межах Ukrainian Fashion Week ми представляємо десять брендів і десять їхніх луків.

Ця експозиція наступного сезону буде присвячена крафту, тому що це одна з унікальностей української фешн-індустрії.

Що ще плануєте на 2026 рік?

Єлизавета: Продовження наших точкових міжнародних взаємодій. Ми вже почали комунікацію з європейськими тижнями моди. Йдеться про організацію як спільних показів і презентацій, так і індивідуальних. Але поки що не можемо розкрити всі карти й розповісти, які саме це будуть тижні моди.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter