"Руйную стереотипи за допомогою стилю": інтерв'ю з фешн-блогеркою Аміною Ктефан
Фото: інстаграм @a.ktefan
Хтось скаже, що руйнування стереотипів і боротьба з несправедливістю та цькуванням — справа невдячна, адже завжди знайдеться та людина, яка все знецінить та розкритикує. Але так не вважає героїня нашого матеріалу — фешн-інфлюенсерка, тіктокерка Аміна Ктефан. У своєму блозі 19-річна блогерка вирішила руйнувати стереотипи, зокрема про те, що мусульманські жінки не можуть бути стильними й знатися на моді.
Аміна народилася та живе у Києві. До 6 класу навчалась у звичайній українській школі, а з 7 по 11-й за власним бажанням проходила навчання у мусульманській гімназії. Зараз блогерка заочно здобуває професію маркетолога й веде свій блог. У інстаграмі на Аміну підписано майже 90 тис. людей, а ТікТок приносить мільйони лайків та переглядів. Блогерка каже, що дуже любить свою роботу і надихається можливістю позитивно впливати на життя підписників, дарувати впевненість в собі та змінювати погляди людей на деякі речі.
Аміно, де ти навчилася складати такі стильні аутфіти? З чого все почалося?
Мені ще з дитинства було важливо, який я матиму вигляд — чи модно це буде, чи стильно? Я спостерігала за різними людьми з усього світу, розглядала їхні образи, придивлялася до стилістичних лайфхаків. І те, що мені подобається, брала собі на примітку і використовувала у своїх образах. І ця "надивленість" допомогла мені сформувати власний стиль, який мені дуже імпонує.
З часом, коли я прийшла до блогу, у мене було вже більше практики складання образів. З кожним днем я зростала, вигадуючи нові ідеї та поєднання. Я і зараз щодня виходжу на якийсь новий для себе рівень.
У блозі написано, що ти руйнуєш стереотипи за допомогою стилю. Про які саме упередження йдеться?
Наприклад, зі стереотипом, що мусульманські жінки постійно носять чорне, ходять в якихось супердовгих чорних сукнях, закриваючи своє обличчя. В ісламі основні вимоги — це те, щоб жінка покривала все своє тіло, крім рук від зап'ястка до кінчиків пальців. Можна також показувати ноги, але покривати їх не нижче щиколоток. Також мусульманка має покривати волосся, а обличчя може залишатися відкритим.
Мені гарно вдається розвіяти стереотип про те, що мусульманки не можуть стильно вдягатися, тому що мене вже знає багато людей з нашої країни, і якраз цей міф я дуже класно спростувала. Але він і досі є у суспільстві. Можу сказати, що Аллаг любить, коли мусульмани вдягаються досить гарно і в чистий одяг, тому навіть у релігії це заохочується.
Мені також доводиться боротися зі стереотипом, що тільки жінка якось себе обмежує в одязі. Але це не так, тому що у чоловіків також є певні обмеження, яких хтось дотримується, а хтось ні. Як чоловіки, так і жінки самі вирішують для себе, чи дотримуватися обмежень.
Доводиться спростовувати думку, що мусульманська жінка тільки сидить вдома, народжує дітей, готує, прибирає, що для неї її чоловік — це весь світ. Багато хто вважає, що в ісламі чоловіки — це щось більше за жінку, хоча це не так. В ісламі права у чоловіка і у жінки рівні. І тому з хорошим мусульманином його дружина відчуває себе королевою. Якщо вона не почувається у стосунках королевою — значить, подружжя живе не за ісламом.
Також доводиться боротися зі стереотипом про те, "що всі мусульмани — терористи". На жаль, є досить багато людей, які дотепер в це вірять. Я вважаю, що це просто гра політиків, і комусь "зверху" вигідно, щоб іслам подавали саме так.
Політики контролюють медіа. Тому якийсь репортаж про те, як білий американець вирішив щось підірвати, може тривати три хвилини, а сюжет про араба — 15 хвилин. Хоча араби — це не завжди мусульмани, є дуже багато немусульман, та й християн також, або просто невіруючих арабів. На жаль, це один із найпопуляршніших стереотипів, з яким доводиться боротися.
Чи складно руйнувати стереотипи?
Досить складно, тому що якійсь частині людей, якщо вже взялися колись за певну думку, дуже складно потім поглянути на ситуацію з іншого боку.
Гадаю, мені вдається розвіяти стереотипи, тому що я не маю вигляду стереотипної мусульманської жінки в головах величезної кількості людей. І через це люди цікавляться мною. Вони бачать, якою я можу бути незалежною, вільною, розумною, веселою, впевненою у собі. Люди дивляться і розуміють, що мусульманські жінки всі різні, і так руйнуються якісь стереотипи.
Наскільки Київ готовий сприймати людей з різними поглядами та різною зовнішністю?
Мені здається, що Київ достатньо готовий до цього, хоча я можу говорити про покоління до 30 років, може, навіть до 25. Ці люди більш відкриті чомусь новому, вони розуміють свободу вибору — релігії, одягу, способу життя. А от багато людей із покоління, яке ще зачепило часи СРСР, не готові. Бо, наприклад, більш дорослі люди можуть мені щось у транспорті сказати недоречне. Але і серед молодого покоління також бувало декілька випадків, коли якісь тинейджери говорили мені навздогін щось неприємне.
Як зовнішність та одяг можуть впливати на ставлення людей?
Одяг — дуже класний інструмент для того, щоб сказати та показати щось світу, довести щось йому. Наприклад, я ношу хустку та роблю стильні образи, і в такий спосіб показую людям, що я мусульманка, яка може експериментувати з одягом, бути стильною.
Наші образи впливають не тільки на те, як сприймають нас люди, а й безпосередньо на нас. Якщо тобі подобається твій образ, то ти почуваєшся впевненіше, і цю впевненість також можна транслювати на інших людей. Впевненість у собі завжди відкриває багато різних дверей.
Де, на твою думку, у Києві можна зустріти стильних людей?
Мені здається, що відповідь на це запитання досить очевидна — це вулиця Рейтарська, наприклад. Або загалом Золоті ворота. Це район, де люди почувають себе комфортно. І якраз там розташовано дуже багато шоурумів, різних класних магазинчиків, в тому числі вінтажних, тут дуже багато стильних кав'ярень, ресторанів і тут велика кількість стильних людей. Хоча насправді таких людей у Києві можна зустріти всюди.
Чого зараз прагне мода?
Якщо говорити про моду, яка впливає на людину, то зараз один із головних китів, на яких вона тримається, — це те, щоб людина почувалася у своєму одязі максимально комфортно. І комфорт — це не завжди про якесь суперзручне взуття або одяг, а саме про те, щоб людину не засуджували за її аутфіти. Це все про самовираження — і саме цього й прагне мода.
Якщо поглянути на все з іншого боку, то мода прагне slow fashion, тобто зараз більше цінують якісь секонд-хенди, вінтажні магазини, речі з історією, ті, які прослугують довше на відміну від тих, що матимуть суперпогану якість і прослужать три місяці.
Як повномасштабна війна вплинула на моду?
Багато людей почали відмовлятись від якогось стильного одягу та нарядних речей. Навіть коли я була на кінопрем'єрі класного українського мультфільму, то по пальцях можна було перерахувати людей, вбраних дуже модно. Більшість людей були у максимально звичайному одязі. Я це пов'язала з тим, що на той час у більшості українців життя було на паузі, вони не знали, як жити далі. Зараз люди адаптувались і розуміють, що треба жити далі, повернули моду у своє життя.
Читай також: Бренди, які продають аксесуари із символікою столиці
Чи може, на твою думку, творчість та мода буди поза політикою?
Категорично ні, тому що мода, та й взагалі мистецтво завжди транслювали все, що трапляється у світі. Через одяг можна транслювати певні меседжі — це те саме, що вдягти на себе прапор України та пройтись на якомусь fashion week і показати людям, що ви за Україну, що ви хочете, щоб ця війна зупинилась. Це те саме, що вдягати хіджаб у суспільстві й також показати, що ти мусульманка, що ти віриш у своє. Мода дуже легко читається.
Що можеш порадити людям, які стикаються з шеймінгом?
Можу сказати, що люди, які цькують за вагу, за зовнішність, за стиль — це не впевнені в собі люди, яких колись хтось шеймив і вони не витримали цього негативу, тож тепер переносять його на іншого. Щаслива людина ніколи б не цькувала іншого і не витрачала б на це свій час. Моя порада: не звинувачуй себе за те, що можеш стати жертвою такої людини, нехай у тебе її слова викликає жалість, ніж образу.
Читай також: Чому бодишеймінг — це не ок і як із цим боротись?
