"У нас шарять ще й як": українські снікерхеди — про найцікавіші пари у своїх колекціях та ринок кросівок під час війни

Колаж: "ТиКиїв"

"ТиКиїв" публікує другий розділ великого тексту, присвяченого феномену снікер-культури та снікерхедству в Україні. Герої цієї частини — троє українських снікерхедів, які колекціонують кросівки, працюють у самій снікер-індустрії та розповідають про неї у власних блогах:

• Олександра Метіза. Снікер-експертка та керівниця продуктових команд у сегменті взуття в мережі спортивних магазинів ALL STARS в Україні та Казахстані.
• Роман Тимощук. Автор YouTube-каналу про кросівки forza kicks, співзасновник IT-компанії Lampa Software та фаундер бренду доглядових засобів для кросівок SneakerMama. 
• Рінат Серенко. Займається спортивними маркетинговими комунікаціями для PUMA в Україні, автор відомого блогу "Снікербатя" та креативний продюсер у Федерації легкої атлетики України.

Олександра Метіза

• Де народилася: Одеса
• Де зараз живе: Київ
• Кількість кросівок: близько 55 пар

Батько Олександри — моряк, і часто привозив зі своїх подорожей цікаві речі. У дитячі роки для майбутньої снікер-експертки він був доволі великим авторитетом: їй подобалося, що носив тато, тож у певний момент вона захотіла такі ж кеди, як у нього.

Юність снікерхедки пройшла в "нефорські нульові". Вона майже не носила підборів, віддаючи перевагу кросівкам, та була з тих підлітків, які слухали важку музику, цікавилися екстремальними видами спорту тощо.

"Зрозуміло, що спочатку це була якась китайська історія, бо хто буде купувати десятирічній чи дванадцятирічній дитині щось доволі дороге? Враховуючи, що ніхто не хотів цього робити, у свої чотирнадцять років я влаштувалася на першу роботу з єдиною метою — заробити на Converse, як у мого батька. Це були білі Chuck Taylor All Star. Я заробила на ці кеди — і понеслося", — згадує вона.

Відправною точкою в становленні Олександри як снікерхедки став момент, коли у 2011 році, ще студенткою, вона натрапила на звіт з одного із заходів провідного європейського снікер-фестивалю Sneakerness. Надихнувшись цією подією, Олександра почала шукати однодумців — тих, хто розділяє її захоплення.

Вже згодом знайомий запропонував їй разом вести паблік, присвячений кросівкам, у тоді ще не забороненій російській соцмережі "ВКонтакте". Тож щодня, після навчання й роботи, вона шукала новини зі снікер-індустрії, перекладала їх та ділилася ними з аудиторією сторінки. 

Як зауважує Олександра, тоді загалом не було інформації про кросівки ані українською, ані російською — її можна було знайти лише в іноземних медіа.

За кілька років на ентузіазмі снікерхедки, адже її знайомий покинув проєкт, паблік на органічному трафіку виріс до 28 тисяч підписників. Зі зростанням авторитету Олександри в снікер-спільноті та експертності в цій темі її стали запрошувати читати лекції на тематичних фестивалях.

У 2019 році вона стала безпосередньою частиною індустрії, працюючи над запуском першого простору мережі The Athlete's Foot в Україні. А у 2021-му долучилася до української команди ALL STARS. Під час повномасштабної війни контроль над усім взуттєвим асортиментом ALL STARS в Україні повністю перейшов до Олександри. З минулого року вона також відповідає за цей напрям у магазинах мережі в Казахстані.

Серед знакових брендів, нині представлених в українських ALL STARS, — Nike, Converse, New Balance, PUMA, adidas, On Running та Mizuno.

За словами Олександри, до того, як вона почала працювати безпосередньо в самій снікер-індустрії, їй хотілося "все й одразу", коли йшлося про кросівки. Зараз вона стала більш прискіпливою:

"Наприклад, якщо взяти весняно-літній сезон, то через мене проходить, напевно, із сім сотень різних артикулів. Раніше, коли я складала асортимент, думала: "Оце точно візьму собі, коли приїде". Але в якийсь момент це "притуплюється", бо, по-перше, ти не можеш мати все. А по-друге, мені стало цікаво іноді купувати речі з погляду досвіду.

Мені цікавіше брати щось, що виходить маленьким тиражем: не тому, що це суперексклюзив, а тому, що це непопулярний продукт — складний. Я люблю складні продукти".

Тож нині Олександрі подобається підбирати для себе дивні, нішеві кросівки. Іноді вони можуть не приваблювати її естетично, але їй цікавий їхній бекграунд:

"Мені, як людині, яка "вариться" в цьому багато років і щиро це любить, цікаві культурні контексти. Як і чому це розроблялося? Для кого? Що тут закладено: символізм, класна команда, жага до інновацій чи до пошуку нових сенсів?".

Серед дивних і рідкісних пар у своїй колекції снікер-експертка виокремлює:

• рожеві Raf Simons x adidas Stan Smith

"Я їх дуже люблю. Вони у мене теж парадно-вихідні. Не можу сказати, що ці кросівки дуже зручні, але вони дуже красиві, і я загалом фанат спільної творчості adidas із Рафом Сімонсом. Якимось дивом вихопила їх за адекватні гроші. Зараз їх достатньо складно знайти", — коментує снікерхедка.

• Mita x ASICS Gel Lyte 3 "25th Anniversary"

"Мені загалом дуже подобається ця модель. Ці кросівки досить нестандартні: у них немає язичка — натомість нього є проріз посередині, зверху закритий шнурівкою.

Кілька років тому вийшло ювілейне видання до 25-річчя цієї моделі в колаборації з японським магазином Mita. Я доволі довго його шукала й замовила зі США через посередників. Ця пара в мене парадно-вихідна", — говорить Олександра.

• Nike Air Foamposite One "Galaxy"

"Це перевидання пари, на яку я "пускала слину" 12 років тому. Мені вдалося вихопити з європейських складів Nike невеличку кількість цих моделей для магазину в ЦУМі. Одну пару я відклала собі. Зараз вони коштують не так дорого, як ті, що були випущені у 2005 році. Однак для мене вони суперцінні, адже ця модель дуже інноваційна й гучно прогриміла в момент свого виходу. Мені приємно зараз мати хоча б перевидання", — каже Олександра.

• Nike Aqua Rift "Multi-Print"

"Вони супердивні й нагадують Tabi через відокремлений великий палець, хоча насправді джерелом натхнення Tabi не були. До того ж саме ця пара має фантастичний колорвей і трохи нагадує клаптикову ковдру", — говорить снікер-експертка.

• PEACEMINUSONE x Nike Kwondo 1

"Їхній прикол полягає в тому, що здебільшого колаборації роблять на базі силуетів, що вже існують. А ця модель Nike була розроблена з нуля саме для цієї колаборації, і її більше ніколи не випускали", — пояснює Олександра.

• Todd Bratrud x Nike Dunk High "Send Help 2"

"Початок мого снікерхедського шляху випав на початок 2010-х, і я щиро вважаю, що це десятиріччя було в певному сенсі визначальним не тільки для мене, але й для снікер-культури загалом. І конкретно ця пара втілює все найкраще з тієї епохи: абсолютно дикі дизайнерські рішення, як-от elephant-принт лавандового кольору, об'ємні вишивки та шикарні принти на устілках. Тотальна любов", — розповідає снікерхедка.

Як зазначає Олександра, на українському снікер-ринку під час повномасштабного вторгнення, хоч це й парадоксально, збільшилася кількість гравців — від дистриб'юторів до реселерів. Також з'явилися нові знакові магазини, як-от Lishop у Львові.

"Зараз в Україні певні бренди стали представлені значно ширше. Наприклад, New Balance зараз на більшому хайпі, ніж п'ять років тому, хоча це й глобальна тенденція. В Україні також з'явилося представництво бренду VEJA та став популярним швейцарський бренд On Running. Взуття останнього купують не лише для бігу, а й для лайфстайлу — це теж тренд, який перекочував із певних країн Європи. Крім того, з'явився дистриб'ютор Mizuno та лайфстайл-асортимент бігового бренду HOKA.

Тобто з'явилося більше опцій, і мені подобається, що люди дивляться не лише на бренди, які умовно супермасові. 

Ми звикли думати, що в сусіда трава зеленіша, і ось там-то шарять, а у нас — ні. У нас шарять ще й як. В Україні достатньо вибагливий споживач. Зрозуміло, що зараз здебільшого саме дівчата їздять за кордон, але все одно зв'язок між Україною та Європою посилився. Багато всього привозиться, багато на що український споживач дивиться у світі — і він вимагає чогось цікавого", — говорить Олександра.

Вона також виокремлює кілька трендів та популярних запитів серед українських споживачів, що водночас відображають і глобальні тенденції. Зокрема, це кросівки низького профілю, Retro Running (лайфстайл-взуття, натхненне 1990-ми, 2000-ми та початком 2010-х років), а також великий попит на моделі New Balance та "джордани" у певних ретро-силуетах.

Олександра присвятила останні 14 років свого життя кросівкам, досліджуючи та носячи їх, розповідаючи про них та працюючи з ними.

"Для мене це інструмент самоідентифікації. 90% мого взуття — це все ж кросівки, які я дуже люблю й, думаю, любитиму надалі.

Мені подобається асоціюватися з сенсами та історіями, пов'язаними з кросівками, якими я наповнюю свою повсякденність. Подобається, що вони є складовою мого світогляду. Плюс, для мене це інструмент самовираження. У мене може бути супербазовий аутфіт, але на мені завжди будуть якісь цікаві кросівки.

Мені суперприємно носити немасові пари. Це така марнославна штука, але я відчуваю себе особливою. Думаю, всі люди, які приділяють увагу фешн-айтемам, у такий спосіб роблять себе особливими. Це питання саме мого внутрішнього відчуття", — говорить вона про роль цього взуття у своєму житті.

На запитання про те, чим для неї є снікер-культура в ціннісному й сенсовому плані, вона відповідає:

"Напевно, це про пошук нового й перетин культур, бо снікер-культура загалом дуже пов'язана із субкультурними явищами. Мені подобається, що кросівки — це певний місток. Ти можеш не бути залученим до якоїсь сфери, але, купуючи певні кросівки, відчуваєш себе дотичним до історії, яка тобі суперблизька".

Роман Тимощук

• Де народився: Вінниця
• Де зараз живе: Вінниця
• Кількість кросівок: близько 80 пар

"Мій тато, можна сказати, був модником ще в 1990-х. У нього постійно були кросівки", — згадує Роман, розповідаючи про те, як почалося його захоплення кросівками.

Снікерхед добре пам'ятає, як у нього юного з'явилася одна з перших бажаних пар, щоправда, не оригінал, а копія:

"Я дуже хотів adidas Climacool. Ми купили на Хмельницькому ринку їхню повну копію від китайського бренду. Але я тішився просто капець як. Думав: "Ось-ось я виросту, і в мене вже будуть фірмові кросівки"."

Десь у 10 класі Роман врешті отримав свою першу брендову пару — чорні скейтерські Vans Lipslide, які він раніше помітив на своєму другові. Разом із батьком він поїхав до київського магазину Rider, де придбав цю модель зі знижкою за суму, яка через десятиліття здається нереальною — 160-180 грн.

Роман почав більш активно поповнювати свій гардероб кросівками наприкінці 2017 року. Для нього в цьому взутті передусім важлива утилітарність: більшість своїх пар він купував з однією метою — щоб носити. 

Лише одну пару зі своєї колекції снікерхед свідомо не вдягав — перші "джордани" з колаборації з Off-White, які придбав за 180 євро. Нині їхня ціна на ресейлі може сягати кількох тисяч доларів, тож він планував або продати їх, або взути на власному весіллі.

"Але дружина сказала, що для весілля вони не підійдуть — вони блакитно-білі. Тож зараз я виставив їх на продаж", — каже снікерхед.

Водночас, як говорить Роман, найважливіше — це те, що для тебе особисто означає певна пара:

"Якщо друг подарував тобі кросівки, які можуть і не коштувати дорого, але які ти дуже хотів, то вони, напевно, будуть найцінніші. От підійдеш ти до людини, яка в цьому не розбирається, і скажеш, що такі-то кросівки вартують п'ять тисяч доларів, а вона відповість: "Ну і що?". Їй вони можуть не подобатися, але можуть бути до вподоби ті, які їй про щось нагадують. Мені здається, що в цій історії головне не гроші, а емоційна складова".

Сьогодні від реклами важко сховатися — і снікер-індустрія не виняток, тож на рішення Романа купити ті чи інші кросівки ажіотаж теж впливав.

"Хоча тепер ця гігантська маркетингова машина точно ослабла. Зараз люди, які фанатіють від кросівок, беруть собі пару в якомусь звичайному кольорі або чекають на щось більш-менш цікаве й не переплачують особливо", — говорить він.

"Лімітовані кросівки дуже просіли в ціні. Якщо два-три роки тому якась пара коштувала 700 чи 1000 доларів, то зараз її можна купити за 300-400. Ринок ресейлу дуже сильно просідає", — додає снікерхед.

Коли Роман був ще студентом і тільки починав купувати кросівки для себе, він не знав про існування лімітованих пар. Насамперед його цікавило, як вони відчуваються на нозі: що зручне, а що ні, які технології створюють, щоб носіння було комфортнішим тощо. 

Сьогодні він відчуває, що повертається до цієї частини свого захоплення, пройшовши етап, коли безперервно та з азартом моніторив ринок кросівок. 

"Нещодавно я спробував кросівки бренду Hoka. Модель від Merrell теж прислали — я походив у них, і мені сподобалося. Знову ж таки, вони не модні, але зручні й у чомусь технологічні. Я отримую задоволення від цього", — розповідає снікерхед.

Водночас Роману все ж іноді подобається процес "хантингу": коли довго шукаєш якусь пару, а потім знаходиш її за нижчою ціною та ще й невживану. Він зауважує: майже всі кросівки можна знайти, і питання лише в ціні — чи готова людина стільки заплатити.

"У 2023 році я шукав модель Mizuno, яка вийшла у 2020-му. Її взагалі ніде не було. Але згодом я знайшов новеньку за 70 доларів у Британії на місцевому OLX. Я таке люблю. Це прикольно", — ділиться він.

Також зараз свої пари, які не носить, Роман або дарує, або продає, або розігрує за донати.

"Напевно, зараз я б скоротив свою колекцію оптимально до 40 пар. Є моделі, які я не ношу, але залишаю, бо вони мені цікаві, або ж думаю, що колись їх узую. Але було б набагато прикольніше, якби в них ходили люди, а не щоб, наприклад, через десять років ці кросівки розсипалися, бо ти притримав їх у коробці чи вдягнув три рази", — говорить снікерхед.

Нині в коридорі Романа зазвичай стоїть близько 20 пар, які він регулярно носить. Він дуже рідко змінює щось у цій селекції для щоденного носіння. Хоча, за його словами, усе залежить від настрою: якщо надзвичайно хочеться взути конкретну пару, то снікерхед піде й дістане її.

У цьогорічні морози його фаворитами стали дві моделі: Hoka Kaha 3 та гібрид кросівок і мюлів — Hoka Ora Primo. Влітку ж він найчастіше обирає Mizuno Wave Rider 10. Каже, що не бачить сенсу "вилазити" з них, адже вони легкі та мають хорошу повітропроникність. 

Mizuno Wave Rider 10. Фото надане героєм

Hoka Kaha 3. Фото надане героєм

Крім того, він постійно взуває пари New Balance: New Balance 990 V6 і V3 та New Balance 1000 та 2000.

Рінат Серенко

• Де народився: Дніпро
• Де зараз живе: Київ
• Кількість кросівок: близько 180

Коли Рінату було близько 12 років, батько купив йому та собі кросівки, які справили на нього велике враження, — Reebok DMX. Це один із найяскравіших спогадів снікерхеда із дитинства, адже саме тоді розпочалося його захоплення кросівками.

"Для мене вони були надзвичайно футуристичні й технологічні, тому що все, що я бачив до цього — це "пальона" Fila, яку носив увесь Дніпро, та якісь кросівки-ноунейми. У нас тоді вважали, і я теж так вважав, що чим більше логотипів на кросівках, тим вони оригінальніші, що, звісно, не так", — згадує снікерхед.

Ближче до 28 років, коли Рінат почав активно займатися аматорським бігом, він знову зацікавився кросівками — до того він приділяв цьому захопленню менше уваги.

Завдяки цій спортивній активності снікерхед познайомився з авторами українського бігового ресурсу "Ногибоги", які знімали огляди на кросівки. Снікерхед почав готувати відео разом із ними, розповідаючи винятково про спортивне й бігове взуття.

"Потім ми вирішили, що є сенс говорити не лише про спортивне взуття (яке, звісно, має більше причин для обговорення завдяки технологіям), а й про повсякденне — те, що більше про дизайн і культурний внесок. Власне, так з'явився блог "Снікербатя", який в певний момент став одним із найпопулярніших", — розповідає Рінат.

"З початком повномасштабної війни я майже не займався "Снікербатею". Зараз я більше зосереджений на соціальній активності та підтримці українського спорту. Але я сподіваюся, що щойно запанує мир, зможу повернутися до свого улюбленого хобі, адже це цілий пласт культури, який непогано прижився в Україні, і хочеться розвивати його й надалі", — додає він.

До початку повномасштабної війни в колекції Ріната налічувалося близько 350 пар. Нині в нього — орієнтовно 180 моделей. Їхня кількість зменшилася, адже під час війни він передав частину своїх кросівок тим, кому вони справді могли знадобитися, зокрема людям, що втратили домівки.

Говорячи про снікер-ринок в Україні зараз, колекціонер також зазначає, що його надихає робота українських команд, які нині представляють у країні глобальних виробників, як-от Nike, adidas та Puma:

"Вони стараються, щоб усі релізи в нас відбувалися одночасно з глобальними запусками. Це мене дуже сильно підбадьорює. Коли в нас четвертий рік повномасштабної війни, а реліз якоїсь моделі затримується максимум на кілька днів, ти думаєш: "Вау, це просто якась фантастика"."

Рінату загалом подобається процес колекціонування, а системно збирати саме кросівки він почав близько десяти років тому. Для нього колекціонування — це можливість зберегти певну частинку історії та культури.

"Коли заглиблюєшся в тему, розумієш, що багато дизайнерів насправді є митцями. Вони переносять у нові моделі не просто якісь свої фантазії, а пласти культури та культурні цінності минулого, а також відроджують іконічні моделі, які відіграли важливу роль в історії. Зокрема в історії спорту, якщо взяти, наприклад, ті ж Nike Cortez, Puma Suede, adidas Gazelle та adidas Stan Smith.

Насправді кожна цікава й архівна модель кросівок може багато розповісти про те, як розвивалася та чи інша культурна сфера", — говорить снікерхед.

Як приклад він наводить модель adidas Superstar. У 1986 році культовий хіп-хоп-гурт Run-DMC випустив композицію My Adidas, у якій оспівував Superstar, після чого бренд запропонував музикантам співпрацю. Ця подія змінила спортивну, модну та музичну індустрії, адже вперше в історії велика спортивна компанія уклала угоду про співпрацю з музичним гуртом.

У Ріната є цікаві пари, які він не носить у повсякденному житті, адже для нього важливо зберегти їх у хорошому стані. Свої цінні моделі він також розмістив у власній домівці як об'єкти інтер'єру, щоб мати змогу насолоджуватися ними як культурним проявом.

"Я знаю, що автори видань кажуть: "Носіть їх, а не просто десь зберігайте, адже вони створені для того, щоб людина отримувала задоволення". Але для мене задоволення — це бачити, як пара вже вісім років зберігається в мене в тому стані, в якому я її придбав", — каже колекціонер.

Рінат ніколи не продавав свої пари — лише дарував або передавав тим, хто мав в цьому потребу, зокрема з початком повномасштабного вторгнення. 

"На щастя, до 2022 року в мене життя було плюс-мінус стабільне. Тож не було ситуації, коли в мене була б необхідність щось продавати", — говорить він.

Заразом колекціонер зауважує, що, перепродаючи кросівки, можна заробити шалені гроші:

"Є цілі фестивалі, де можна придбати суперлімітовані кросівки — ті, які вже не випускають. Їхня вартість може сягати 100 тисяч доларів і більше. Тобто можна купити пару за 400 доларів під час релізу, а через якихось сім років вона вже коштуватиме 20000 доларів. А можна придбати щось дороге, а потім якийсь Каньє Вест зіпсує тобі всю малину своїми нацистськими поглядами, і ці кросівки більше нікому не будуть потрібні".

Коли Рінат із командою активно вів блог "Снікербатя", вони намагалися розігрувати кросівки в кожному своєму випуску. Надати пару для розіграшу було однією з їхніх умов під час співпраці з брендами. 

У "Снікербаті" розуміли, що багато їхніх глядачів, хоч і захоплюються кросівками, не можуть дозволити собі витрачати на це багато коштів. За час існування блогу вони розіграли до сотні пар.

"Це було важливо — і не для того, щоб ми отримували якісь подяки чи щось подібне. Просто я знаю, що мене дивилися багато людей, для яких кросівки за 8000 грн — це неймовірно дорого, майже нереально. Та й 2000 грн — це вже дорого. І коли хтось отримував пару за 8000-10000 грн, а через пів року писав, який він щасливий, — це було круто", — розповідає колекціонер.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter