Забутий київський архітектор: Федір Голованов
Колаж: "ТиКиїв"
Голованов Федір Федорович (1818 — ?) — архітектор, ім'я якого невідоме широкому загалу. І навіть фахівцям воно мало про що говорить. А вся річ у тім, що працював він у Києві недовго — всього близько 10 років у середині 19 століття.
Втаємничений період архітектури
Це той період, про архітектуру якого ми взагалі знаємо небагато. Від тих часів нам залишилося небагато архітектурних імен — батько і син Беретті, Павло Спарро, міські архітектори Андрій Меленський, Людвік Станзані та Микола Самонов. Дійсно, архітекторів тоді у Києві було мало. Але й власне архітектурної роботи було обмаль.
Будувалися лише величні споруди та комплекси: університет, Київська фортеця, церкви. А приватне житло зводилося за зразковими проєктами у стилі класицизму — такі будівлі мали типові фасади з 1809 року.
Тож у містах архітектори лише "прив'язували" ці фасади — всі затверджені самим імператором — до конкретних ділянок. Тому міста імперії були доволі схожими між собою. І лише з 1840 років були дозволені послаблення, почався певний відхід від такого будівництва.
Указом від 1843 року дозволялося:
при призначенні фасадів для зведення будинків… робити їх вигляд неодноманітним.
У 1854-55 роках були затверджені нові "зразкові фасади" для приватних будинків. Інтенсивний розвиток будівництва викликав законодавчо затверджений дозвіл у 1858 році на "виконання і таких приватних будівель, чиї фасади… відходять від виданих зразкових креслень". Роботи в архітекторів побільшало — забезпечені власники вже бажали будувати за індивідуальними проєктами.
Саме в такий перехідний для архітектури час до Києва приїхав Федір Голованов. Відомості про нього обмежені. Донедавна було відомо лише, що він навчався у Петербурзькій академії мистецтв з 1840 по 1850 рік. У 1851 році отримав звання некласного художника Петербурзької академії мистецтв — за проєкт житлового будинку, призначеного для винаймання.
1855 року за виконання проєкту сходів для міської думи (умовної) він був "призначений" в академіки. Зауважимо, що тодішнє звання академіка не дорівнює сучасному значенню.
Архівні розвідки
Архівні документи, які вдалося розшукати, доповнили цю коротку інформацію. З'ясувалося, що Федір Голованов народився 1818 року, походив з міщан Чернігова.
Звання некласного художника Петербурзької академії мистецтв надавало йому право на отримання почесного громадянства, тому у 1852 році він був виключений з чернігівського міщанського стану, тобто підвищив свій соціальний статус завдяки отриманій освіті.
Того ж 1852 року вступив на службу архітектором Київського Володимирського кадетського корпусу. Попри гарні рекомендації архітектора І. Штрома (який пізніше проєктував і зводив нову будівлю навчального закладу на тодішньому Кадетському шосе) та підполковника Таненберга його службу визнали приватною, оскільки він не мав відповідного чину.
Не виключаємо також, що влаштуванню посприяв і Олександр Беретті, з яким Федір Голованов був знайомий ще з часів навчання. У 1853-54 роках він взяв участь під керівництвом Беретті у проєктуванні комплексу кадетського корпусу (згодом — чоловічої гімназії) по бульвару Шевченка, 14 — вулиці Терещенківській, 4.
Завдяки такому важливому працевлаштуванню молодий архітектор Голованов зміг набути гарну репутацію в суспільстві та розпочав успішну приватну практику.
Творчий здобуток архітектора
Працював Федір Голованов у стилістиці пізнього класицизму. Спираючись на модифіковані "зразкові" проєкти, здійснив забудову садиби генерала Т. Калити по вулицях Ярославів Вал, 1 — Лисенка, 2-4 (1858-1859 роки) та сусідньої садиби на Ярославовім Валу, 3 (двоповерховий особняк для лікаря Алфер'єва, 1858 рік).
У 1859 році склав проєкт двоповерхового будинку на вулиці Михайлівській, 8. Чимало працював на Подолі — вулиця Хорива, 1 (1860 роки), Хорива, 27 (1863 рік), Костянтинівська, 7 (1860 рік) та Костянтинівська, 17 (1857 рік), Нижній Вал, 21 (1862 рік) тощо.
Деякі з цих будиночків на сьогодні ще збереглися, хоча губляться на тлі забудови межі 19-20 століть. Виразна та насичена декоруванням архітектура історизму і модерну майже повністю витіснила з вулиць Києва більш ранню забудову, про яку свідчать лише поодинокі світлини й архівні документи.
Один із кращих проєктів архітектор склав для забудови садиби у кварталі, що обмежений Хрещатиком, Костьольною та Трьохсвятительською. У садибі зберігся будинок № 5/1, який залишається найстарішою житловою будівлею кварталу. Але його проєктували інші архітектори.
Проєкти на Хрещатику
Федір Голованов 1859 року на замовлення домовласника купця Ховалкіна розробив проєкти на Хрещатику. Тут планувалося розмістити два двоповерхові будинки з першими торговельними поверхами. Архітектор виконав їх у легких, вишуканих формах неоренесансних палаццо, що свідчить про поступовий відхід від типового проєктування, характерного для першої половини 19 століття. Ця робота Голованова не збереглася.
Фото: Державний архів міста Києва
Історія листування
Лист Олександра Беретті до Федора Голованова 1855 року свідчить, що Голованов співпрацював з архітектором Іваном Штромом над проєктуванням Володимирського собору. Вочевидь, виконував якісь робочі креслення.
Ще один із листів розкриває певні деталі, що компрометують Штрома з професійного боку. Зі столичним колегою конфліктував О. В. Беретті, який став наступним архітектором собору.
Спад кар'єри
На початку 1860 років Ф. Ф. Голованов повернувся до Санкт-Петербурга, але не знайшов собі там місця. Не маючи приватних замовлень (на відміну від Києва), 1866 року він погодився обійняти посаду міського архітектора в Тобольську, що давала пристойне річне жалування.
Роботою своєю був незадоволений, проєктуванням майже не займався, з теплотою згадував свої київські роки, співпрацю з О. Беретті, з яким вів листування. Вочевидь, по закінченню обов'язкового трирічного терміну роботи залишив північне місто. Ймовірно, що Федір Голованов після цього швидко помер — у листі до Беретті він скаржився на здоров'я.
