Батиєва гора: рекордна кількість найкоротших вулиць Києва
Фото: Майя Двалішвілі
Якщо в Google запитати про найкоротші вулиці Києва, одразу ж побачиш кілька статей про вулицю Станіславського в самому центрі, яку зараз петицією намагаються перейменувати на честь Богдана Ступки. Актор жив у будинку на ній. Та насправді, вона навіть не входить у п'ятірку найкоротших вулиць столиці. А які ж там є?
Реальні перше та друге місця посідає провулок та вуличка на Батиєвій горі. Там же знаходиться ще один коротенький провулок, який посідає 13-те місце в цьому рейтингу. Всі вони розташовані поряд, приблизно в радіусі 150 метрів.
Як дістатись
Батиєва гора пролягає між вулицями Кучмин Яр (нічого спільного з колишнім президентом) та Протасів Яр. Саме її можна побачити в фільмі "За двома зайцями", коли чотири друга на чолі із Голохвастовим йдуть, співаючи пісеньку про "жизнь така, що просто мармелад" (вулиця Локомотивна).
Верхня точка Батиєвої гори розташована на вулиці Романа Ратушного (поблизу Протасового Яру), який загинув на війні за Україну, а за життя захищав Протасів Яр.
З неї можна спуститися або прихованими східцями по горі (але слідкуй за їхнім станом, бо здебільшого це стежки в нікуди), або кружляючи її вуличками. Радимо робити це з відкритою картою на телефоні, бо легко заблукати.
Інший спосіб — йти вгору від Кучминого Яру. Це можна зробити трьома шляхами.
Кучмин Яр виник ще у 1890-х під назвою провулок Кучмин Яр, або 1-й Кучменний провулок. Саме остання назва значиться в довіднику "Весь Київ" 1899 року. В 1926 році вулицю перейменували у провулок Маркелова, на честь робітника Головних залізничних майстерень Південно-Західної залізниці, що загинув під час Січневого заколоту 1918-го. З 1955 року вулицю називали на честь міста Краснодон (зараз Сорокине), та у 2017 році їй повернули історичну назву, яка, ймовірно, походить від імені якогось поміщика.
Розташований Кучмин Яр за 500 метрів від Південного вокзалу, за розважальним комплексом "Ультрамарин".
Перший шлях, який вкажуть гугл-карти, проведе нас частково через вулицю Кудряшова. Там, де купкою стоять згорілі авто (припускаємо, що вони тут залишилися після прильоту по цій вулиці на початку року), підніміться перпендикулярно вгору від цієї вулиці. Це і буде Кучмин Яр, якщо йти від нього наліво до Локомотивної, то можна буде дістатися найкоротших вуличок міста.
Ще одна стежка веде від "Ультрамарину": якщо обійти його справа та йти прямо, минаючи шлагбаум біля першої багатоповерхівки на Кудряшова, то зліва від неї можна розгледіти ледь помітні серед дерев сходинки вгору. Вони й приведуть до Кучминого Яру. Знову ж таки, наліво, через вулицю Локомотивну, яка підіймається вгору (Кучмин Яр повертає вліво вниз) можна дістатися пункту призначення.
І є ще зовсім таємна стежка, викладена старими кам'яними східцями, веде від закинутого наразі колишнього залізничного колгоспного ринку, схожого на стільник. Свого часу це була експериментальна модерністська будівля, якій наразі намагаються надати статус пам'ятки архітектури, аби вберегти від знесення.
Тут фолк-хіп-хоп гурт Kalush Orchestra знімав кліп на пісню "Стефанія", з якою переміг на конкурсі "Євробаченні-2022". Закинута будівля, як і сходинки, якими все ж таки не радимо підійматися через аварійний стан, стоїть поруч із пам'ятником найшвидшому паротягу СРСР.
Майже сто років тому паровози "ИС" (Йосип Сталін) вважалися не тільки найшвидшими в СРСР. На рік свого дебютного випуску (1932) вони були найпотужнішими пасажирськими паротягами у всій Європі. В 1937 році оновлену модель, яка розганялася до рекордних 160 км на годину, представили на Всесвітній виставці у Парижі, де вона отримала гран-прі. Але вже за п'ять років виробництво цих машин припинилося через війну.
Єдиний зі всіх 649 паротягів цієї марки залишився саме у Києві. Зберегти його запропонував тодішній керівник залізниці Петро Кривонос (площа поблизу названа на його честь). 1982-го паротяг поставили біля вокзалу на постаменті. Зараз тут стоять лавочки, а "охороняє" пам'ятник зграя собак, які доволі привітні й не відганяють навіть відпочивальників на підпитку.
Чому Батиєва гора?
За деякими даними, ця місцевість — найвища точка Києва, вища навіть за Старокиївські висоти, однак за іншими — все навпаки. Проте це не знижує історичної цінності локації. За легендою, таку назву селище отримало тому, що саме тут хан Батий буцімто поставив своє шатро, з якого спостерігав за штурмом Києва. Його легко зрозуміти — попри забудову столиці, з гори й досі відкривається один з найкрутіших краєвидів на історичну частину міста.
Тому (а ще через близькість до центру Києва, який фактично оточує гору з усіх боків) й розкішних будинків тут багацько: люди не просто активно зводять помешкання на Батиєвій горі, а й облаштовують собі оглядові тераси, аби милуватися красою міста.
Щоправда, саме через це виникла реальна небезпека зсуву Батиєвої гори. Та це не зупиняє нових власників — приватне будівництво кількаповерхових палаців триває щосили, заганяючи себе в глухий кут. З одного боку, тут здебільшого приватний сектор з дорогими будинками, з іншого — в будь-який час вони можуть з'їхати разом із горою.
Іще один варіант походження назви Батиєвої гори — тут знайшли кургани-могили поселень Зарубинецької культури, датованої II–IV сторіччями нашої ери. Саме таку назву селище мало на картах 1861 і 1874 років, коли вперше згадується. Припускають, що Бат — це слов'янське ім'я, від якого утворили прізвище Батиєв, — з наголосом на перший склад. А вже від нього пішла назва могили.
До кінця XIX століття місцевість належала Софійській митрополії та слугувала пасовищем для худоби — поля були засіяні травами. Селище Батиєва гора з'явилося на межі XIX–XX століть як поселення залізничників (до речі, подекуди ще збереглися старі дерев'яні домівки, які межують з розкішними палацами).
Тоді ж сформувалася мережа вулиць, яка переважно збереглася й донині. Просто тоді вулиці мали "цифрові" назви: 1-ша лінія, 2-га лінія тощо. А в 1950-х їх перейменували на такі, що перегукуються з залізничною тематикою: Локомотивна, Кондукторська, Лінійна. Є тут і вулиці Привітна, Радісна та Дружня.
Скарби Батиєвої гори
Приблизно сто років тому за адресою Локомотивна, 37 працював літній кінотеатр "Вогник", який, на жаль, не зберігся. Також тут є надсучасні екологічні приватні будинки у формі юрт, побудовані з технічної коноплі. А ще — катакомбна церква.
ЇЇ облаштували у приміщенні колишнього бетонного резервуара 1909 року. Кажуть, що тут ніколи не було ані запаху, ані плісняви — так якісно зроблені резервуари. До 1967 року тут зберігали воду, яку привозили у цистернах залізничними коліями для локомотивного депо. Церква розташована на початку вулиці Неходи та майже непримітна, бо вона підземна.
До речі, на території депо зберігся зимовий сад радянських часів. Його для підтримки ментального здоров'я своїх працівників насадили багато років тому. Щоправда, саме депо побудували на місці кладовища… Але помилуватися оазою не вдасться, якщо ти не займаєшся паркуром і не боїшся штрафів за лазіння огорожами приватної території.
Та головним скарбом Батиєвої гори був і залишається краєвид. Звідси відкриваються панорами, від яких дух захоплює. Письменник Іван Сенченко писав: "Є на Батиєвій горі, як іти по її гребню, принадні видолиночки, горбочки, гаї". Та скоро, напевно, ці види загородять приватні будинки. Поки цього не сталося, ми радимо відправитися пішки на цю гору.
Найкоротші вулиці Києва
- Перше місце — провулок Мар'яна Гаденка
Бажано користуватися картами в телефоні, адже два з трьох наших рекордсменів не мають позначень.
Вулицею Локомотивною підійміться десь метрів на 100, праворуч заверне провулок, який раніше мав назву Федосеєва (цього року перейменований у провулок Мар'яна Гаденка).
Власне, тоді про цей провулок взагалі заговорили (у реєстр вулиць столиці його внесли тільки 2015 року). Його довжина становить всього 46 метрів, а це приблизно стільки ж кроків. На нього не виходить жоден двір, він просто з'єднує Локомотивну вулицю та якийсь глухий кут без назви.
Мар'ян Гаденко — український композитор, автор і виконавець пісень. Заснував та головував у журі кількох фестивалів української пісні, зокрема "Рідна мати моя". Був ведучим на каналі UA: Перший.
- Друге місце — вулиця Видова
Технічно вже вулиця, яка, якщо підходити коректно та враховувати рейтинг саме вулиць, буде найкоротшою в Києві. На картах вказана ще як Агітаторська. Та й всі три вивіски, які є тут також мають цю назву.
Виникла вулиця в 1909 році як 10-та лінія, а в 1958-му стала Агітаторською. 2022-го вона отримала нову назву Видова. І є через що: з неї відкривається нечуваний вид на центр столиці, в дусі Нью-Йорка. Подих перехоплює від краси! Яку, щоправда, здебільшого затуляють приватні будинки та дитячий садочок. Більше нічого на цій вулиці довжиною у 50 метрів і приблизно у стільки ж кроків немає.
- Трете місце — Яровий провулок
Бронзу в рейтингу найкоротших вулиць Батиєвої гори забирає цей провулок (по всій столиці — 13-те місце). Яровий лежить нижче за Видову вулицю й не має жодного дороговказу. Напевно, колись тут була стежка, але зараз її забарикадували чимось на кшталт монумента. Насправді ж просто поклали велику каменюку, загородивши прохід.
Батиєва гора стежками та енергетикою схожа на Татарку. Знаходиться практично в центрі столиці, проте наче відокремлена від решти міста: тут не їздить громадський транспорт.
У радянські часи до неї доходив трамвай, зараз доїжджає тролейбус. Але безпосередньо самою горою гуляти доведеться або пішки, або на власному транспорті.
Та воно того варте, бо це унікальна місцевість з дуже давньою історією і з потужною старокиївською енергетикою.
Читай також: "Будинок аптекаря в Києві: трагікомічна історія псевдозамку"
