Будинок композиторів на Софіївській вулиці та його геніальні мешканці
Фото: Майя Двалішвілі
На розі Михайлівського провулку та Софіївської вулиці симетрично розташувався пʼятиповерховий Будинок композиторів. Тут жили й працювали найвидатніші творці української музики. Що відомо про пам'ятну споруду?
- ДЕ? Вулиця Софіївська, 16/16.
Почнімо з того, що в 1880-х роках на місці сучасного житлового будинку розташовувався змішаний двоповерховий, а також кілька господарських будівель на Софіївській вулиці, що межували з садибою №18, і сад. За правилами Київської думи, на той час вулиця належала до так званого першого розряду — будувати на ній можна було тільки кам'яні будинки не менше ніж на два поверхи.
Софіївська вулиця відома ще з часів Київської Русі. За однією з версій, тут пролягав Іванівський шлях — від Софійського собору аж до Лаврської брами. Уже з кінця XVIII століття вулиця називалась Софіївською — про це свідчать мапи 1803 року. В 1935 році її перейменували на честь радянського партійника Михайла Калініна. А історичну назву їй повернули лише в 1990-му.
Після знесення попередньої забудови ділянка на розі з провулком Михайлівським пустувала. У 1880-х її придбав дійсний статський радник Є. Афанасьєв. І згодом на межі з садибою №18 він звів іще один триповерховий цегляний будинок — його спроєктував відомий київський архітектор Володимир Ніколаєв.
Пізніше тут багато років розташовувався готель "Софія", аж поки в кінці XIX сторіччя садиба не перейшла до спадкоємців Афанасьєва. А ті незабаром продали її такій собі С. Нехаєвській — вона стала останньою власницею садиби.
Розроблювати проєкт Будинку композиторів почали вже в радянську добу, в 1940-му. Тоді над ним працював київський архітектор Микола Холостенко. Підготовчі роботи тривали й в 1941-му, але після початку Другої світової війни будівництво довелося відкласти.
А ось повоєнну роботу над будинком очолив інший архітектор — працівник "Київпроєкту" Осип Кривоглаз. Він, як і його попередник, знався на "сталінському" стилі — і це добре вписувалося в тогочасний запит радянської влади.
Після Другої світової війни центр Києва вирішили майже цілком перебудувати в сталінському ампірі, основою якого є величність та виразні класичні елементи. Подейкують, що існував цілий проєкт перебудови центральної частини міста (нинішнього урядового кварталу) в монументальному напрямі.
Будівлі в сталінському ампірі мали вражати розмірами та конструкцією. Це були величезні масивні об'єкти, які уособлювали силу й авторитет держави.
- Історичну спадщину та велич імперії мали символізувати колони, пілони, арки, декоративні барельєфи, скульптури та інші класичні елементи.
- Оформлення фасадів — розкішне, із використанням декоративних елементів, що підкреслювали важливість будівлі.
- На додачу нерідко застосовувалися великі вікна, багаті ліпні оздоблення, а також будувалися грандіозні сходи та портали.
На першому поверсі Будинку композиторів запланували навіть власний дитячий садок на 25 місць та майстерню для переписування нот. Із сусіднім будинком, над арковим проїздом у двір, цю будову мала зʼєднувати розкішна велика тераса з пласким дахом. Та через постанову 1955 року "Про усунення надмірностей у проєктуванні й будівництві" оформлення довелося спростити. Терасу замінили на житлову квартиру, всі декоративні елементи в оздобленні прибрали, а замість рожевого граніту, який планувався під увесь будинок, узяли темно-сірий.
Спершу може здатися, що Будинок композиторів був споруджений за грошові внески митців — як і "Роліт", про який ми писали раніше. Та приміщення для музикантів вочевидь профінансував Радянський Союз. В умовах планової економіки й тотального контролю над усіма сферами життя мистецькі організації не могли вибирати джерело фінансування. Натомість держава активно брала творчих людей "під шефство", бо вважала мистецтво надважливою частиною пропаганди.
Схожі "Будинки композиторів" будували по всьому СРСР. Вони планувалися не тільки як житло, але і як спеціальний простір для творчості та співпраці. Для влади це був позитивний ідеологічний момент. І як бонус їй було зручно стежити за митцями та збирати на них компромат — як у тому-таки "Роліті".
Хто жив у Будинку композиторів
Серед мешканців було чимало славетних українських музикантів!
- У 1956-1986 роках у квартирі № 37 на п’ятому поверсі проживав керівник Республіканського естрадного оркестру Євген Зубцов. У будинку він зокрема написав музику до балету "Вогонь і крила".
- З 1956 по 1977 роки у квартирі № 8 на третьому поверсі у правому крилі будинку, а згодом у квартирі № 25 на першому поверсі у лівому крилі мешкав композитор й академік Лев Ревуцький. Тут він не тільки відновлював свої ранні твори, а й редагував та опрацьовував музику інших діячів, зокрема Миколи Лисенка. Ревуцькому присвячений пам'ятний барельєф на фасаді з боку Софіївської вулиці.
- З 1957 по 1997 роки у квартирі № 18 на п’ятому поверсі жив професор Київської консерваторії Анатолій Коломієць — учень Ревуцького. У роки мешкання в будинку створив кантату до 200-річчя Івана Котляревського, "Українську сонату" для скрипки і фортепіано та інші твори.
- У 1956-1962 роках у квартирі № 22 на шостому поверсі жив композитор і викладач Київської консерваторії Анатолій Свєчников. Тут він, зокрема, написав музику до балету "Ніч перед Різдвом".
- З 1957-го по 1989-й у квартирі № 36 на четвертому поверсі у правому крилі будинку жив композитор Платон Майборода. Тут він створив вокально-симфонічну поему "Тополя" (за Тарасом Шевченком), кантату "Полтава", думи "Кров людська — не водиця" та інші твори. На честь Майбороди навіть установлено памʼятну табличку на фасаді будинку.
- З 1957 по 1993 роки у квартирі № 29 на третьому поверсі у правому крилі будинку проживав композитор і диригент Климентій Домінчен. Тут він створював музику до театральних вистав і кінофільмів, а також працював над балетами "Снігуронька", "Про що співала трембіта" тощо.
А що сьогодні?
Житловий будинок композиторів і понині має охайний вигляд.
Щоправда, частина його, що виходить на вулицю, понівечена заскленими балконами — на відміну від багатьох інших споруд в історичному центрі столиці.
А ось внутрішній дворик свій первісний вигляд зберіг краще.
На першому поверсі вже понад двадцять років працює відомий ресторан. Власне, саме через нього будинок і знає більшість містян.
Про те, що раніше тут розташовувався Музичний фонд України, нагадують хіба барельєф і табличка. А ще неподалік є маленька, зате яскрава аматорська мозаїка.
А як тобі Будинок композиторів на Софіївській вулиці?
