І скульптура, і лавка. 5 сидячих пам'ятників Києва
Нещодавно у КПІ відкрили скульптуру — дівчину, що сидить на лавці, і яка нібито повинна приносити студентам успіх. Робота викликала доволі негативну реакцію у суспільстві: дехто вважає, що витрачати на це гроші зараз не на часі, інші — критикують художній рівень самої роботи.
Ми вирішили згадати інші "сидячі" пам'ятники міста, які, навпаки, — кияни люблять і поважають.
Видатний тренер
Ну як тут не згадати пам'ятник Валерію Лобановському. Після подій на Майдані, перше, що зробили кияни, — відмили від піни вогнегасників (там все навколо палало) свого улюбленого Тренера. А хтось з небайдужих людей зав'язав на шиї Валерія Васильовича прапор України.
Дівчинка, що заснувала Київ
Скульптура "Засновники Києва у дитинстві" Володимира Журавля з'явилася на Поштовій площі у 2017 році. І одразу всім полюбилася. Навіть виникла традиція одягати малюків під свята: у вишиванки, мантію Гаррі Поттера, козацькі шаровари.
Але Либідь, що сидить на лавці, то — окрема любов. Вона неймовірно мила. І, до речі, дуже схожа на реальну доню Журавля.
Поетка
Роботи скульптура Володимира Щура унікальні тим, що всі вони стали невіддільними від міста. Це і пам'ятник Паніковському, і Леоніду Бикову, і Олені Телізі у КПІ.
Достатньо просто порівняти цю замріяну романтичну роботу із суворим пам'ятником Телізі біля Бабиного Яру. У КПІ — це ніжність. Біля Яру — монументальність та символічність.
Особисто я люблю цю скульптуру після дощу — краплі дуже красиво (і навіть музично) збігають з пальців поетки.
Блазень із сумними очима
"Блазень із сумними очима" — саме так називалася чудова книга Ірини Матяш, яку вона присвятила актору Миколі Яковченку. І це дуже влучна назва. Адже Микола Федорович шуткував навіть, коли йому було не до жартів. Такий вже він був.
Пам'ятник (скульптори Володимир та Олексій Чепелики) встановлено біля театру ім. Франка, на сцені якого багато років виступав Яковченко. І сьогодні уявити цей сквер без старого актора та його вірного песика Фан-Фана — просто неможливо.
Бабця класична
Скульпторка Анна Кисельова присвятила свою чудову роботу "усім київським бабусям". Оскільки поруч розташований університет ім. Шевченка, то у тамошніх студентів навіть з'явилася фірмова прикмета: прикладати заліковки до сумочки бабці — на фарт.